Легкоатлетка Олександра Шафар: Коли вийшли з літака, спершу подумала, що то не спека, а піддуває з-під двигуна

Завтра, 27 вересня у катарській столиці Досі стартує чемпіонат світу з легкої атлетики. Змагання розпочинаються о 16:30 за місцевим часом, який власне збігається й з київським. А перший комплект нагород буде розіграний опівночі. Призначивши старт дівчат-марафонок на 12-ту ночі, організатори таким чином змилосердилися над учасницями і позбавили їх потреби бігти 42 кілометри під пекучим сонцем і майже 50-градусною спекою. Зрештою, на ніч у Досі температура хоч падає, але одначе залишається для учасників з Європи аномальною.

Під враженням від майбутніх змагальних особливостей перебуває й єдина учасниця марафону в Досі від України – 31-річна волинянка Олександра Шафар. Своїми першими враженнями від перебування на катарській землі і особливостями підготовки до чемпіонату світу атлетка сьогодні ввечері, через добу після прибуття на місце змагань поділилася з «Главкомом».

Олександро, чи достатньо двох днів для того, щоб відновитися після перельоту і адаптуватися до нових кліматичних умов?

Щоб звикнути до цієї погоди, і 30-ти днів буде недостатньо. Не знаю, як взагалі можна адаптуватися і жити в таких умовах. Але в будь-якому випадку, два дні краще, ніж чотири. Хто бігає чи ходить довгі дистанції, знає, що четвертий день – найневдаліший. Куди б не приїздила – у гори, на море, в спеку чи холод. На другий-третій день організм ще не дуже добре розуміє, куди він потрапив. У стресових умовах є нагода почуватися краще, ніж після третього дня. Важливо не дати організмові зрозуміти, де він і що з ним (сміється).

У Досі тепло навіть уночі. Для вас то проблема?

Тепло – це 22-25 градусів, при яких я бігла марафон нещодавно. Під час нашого старту, за прогнозами синоптиків, буде 33 градуси. Це екстремальні умови. Особливо з урахуванням тієї вологості, яка тут є. Не можу ці умови назвати нормальними людськими. Але нидіти чи плакати тут, у Досі сенсу вже немає. Усі будуть в однакових умовах. Усі дихатимуть тим же повітрям і бігтимуть по одному асфальту. Тому важливо правильно розприділити сили і думати головою, що біжиш не при +25.  

Раніше мали досвід змагань у таких умовах?

Не те що не змагалася, а взагалі не жила при таких умовах. Навіть на відпочинку. 40-градусна спека на вулиці – то щось страшне. Коли ми вчора вийшли з літака, спершу подумала, що то щось піддуває з-під двигуна. Вирішила, що зараз відійдемо на десять метрів і буде комфортніше. І тільки потім до мене дійшло, що це не піддуває, а температура повітря така.

Найголовніше, що перед нашим відльотом похолодало у Києві. Мені подобається, коли на вулиці +10-15, тому трохи розслабилася. Для тренувань погода була найкомфортнішою. Тепер ось маю стрес. Але що є, те є. В принципі, за трохи помірнішої спеки змагалася. Бігла і показувала доволі пристойні результати. Думаю, на що готувалася, на те пробіжу.  

Незвичним у Досі буде також те, що стартувати доведеться опівночі…

Вночі бігала і доволі часто. Мушу сказати, що в мене організм гарно реагує саме на вечірні навантаження. В принципі, останніх три-чотири місяці ми якраз так готувалися, що всі тренування були вечірніми. Не нічні, але розпочиналися о сьомій-восьмій вечора. Завершувала заняття приблизно о десятій. Тому час початку змагань для мого організму класний. На офіційному рівні вночі стартувала, але, марафон, правда, побіжу вперше. Та різниця й невелика, адже бувають старти, коли приїжджаєш у США чи навпаки Китай і часових поясів не відчуваєш. Підлаштовуєшся під нові умови і не звертаєш уваги, хоч о третій чи четвертій ночі прокидаєшся і в будь-якому стані біжиш.

Тренери зі спортивної ходьби розповідали, що підбирали місця для підготовки до чемпіонату світу не стільки за температурним поясом, скільки висоту, оптимальну для перенесення потрібних навантажень і підготовки до стресових ситуацій. Які особливості підготовки були у вас?

Останніх два тижні готувалася в Києві, а до того тренувалася в швейцарському Сенкт-Моріці. Погодні умови були для мене ідеальними що там, що там. Аномальну спеку довелося обійти. Я вже казала, що влітку теж ми тренувалися ввечері, коли температура спадала, щоб було комфортно для організму.

А адаптувати організм до такої погоди як у Досі неможливо. Вийти і пробігти в таких умовах 20 кілометрів? Так помреш після тренування. Тобто, відходити після таких занять будеш значно довше, ніж відходити після тренування при +15. Тому в підготовці за спеки не бачу сенсу. Знаю, що хлопці тренувалися в Туреччині. Там висока температура, але не така як у Катарі вологість. А саме у ній найбільша проблема. Тому, з моєї точки зору, ліпше сконцентруватися на об’ємах.  

Встигли вже потренуватися в Досі?

Зараз іду. Вчора обмежилася розминкою в готельному номері. Сьогодні маю тренування в одинадцятій вечора.

Інтерв'ю підготоване за сприяння прес-аташе ФЛАУ Ольги Ніколаєнко