Легкоатлетка Анастасія Рємєнь: Після народження дитини повертатися в спорт важко психологічно

26-річна легкоатлетка Анастасія Рємєнь, яку шанувальники Королеви спорту краще знають за прізвищем Ткачук, повернулася в спорт після народження дитини. До появи в родині Анастасії та колеги-легкоатлета Олексія Рємєня донечки Поліни, спортсменка встигла здобути срібну медаль молодіжного  чемпіонату Європи (2015), третє місце командного чемпіонату Європи (2015) та  брала участь у зимовому чемпіонаті світу, де посіла сьоме місце, була фіналісткою юнацьких Олімпійських Ігор, багато разів вигравала чемпіонати України на дистанціях 800 та 1500 м.

За рік після народження дитини Анастасія, яка родом із Коломиї на Івано-Франківщині, а зараз представляє Запоріжжя, знову на легкоатлетичних доріжках. На недавньому чемпіонаті України в Луцьку вона здобула срібло на улюбленій 800-метрівці та була третьою на дистанції 1500 м. Про те, як дається повернення в професійний спорт після декрету спортсменка розповіла в інтерв’ю «Главкому».

Анастасіє, що для вас найважче в процесі повернення на доріжку після народження дитини?

Складніше, мабуть, не стільки фізично, скільки психологічно. Можна сказати, я рік відпочивала. А тут почала активно працювати. До того ж із тренером Костянтином Рураком зараз мешкаємо в різних містах. На відстані працювати важкувато. Але спільними зусиллями робимо все можливе, щоб я повноцінно повернулася. Починаючи з тренера, керівництва, родини – всі і фінансово, і морально підтримували. Тому й підсумком першого після повернення сезону я задоволена.

На своїй коронній дистанції 800 м ви стали другою на чемпіонаті України. Не розчарувалися?

Як-то кажуть, апетит приходить під час трапези. Хотілося, звісно, пробігти швидше. І я знала, що готова це робити. Але у нас несподівано виникли 1500 м, які я не збиралася бігти. Дався взнаки брак  змагального досвіду – перенервувала, що довелося бігти цю дистанцію. Тому на 800 виходила вже трохи втомленою. Загалом, готова була на краще, але дві медалі – теж хороше повернення в спорт.

Чому вирішили бігти 1500 м?

800 метрів мали бігти в два кола, але через нестачу учасників зробили в одне. Тому тренер вирішив, що треба десь набиратися досвід, оскільки змагань у нас мало.

Як оціните рівень цьогорічного чемпіонату України? На багатьох дистанціях змагання починалися одразу з фіналів.

Рівень дійсно сумний. Вісім спортсменок на 800 м – це дуже слабо. Багато лідерів пропускали змагання -  Ольга Ляхова поїхала на «Діамантову Лігу», у Наталі Прищепи свій план підготовки. Дуже мало учасників. Всі приїхали виконувати свої завдання: хто намагався виконати нормативи, хтось просто для масовки. Але якщо брати загалом, на мою думку, для легкої атлетики цей чемпіонат – великий крок назад.

Що скажете про час, який показали?

Якщо порівнювати цей результат із тими, що показувала раніше, то, звісно, він не радує. Але якщо згадати, з чого починала  взимку і до чого ми прийшли зараз – прогрес очевидний. Звісно, я хочу вибігти 800 метрів з двох хвилин. Це була моя мета ще до декрету, актуальна вона й зараз. Бодай для того, щоб виконати олімпійський  норматив. Але казати, що я хотіла показати такий час виконати зараз – нерозумно. Надто мало часу минуло після народження доньки.

Тренер оцінив мій виступ добре, а для  мене його коментар – головний маркер роботи. Тренер похвалив, бачить над чим далі працювати. Тому можна сказати, що сезоном я на 80% задоволена.  

Народження дитини ускладнює тренувальний процес, чи навпаки стимулює?

Мені пощастило, що у мене спортивна родина. Поки я тренуюся, чоловік бавить дитину і дещо підказує мені на тренуваннях, коли Костянтина Михайловича нема. Та й Поліна у мене спокійна, вона розуміє, що мама бігає. І дає бігати. Я навчилася на тренуванні бути спортсменкою, а вдома – мамою. Тому мені легко.

А донька за вами не бігає?

Поліна у нас не ходить взагалі, вона завжди бігає. В Дніпрі вже черга з тренерів, які запрошують її до себе в групу в майбутньому (сміється).

Олексій зараз чим займається?

Працює в ДЮСШ тренером, ще кілька годин має в ДВУФК.

Не скучив за професійним спортом?

Коли зараз дивиться змагання і бачить, що зі своїм особистим рекордом міг би бути «в призах» на чемпіонаті України, а тоді замикав фінал, то дістає шиповки з комори і кричить: «Хочу бігати!» Але я кажу: «В родині досить одного спортсмена!» Вірю, що він себе реалізує як тренер, у нього є чудовий підхід до дітей, він легко знаходить з ними спільну мову. Думаю, це його покликання.

Не можу не спитати про вашу титуловану родичку, призерку Олімпійських ігор Марію Рємєнь (рідна сестра Олексія Рємєня). Про неї останнім часом не чувати…

Марія в США, у Філадельфії. В неї син на два місяці старший за нашу Поліну. Вона працює. Коли спілкувалися попереднього разу, була тренером з загально-фізичної підготовки  у спортивному клубі, займається з дітками. Повертатися наразі не збирається. 

Яке досягнення вважаєте найбільшим у своїй кар’єрі ви?

Була юніорська медаль чемпіонату Європи, четверте місце юнацьких Олімпійських ігор. Втім, головне, мабуть, не це. Головним досягненням був весь 2015 рік, коли почала тренуватися у Костянтина Рурака. Тоді стала третьою на командній «Європі», друга на молодіжній «Європі» і весь рік бігала стабільно по дві хвилини. Цілий рік у мене був стабільний. За всю мою кар’єру цей рік наразі найуспішніший. Зараз я з такими результатами вигравала б чемпіонат Європи. І ще б «автобусну зупинку» суперниці привозила. Хочу цей результат перевершити.

- Яка мета є пріоритетною на найближчий час?

- До Олімпіади точно буду бігати. Мета – потрапити у Токіо. Не буду обіцяти, що відберуся за результатом, адже з двох хвилин поки жодного разу не вибігала. Але ми рухаємося вперед, я бачу свої недоліки, тому буду прагнути відібратися за рейтингом. Тренер каже, що це можливо. За його словами, якби він не бачив у мені перспективи потрапити на Олімпіаду, сказав би: «Сиди вдома, виховуй дитину». А так ми активно працюємо. Думаю, все має вийти. Взагалі, Костянтин Михайлович дуже мене мотивує. Ось на чемпіонаті України я так нервувала, наче вперше в категорії «юнаки» виступаю. Але тренер два-три слова мені казав, і вже зібралася, знаю, що мені робити. Він каже, що все вийде, і я йому вірю. Наступний рік – олімпійський і хочеться відібратися в Токіо. Повертаюся до 800 м, будемо напрацьовувати швидкість. Моя мета – піти зі спорту реалізованою.

Олена Назаренко, «Главком»