Квиткові аферисти. Чому люди не ходять на домашні матчі київського «Динамо»

Не так давно соцмережі облетіла дивна історія про те, як сотня юних вихованців дитячої школи «Старт» з міста Іллінці Вінницької області разом зі своїми тренерами приїхали в столицю, сподіваючись на ґречний прийом улюбленого клубу. Ним для дітей з ранніх років є київське «Динамо». Враховуючи, що хлопчиків багато, їхні вихователі звернулися в офіційний динамівський фан-клуб. Люди розраховували, що діти отримають знижки на екскурсію по національному спорткомплексу «Олімпійський». Але в фан-клубі гостей черство «відфутболили» купувати сертифікат на загальних засадах, по 40 гривень з особи. Оскільки в людей з глибинки на рахунку кожна копійка, від ідеї вирішили відмовитися, сподіваючись, що на зустріч їм підуть іншим разом.

«Інший раз» і справді виявився успішним. Правда, заслуги офіційного фан-клубу в цьому не було, оскільки звідти гостей з Вінничини знову спрямували в рекламну аґенцію — купувати сертифікати. Після того мама одного з хлопчиків не витримала і написала у «Фейсбуку» повідомлення. Воно трапилося на очі ультрас «Динамо», які швидко питання з безкоштовною екскурсією через віце-президента клубу Олексія Семененка й вирішили. Але осад залишився.

...На недільному матчі киян проти луганської «Зорі» в рамках української Прем’єр-ліги були присутні лише 8 814 глядачів. І то згідно офіційного протоколу. На ділі вболівальників на 70-тисячному «Олімпійському було майже вдвічі менше. Завищувати кількість глядачів на домашніх поєдинках для відповідних структур «Динамо» стало справою майже буденною. Замість піклуватися про залучення вболівальників на трибуни стадіону, клубні служби займаються маніпуляціями, які виглядають відверто комічно.

Власне, враховуючи майже катастрофічну ситуацію з відвідуваністю на матчах «Динамо», ми вирішили провести невеличке розслідування. І порозмовляти з особою, яка мала б бути зв’язною ланкою між клубом і його прихильниками згідно службових обов’язків.

Співробітник по роботі із вболівальниками (або просто СРВ) — така посада має бути в кожному клубі згідно з уставом УЄФА. Особа, яка її займає, слугує своєрідним містком між клубним керівництвом і вболівальниками, користуватися авторитетом серед ультрас, найактивнішої зі вболівальницьких ланок. У «Динамо» функції СРВ виконує Сергій Михайленко, чоловік, який іменує себе президентом офіційного фан-клубу. З ним ми, власне, й сконтактували.

Але попередньо, за добу до зустрічі провели соціальний експеримент: на виході зі станції метро «Олімпійська» скористалися послугами одного з чисельних спекулянтів і купили за 100 гривень роздруковану на звичайному принтері перепустку на матч. Квитком її назвати складно, бо іменується вона «запрошенням» і розповсюджується безкоштовно. Таких за інформацією, якою щедро ділиться клуб, на кожен поєдинок виділяється немало. Кінцевими адресатами мали б бути студенти й учні загальноосвітніх шкіл. Власне, куплена нами перепустка теж, судячи з відкритих даних, мала б дістатися студентові з Національного педагогічного університету імені Драгоманова. Але вона серед сотень аналогічних папірців з активними при проходженні турнікетів стадіону штрих-кодами осіла в руках спекулянтів.

Пан Михайленко в мить, коли ми попрохали його пояснити, що це таке, зробив великі очі, перефотографував квиток на телефон, обіцяв розібратися і дати відповідь. Але не сам, а через клубну прес-службу. При цьому Сергій стверджує, що за розповсюдження квитків він не відповідає. Як і не відає, за яким принципом ведеться підрахунок кількості глядачів на трибунах «Олімпійського» під час матчів.

«Ви ж бачите, чим я займаюся, - каже пан Михайленко. - Сьогодні (9 грудня) ми організували зустріч вболівальників із футболістами Беньяміном Вербічем і Карлосом Де Пеною. Для того, щоб на четверговий матч проти швейцарського «Луґано» в Лізі Європи прийшло якомога більше вболівальників. Хлопці це теж розуміють і хоч перебувають не в найліпшому настрої після поразки від «Зорі», прийшли і протягом години відповідали на ті питання, які їм задавали вболівальники. В мої функції СРВ саме налагодження контакту між командою і прихильниками входить. Зокрема я спілкуюся й із ультрас. Хлопці, звісно, мають прямий контакт з футболістами, але іноді, коли виникають питання, я долучаюся і ми вирішуємо їх разом».

Можемо сказати, що розповідаючи про непричетність до розповсюдження квитків, пан Михайленко трохи лукавить, бо нам відомо з найнадійніших джерел у клубі «Динамо», що президент ФК Ігор Суркіс виділяє квитки, які мали б потрапляти до учнів і студентів, Сергієві Михайленку особисто. Проте подальша їх доля з огляду на майже постійно порожні 11-й 20-й сектори, які виділені для офіційного фан-клубу, залишається невідомою.

Не зміг пан Михайленко відповісти й на просте, з першого погляду, питання: якою є кількість членів офіційного фан-клубу «Динамо»?

«Ми не ведемо персоналізованого обліку, - каже Сергій. - Але у нас є представництва не лише у Києві, а й у інших містах України та навіть в інших країнах. Усі вболівальники, яким дорогі біло-блакитні кольори — наші люди. Ось на зустріч із Вербічем та Де Пеною прийшов Максим, хлопець із вадами руху. Ми втілили його його мрію — поспілкуватися з гравцями. Наш парафан-клуб налічує понад 150 хлопців та дівчат».

Після того пан Михайленко стрімко заметушився: «Я розумію, що ви прийшли поспілкуватися на тему квитків. Ми дорослі люди, розумію, на що ви мене хочете вивести. Тому спілкування закінчене».

Шкода, бо без відповіді залишилося ще чимало питань. Приміром, чому останнє оновлення інтернет-сторінки офіційного фан-клубу «Динамо» датоване 2016 роком; які акції цьогоріч були проведені для того, щоб глядач захотів прийти на стадіон і підтримати колись найпопулярніший український клуб.

Раз так, то, очікуючи пояснення про походження згадуваних вище квитків від клубної прес-служби, хотіли б адресувати питання, які, виявляється, не входять у сферу компетенції керівника фан-клубу і СРВ в одній особі, профільному віце-президентові Віталієві Сівкову та одному зі співвласників «Динамо» Григорієві Суркісу. Може бодай вони відають, як виходить, що цілі пачки квитків, по яких мали би проходити на стадіон учні й студенти, потрапляють у руки перекупників? Може, бодай їм відомо, чому сотня юних футболістів з Вінничини змушена купувати сертифікати, тоді як хтось підприємливий отримує вигоду від перепусток, які іменуються запрошеннями і є безкоштовними за визначенням?

Іван Вербицький, «Главком»