Ліга чемпіонів. Як «Шахтар» ледь не зганьбився в Харкові

Усе видавалося достоту простим. Якщо «Шахтар» бачить себе в плей-оф Ліги чемпіонів (а що це саме так, сумніватися не доводилося), значить, неодмінно треба було перемагати чемпіонів Хорватії. Не в образу динамівцям із Заґреба буде сказано, проте цей суперник для чемпіонів України цілком прийнятний.

До того ж, розклад матчів у групі для «Шахтаря» видавався ледь не оптимальним. Перший тур – проти «МанСіті» - виносимо за дужки або забуваємо, як страшний сон. По тій простій причині, що в поєдинках проти чемпіонів Англії вочевидь всі втратять турнірні бали, тому команду Ґвардіоли об’єктивно треба розглядати, як головного претендента на перше місце в групі. А так як англійці два матчі поспіль зіграють проти «Аталанти», у якої на момент «екватору» турніру не було жодного залікового пункту, тоді як у «Шахтаря» і «Динамо» - по три, саме в протистоянні чемпіонів України та Хорватії мав визначитися володар другої перепустки у весняну частину Ліги чемпіонів. Береш максимум у «спарці» з «Динамо» - і ти фактично в 1/8-й. Дуже проста арифметика.

Тим більше, що й за досвідом змагань на міжнародному рівні, й за статистикою особистих зустрічей, та й за рівнем виконавців (а відтак майстерності) «Шахтар» нібито переважає хорватську команду. Єдиний чинник, який міг би зіграти на користь гостей – недооцінка з боку донеччан. Чи їхні відверті помилки в обороні. Усе решта було за «Шахтарем». Тому треба було лише матеріалізувати свою гіпотетичну перевагу.

Проте, як виявилося, зробити це не так уже й просто. Про недооцінку опонента забудемо за непотрібністю: з мотивацією у «гірників» виявилося все на рівні. Інша справа – тактичний вишкіл. Доводиться вкотре констатувати, що «гірники» дуже некомфортно почуваються при в’язкій, контактній грі. Особливо в тому випадку, коли супротивник діє за схемою з п’ятьма оборонцями, двоє з яких відіграють функції лінійних. Скільки вже разів «Шахтар» обпікався у матчах проти таких опонентів, проте віз і нині там. Не складалося у Фонсеки, не вийшло і в нинішнього тренера команди Луїша Каштру.

А ось колега португальця – Ненад Б’єліца – чудово вивчив слабкі сторони чемпіонів України й зробив усе від нього залежне, щоб «гірники» опинилися не в своїй тарілці. Більше того, якщо речі називати своїми іменами, то тренер заґребського «Динамо» тактично переграв тренера донецького «Шахтаря».

У свою фірмову гру донеччани зіграли перші п'ятнадцять хвилин матчу. І останні п'ятнадцять хвилин. Решта часу гру вели гості. Чому «гірники», котрі за рівнем командної швидкості значно вищі за суперника, не вмикали «зайві» оберти – питання ще те. Можливо, донеччан спантеличив швидко забитий м’яч. Надто легко він дався господарям. Марлос видав чергову шедевральну передачу в центр карної зони хорватів, і Коноплянка, який опинився на місці Тайсона, в ближньому бою переграв воротаря «Динамо», забивши свій перший гол за нову команду в Лізі чемпіонів.

Здавалося, що «помаранчево-чорні» без особливих проблем доведуть розпочате до логічного завершення. Проте далі все пішло за планом Б’єліци. Хорвати забрали ініціативу й почали намацувати больові точки у нашого чемпіона. Як виявилося, цього разу таких точок було навдивовижу багато: і фланги оборони, й центральний плацдарм захисту, й воротар. Досить швидко гості відновили паритет. Як забивав «Шахтар» із легкістю, так і пропустив. Центрбеки «Шахтаря» Кривцов і Матвієнко, яким ми нещодавно аплодували за матч проти португальців, цього разу не були зразком надійності. Чи то святкували довго перемогу над Роналду й компанією, чи просто встали не з тієї ноги.

А «Динамо» тим часом не збиралося віддавати ініціативу. Що не атака гостей – то пожежа у володіннях П’ятова. До речі, на адресу кіпера «Шахтаря» - аналогічні претензії, що й до Кривцова з Матвієнком. Перегорів?

Здавалося, що перерва піде на користь нашому чемпіонові. Що Каштру незлим, тихим вдасться повернути своїх парубків у потрібне русло. Та де там. Господарів вистачило хвилин на п’ять, а далі домінували гості. Причому в нашому випадку домінувати – не значить діяти «першим номером». Контратаки заґребців були по-справжньому разючими. Якби їм більше пощастило, то не бачити «гірникам» нічиєї. Проте спортивне щастя у вигляді каркасу воріт (двічі) було на нашій стороні. Та ще й цього вечора наш голкіпер був на нашій стороні лише формально. Навіщо П’ятов завалив у своєму карному майданчику Ґаврановіча? Епізод же не потребував навіть натяку на таку реакцію. Знову-таки, перегрівся?

До честі Каштру, він зумів в найвідповідальніший момент внести корективи в гру. Заміна Болбата на Додо напрошувалася. Як і вихід Соломона. Саме заміни й вирівняли становище на полі. Додо з Ісмаїлі затіяли мінятися флангами, чим спантеличили опонентів. Більше того, Додо не гребував грати й на вістрі атаки (агов, Мораєше, а що робив ти?) І саме Додо вдалося зрівняти рахунок після чудового пасу Патріка. Ось, до речі, ще один футболіст, за якого можна подякувати Каштру. За Фонсеки цього бразильця називали ледь не Буратіно, а за нового тренера Алан довів, що таки дійсно бразилець.

Підсумок – 2:2. Чи закономірний він? Цілком. Скажу навіть більше: якщо брати в цілому якість гри і створені моменти, то саме динамівці були ближчими до перемоги. Тому вочевидь можемо тішитися, що не програли. Але водночас не полишає дивне відчуття, що якби «гірникам» удалося зіграти в свій футбол, вони б обов’язково перемогли. Чому цього не сталося? То нехай Каштру зі своїм безрозмірним штабом над цим мізкує.

Так чи інакше, але нагоду створити собі плацдарм для завчасного фінішу на другій сходинці в групі «Шахтар» втратив. Причому показово. Відтак доведеться стрибати вище голови в Заґребі.

Завдання цілком реальне. Проте лише в тому випадку, якщо Каштру та його підопічні проведуть ретельну й скрупульозну роботу над помилками.

Олександр Васильєв, для «Главкома»