Футбол повертається: чого чекати від весни в українському футболі?

22 лютого матчами 19-го туру поновлюється багатостраждальний чемпіонат України по футболу. Зазвичай, після довгої зимової сплячки, чи то пак навчально-тренувальних зборів, деякі наші колективи радикально відрізняються від себе коханих осіннього зразка – причому не лише «семантично», а й кадрово.

Цілком можливо, що й цього разу будуть схожі сюрпризи-казуси. Проте вони, ці можливі несподіванки, навряд чи змінять загальну картину сприйняття нашого чемпіонату. Бо ні з точки зору міграції, ні з позицій тактики антракту, який закінчився, знакових подій у нашому клубному футболі не було. Всі існуючі «рухи» мали локальний характер. А «левову» більшість переходів із команди в команду склали так звані «вільні агенти» - футболісти, за яких не треба платити їх попередньому клубу. Тобто і у весняній частині змагань знакових і впізнаваних по-справжньому осіб на футбольних полях буде небагато. Тому вочевидь знайдеться й небагато охочих дивитися на це з трибун.  

Проте навіть на звичному «безриб’ї» були команди, які здивували. Деякі – приємно, деякі – не дуже. Та все ж. До цієї когорти можна залучити «Динамо», «Шахтар», «Олімпік» і, певна річ, головного «трубадура» кількох останніх сезонів – «Карпати». З львів’ян і почнемо.

З точки зору їхніх турнірних перспектив навряд чи щось змінилося. Радше навпаки: за усталеною роками традицією, що в зимовий, що в літній антракт купа гравців залишає команду, ще одна купа приходить їм на зміну. Змінюється лише вектор цієї міграції. Колись переважав балканський, потім його змінив піренейський, а наразі яскраво вираженого напрямку немає – хапають усе, що погано лежить. Себто те, що іншим не потрібно й задарма.

Певна річ, що усіх цих новоприбулих заробітчан треба приводити до спільного змагального знаменника, і цей процес майже ніколи в «Карпатах» не буває доведеним до логічного завершення. Навряд чи щось поміняється у цьому сенсі й цього разу. Цікавинка в іншому. Практично всю зиму із нашої Західної столиці лунали голоси про перетворення «Карпат» в «народну команду». Було багато сказано слів, інколи цікавих, було багацько збіговиськ – як футбольних, так і політичних. Проте в сухому залишку маємо наступне: громада Львова в особі його голови Садового може допомогти «Карпатам» лише своїм «співчуттям». Бо вкладати бюджетні кошти в клуб ніхто не збирається. Хоча попервах і лунали схожі «сигнали».

Не квапляться фінансувати своє убоге дітище й начебто головні акціонери – Димінський з Коломойським. Першому не до футболу, другому це вже давно набридло. Тому зараз клуб животіє на ті кошти, що отримав за продаж Ді Франко в СК «Дніпро-1». А що буде далі – здогадатися нескладно: вокзал – валіза – перша ліга. Якщо перефразувати колись широко відоме у вузьких колах прислів’я, радше помиряться араби з Ізраїлем, аніж у наших «Карпатах» буде фінансове (й інше) благополуччя. Чи, все ж, Козловський таки месія?

«Динамо» здивувало каторжною роботою на турецьких зборах. Фактично кожен із футболістів «біло-блакитних», хто якимось чином висловлювався про зимову підготовку команди, акцентував на тому, що «ніколи в житті ще так не бігали». Тренер киян Михайличенко, який прийняв команду вже в ході чемпіонату, виявив, що вона функціонально неготова. І це справді так. Цю прогалину він вирішив усунути в єдино відомий для нього спосіб – влаштувати підопічним справжній «курс молодого бійця». Нібито всі витримали. В усякому разі, жертв не було.

Тепер уже ніхто не скаже, що нинішнє «Динамо» - то не Михайличенка, а його «папередніка». Та ні, таки Олексія Олександровича. А чи воно зараз біжить – матимемо змогу побачити уже в найближчих турах. А ось деяких звичних динамівських облич найближчим часом не побачимо. Тренерський штаб провів щось на кшталт чистки. Правда, вона мала косметичний характер: відпустили Гармаша й Родріґеса в турецьку оренду, нарешті здихалися від Самбрано й Сідклея.

