«Динамо» vs кризовий «Челсі»: чи по зубах киянам англійський гранд?

Тож «Челсі». Сліпий жереб з не дуже легкої воротарської руки іспанця Андреса Палопа обрав київському «Динамо» одного з найтитулованіших поміж можливих суперників за 1/8 фіналу Ліги Європи. Втім, не поспішайте називати українських віце-чемпіонів у цьому протистоянні приреченими. Підстав так не вважати є чимало. Так, за іменами лондонський клуб виглядає грізно – один з найдорожчих оборонців в історії футболу Давід Луїс у захисті, чемпіон світу Нґоло Канте в середині поля, топ-бомбардир Ґонсало Іґуаїн і реактивний Еден Азар попереду. І то тільки головні зірки, найзнаковіші футболісти. Бо ж є ще футболісти рівня Вілліана, Маркоса Алонсо та Жоржіньо, котрі зараз, можливо, не такі яскраві, але за потенціалом на своїх позиціях одні з найліпших у світовому футболі.

Карма Саррі

Втім, сучасний «Челсі» переживає найкризовіші часи з того періоду, як у липні 2003 року клуб придбав російський олігарх Роман Абрамович. Буквально перед нинішнім жеребкуванням «Челсі» отримав від ФІФА заборону на проведення трансферних операцій впродовж двох наступних трансферних вікон. Усе через систематичне нехтування нормами регламенту щодо реєстрації трансферів неповнолітніх футболістів. Таких випадків налічено відразу 29. Тим самим, лондонці не зможуть довкомплектовуватися аж до січня 2020 року, що для команди, яка відчуває гостру потребу в свіжій крові майже критично. Адже останнім часом в англійській пресі тільки й балачок, що про неспівствавність кадрового потенціалу «Челсі» з рівнем амбіцій.

Літню трансферну кампанію клуб відверто провалив, поповнивши склад лише трьома футболістами, які заграли в основному складі – воротарем Кепою Аррізабалаґою і опорним хавом Жоржіньо, які й коштували, можливо, занадто багато, 80 і 57 мільйонів євро відповідно. Також почав у ході сезону виходити в основі й орендований в мадридського «Реала» хорват Матео Ковачіч. Але швидше не тому, що рівень його гри став аж настільки високим, а від безвиході. Крім того, в зимовому трансферному вікні команду поповнив форвард Ґонсало Іґуаїн, котрий не грав, а радше мучився у «Мілані». Для «Челсі» придбання досвідченого аргентинця стало ковтком свіжого повітря, адже орієнтуватися на вікового француза Олів’є Жиру, який вже давно минув свій кар’єрний пік, було більше не сила.

Італійському тренерові «Челсі» Мауріціо Саррі, який зробив собі ім’я плідною роботою в «Наполі», не позаздриш. Цю команду, м’яко кажучи, формував не він і наразі її складно назвати «командою Саррі». Між тим, фанати «Челсі» жадають крові і все гучніше вимагають відставки італійця. Зрозуміло, що Саррі виявився заручником ситуації. Його людьми у команді можна назвати лише добре знайомих по спільній діяльності в «Наполі» Жоржіньо та Іґуаїна. Інші в команді або були, або придбані без відома тренера.

Оптимальний склад «Челсі»
станом на кінець лютого 2019 року

Кепа Аррізабалаґа – Аспілікуета, Давід Луїс, Рюдіґер, Маркос Алонсо – Канте, Жоржіньо, Матео Ковачіч – Педро, Іґуаїн, Еден Азар

Згадуваний вище стоппер Давід Луїс грає вельми ненадійно як для команди такого рівня. Фактично, впродовж останніх п’яти років бразилець отримує вигідні контрактні умови (раніше в «ПСЖ», зараз – у «Челсі»), лише виїжджаючи на старих заслугах. Бразилець, таке враження, так і не оговтався після принизливих 1:7 у півфінальному матчі домашнього чемпіонату світу проти німців, де його роль у фіаско була однією з визначальних. Не дивно, що Луїс взагалі не потрапив до заявки бразильців на мундіаль-2018.

У поточному сезоні Давід продовжує тішити суперників елементарними помилками, але при цьому продовжує залишатися в «Челсі» майже незамінним. Найперше тому, що через травму з листопада не грає капітан команди Ґері Кегілл, котрий в ідеалі міг би скласти оптимальну пару центрбеків з німцем Антоніо Рюдіґером. Можливо, виходом могло б стати частіше задіяння данця Андреаса Крістіансена, однак йому Саррі з якихось причин довіряти не схильний.

Кризові пріоритети

З людей, які продовжують прогресувати й розвиватися навіть в умовах нинішньої ігрової кризи в «Челсі» можна виділити хіба Жоржіньо, який комфортно почувається під крилом «свого» тренера, крайніх оборонців Сезара Аспілікуету і Маркоса Алонсо. Можна було б ще згадати Давіде Заппакосту, але італійця замучили травми. Відновившись після тривалої паузи і зігравши дев’ять хвилин у матчі проти «Манчестер Юнайтед» 18 лютого, Давіде потрапив до лазарету знову. Величезний потенціал демонструє й вінґер Каллум Гадсон-Одой, але він у своїх 18 ще не здатен бути у такому клубі постаттю визначальною.

На своєму рівні грають досвідчений Педро та Нґоло Канте. Лідером команди залишається Еден Азар, котрий з 12-ма голами у Прем’єр-лізі власне й є найкращим бомбардиром команди у поточному сезоні. Однак на тлі загальних проблем не так яскраво виглядає й бельгієць. Екс-гравець «Шахтаря» Вілліан й узагалі з приходом на посаду тренера Саррі поступово перестав бути ключовим виконавцем «Челсі». Так само не демонструє стрімкого прогресу Рубен Лофтус-Чік.  

До 24-річного воротаря Кепи Аррізабалаґи досі були питання, але грав він майже без замін. Проте травма підкосила й його. У вчорашньому матчі 1/16 фіналу Ліги Європи проти «Мальме» у воротах грав 37-річний аргентинець Віллі Кабальєро, якому Саррі довіряє місце у воротах у всіх інших, крім Прем’єр-ліги, турнірах.

У поточному чемпіонаті Англії «Челсі» після 26-ти проведених матчів має 50 очок і йде у турнірній таблиці шостим. Від зони Ліги чемпіонів команда відстає на одне очко і, мабуть, зараз міркує над пріоритетами – боротися за втрапляння в чемпіонський турнір-2019/2020 через Прем’єр-лігу, жертвуючи Лігою Європи чи спробувати боротися в обох турнірах одночасно.

Враховуючи обмежений кадровий потенціал, один з турнірів лондонці можуть записати у розряд другорядних. Якщо це станеться, то з великою долею вірогідності пріоритет буде відданий Прем’єр-лізі. А отже не виключено, що матчі проти «Динамо» «Челсі» проведе в тому ж експериментальному складі, що й на попередній стадії проти шведського «Мальме». Інша річ, що навіть резервісти «Челсі» можуть бути молодій динамівській команді не під силу. Але то вже тема іншої розмови.

Іван Вербицький, «Главком»