Invictus Games 2025: обійми принца з українцями та світові суперзірки. Ексклюзивний репортаж з церемонії відкриття

8 лютого в канадському Ванкувері стартували сьомі Invictus Games (Ігри нескорених). За даними організаторів, на церемонію старту змагань було продано рекордну кількість квитків. Уперше за історію ігор захід вирішили провести на стадіоні – на третій за величиною арені у Канаді – BC Place. Можливо, ажіотаж спровокував зірковий склад виконавців на церемонію: глядачів розважали Неллі Фуртадо (канадійка, що народилась у Британській Колумбії, до якої належить Ванкувер), Кріс Мартін (соліст Coldplay) та Кеті Пері. Проте публіка значно гарячіше підтримала виступ Ноа Каана, 28-річного американського співака, номінованого у 2023 році на Греммі як «Найкращого нового виконавця». Ноа страждав на тривожний розлад, депресію та дизморфію тіла, а його пісні висвітлюють проблеми ментального здоров’я.

У 2014 році Кріс Мартін написав музику для гімну Invictus Games, але лише у Ванкувері він вперше сам його виконав у супроводі хору. Загалом його виступ був настільки душевний, що здавалося, що ти не на великому стадіоні, а на «квартирнику». Слова ж гімна – це поема Invictus британського письменника Вільяма Хенлі, датована 1875 роком. Та попри «поважний вік» її слова надзвичайно актуальні для учасників змагань, бо всі вони у жорстких обставинах не здригались та не ридали, а залишались господарями своєї долі та капітанами своєї душі.

Традиційні виходи команд запам’ятались яскравими елементами костюмів. Голанці надягли свої національні черевички, французи – берети, а канадійці – картаті сорочки, які вже давно закріпили за собою асоціацію із канадійськими лісорубами. Форма української збірної виконана в незвичних кольорах: око шукало звичні жовто-блакитні рішення, проте цьогоріч українці були вбрані в символічний для нас сьогодні колір оливи. Як розповідала комунікаційна менеджерка «Ігор Нескорених»  в Україні Ната Бараболя, форма виконана в стилі, натхненному вибійкою – традиційним методом декорування одягу, який використовували наші предки. Це така техніка нанесення малюнків за допомогою дерев’яних штампів і сьогодні багато хто з українських дизайнерів звертається до цієї техніки, зокрема сестри Гаєві. Базовий елемент дизайну форми – дерево життя, корені якого символізують спадщину, стовбур – сьогодення, а гілки – майбутнє. Таким деревом було обрано дуб не випадково, бо він асоціюється із силою та стійкістю, до того ж є поширеним на наших землях та оспіваним в легендах (до прикладу дуб Максима Залізняка). На дубі розташувались два соколи як символ національно-визвольної боротьби, що захищають майбутнє. Сокіл у культурі багатьох народів є символом відваги та хоробрості. Наш тризуб теж нагадує птаха сокола, який каменем падає на здобич з неба. Завершується композиція квітами соняха на верхівці дерева, що втілює надію на сильне і світле майбутнє. Навряд таке рішення робить нашу збірну впізнаваною для іноземців на заході, однак справедливим є те, що при створенні форми орієнтувались саме на потреби та очікування учасників, а вони бажали стриманих кольорів замість яскравого жовтого.

Вперше за історію ігор участь в них приймає збірна Афганістану. Її особливість у тому, що вона складається із тих афганців, кому вдалося покинути країну. Тож сьогодні вони розпорошені світом і не дивно, що на церемонії був лише один представник – інші мають доїхати протягом тижня.

Уже після церемонії В’ячеслав Кайстро, член нашої збірної з Дніпра, розповів «Главкому», що наша команда настільки гучно кричала «Слава Україні! Героям слава» під час свого проходу, що багато хто зірвав голоси. Та, на жаль, на трибунах цього чутно не було. Треба визнати, що нашій збірній дістались найкращі місця – максимально близькі до основної сцени, тож в інстаграмах наших спортсменів має бути багато унікального контенту. До прикладу, принц Гаррі підійшов обійняти лише канадійців та українців. Та поруч з українцями він провів значно більше часу.

Загалом естетика церемонії вражала продуманими деталями. Тематика Invictus Games 2025 – правда та примирення. Йдеться про примирення канадців з чотирма корінними народами, які жили на землях сучасної Канади. Тож велику данину в програмі віддали саме їм. Але поруч із тим виступ 350 волинщиків Британської Колумбії та корінних барабанщиків – те, що додало колориту. Так само як і 14-футові ростові костюми, а також кит та дельфіни, що літали над ареною.

Звісно, право на промову отримали всі: від місцевої влади до спонсорів. Проте з-поміж інших вирізнялись Девід Ебі, прем’єр Британської Колумбії, та принц Гаррі. Слова прем’єра сколихнули публіку: «Позаду мене сьогодні – наші друзі зі Сполучених Штатів. І слухайте, я знаю, що наші країни мають певні моменти наразі, так? Але тут немає жодної людини, жодного канадійця, який би не знав, що наші солдати билися, помирали, плакали та святкували поруч з американськими побратимами багато поколінь поспіль. І як політик я вам скажу, що не має значення, що політик говорить. Бо якщо ми вам потрібні, тільки скажіть про це, Сполучені Штати. І якщо нам колись потрібна буде ваша допомога, я знаю, що ви будете тут за лічені секунди. Боже, благослови Сполучені Штати. Боже благослови Канаду. Най Бог благословить всіх вас!» Тож якщо колись почуєте, що спорт поза політикою – просто стріляйте на звук. До речі, збірні Канади та США посадили напроти один одного.

У свою чергу принц Гаррі ніби сповідався: «Один з найліпших шляхів зцілення пролягає не через лікарні та центри відновлення, а через усвідомлення власної мети, усвідомлення власної приналежності. Через те, що ти є частиною чогось значно більшого, ніж ми самі». Далі він сказав ті слова, які, мабуть, хотів би почути сам: «Ми потребуємо вас. Ми завжди вас потребуватимемо». І завершив закликом продемонструвати світові, як поводитись у геть складних обставинах. Атмосфера була надзвичайно щемкою – багато хто плакав на цих словах. А ми знаємо, що неможливо зачепити тими словами, які сам щиро не прожив.

P.S. Герцогиня Сассекська відвідала церемонію попри всі спекуляції британських ЗМІ. Меган багато посміхалась і подарувала чоловікові поцілунок підтримки перед тим, як він пішов до сцени. Тож що б не пліткували, але здалось, що ця пара насолоджується історією «ми вдвох проти світу».

Нагадаємо, 8 лютого, у перший день Invictus Games (Ігри нескорених), українська збірна розпочала баскетбольним поєдинком на кріслах колісних проти збірної Колумбії та здобула перемогу із рахунком 12:6. Детальніше читайте тут.

Тетяна Снопко, «Главком»