Здавалося, здоровий ґлузд у селекційному сенсі почав брати гору. Та ненадовго. Новачки, які прийшли в команду, за винятком повернення з «Зорі» Русина, якого в екстреному порядку «виписали» на зміну «допінгованому» Бесєдіну, у ліпшому разі претендують на статус «кота в мішку». Такий собі Беніто із російського «Тамбова», такий собі Карґбо зі схожих глибин бельгійської ліги. До речі, через задіяність останнього в двох клубах в одному (поточному) сезоні, грати за «Динамо» він поки що не може (до кінця чемпіонату). Хоча на нього й дуже сподівались. Чому ми всі з цього приводу не дуже здивовані?

«Шахтар» дивував тим, що, на відміну від «Динамо», запровадив своїм футболістам режим суцільного сприяння. Якщо у «Динамо» був курс «молодого бійця», то у «Шахтаря» - «старого». Перша гра сезону у виконанні «гірників» - проти «Бенфіки» - радше сподобалася, ніж навпаки. Проте навряд чи той матч стане показовим. На євроарені шахтарські бразильці завше мають мотивацію. Та чи матимуть її Тайсон і компанія на порожніх стадіонах чемпіонату України? Стосовно кадрового питання, то новачків у «Шахтарі» не було, лише внутрішня міграція – тобто повернулися/пішли в оренду. Нарешті «спихнули» Тотовицького й Бутка, проте «баласт» на кшталт Дентіньо чи Нема залишається на донецькому «балансі».

А ось хто здивував однозначно приємно, так це «Олімпік». На зборах команда провела десять поєдинків, із яких дев’ять виграла, й лише раз зігравши внічию. Таким підготовчим графіком не можуть похизуватися навіть наші «ґранди». Так, перемоги в спарингах – то однозначно слабка втіха. Проте ця команда з приходом на тренерський місток іспанця Вісенте Ґомеса, який раніше працював у структурі «Динамо», ніби перевтілилася, здобула крила (навіть без «Ред Була»). З урахуванням продуманої селекції (за нашими мірками, певна річ), навряд чи варто дивуватися, якщо донеччани й у рамках офіційних поєдинків продовжать свою переможну ходу.

Ті, хто провів міжсезоння без особливих сплесків, в нейтральному графіку: «Дніпро-1», «Зоря», «Колос», «Десна». Ці колективи, кожен по своєму, намагалися утримати планку амбіцій. Головний підсумок «канікул» для «Зорі» - втримали всіх своїх лідерів. За винятком Русина, якого повернули в «Динамо». На своєму – середньому рівні – залишається й сільська команда з Ковалівки. А ось ск-дніпряни й особливо чернігівці за нашими мірками підсилились: останні хочуть всерйоз поборотися за медалі, тоді як команда Михайленка хоче пробитися в «верхню шістку».

До вищезазначеного списку можна було долучити й «Олександрію» - стабільну майже в усіх відношеннях команду (як у фінансовому сенсі, так і в змагальному). Проте біда прийшла, звідки не чекали. За давні гріхи (заборгованість попереднього керівництва клубу) команді заборонили реєструвати новачків. А новачки команді Шарана конче потрібні. Сподіватимемося, що бронзовий призер минулої першості зможе вирішити це неприємне питання.

Решту колективів УПЛ – «Маріуполь», «Ворсклу» і «Львів» - можна включити в умовний список «щось таки робили на зборах». Що – не дуже зрозуміло, та все ж. Кожному – своє.

На початковій стадії відновлення сезону командам нашого чемпіонату залишилося провести по чотири матчі, після чого 12 команд будуть поділені на дві шістки: «верхня» поведе боротьбу за нагороди, «нижня» - за...Словом, за те, щоб продовжити елітну прописку. Щодо першої підгрупи, то невирішеним залишається тільки одне питання: хто складе компанію «Шахтарю», «Динамо», «Зорі», «Десні» й «Олександрії», які фактично зарезервували за собою амбітні цілі. На цю єдину путівку в «вищий світ» претендують «Маріуполь», «Колос», СК «Дніпро-1» та «Олімпік».

Решті – «Львову», «Ворсклі» та «Карпатам» - судячи з усього, доведеться залишитися в «нижній» шістці й з’ясувати, хто третій зайвий (остання команда чемпіонату автоматично понизиться в класі). 

Олександр Васильєв, для «Главкома»