Музей чи спорткомплекс? Український хокей женуть з Бабиного Яру

Минулого тижня у конференцзалі спорткомплексу «Авангард», що на вулиці Юрія Іллєнка у Києві, відбулася цікава зустріч. З батьками юних спортсменів, а також ветеранами українського хокею зголосився зустрітися заступник міністра культури, молоді і спорту Володимир Шумілін. Тема розмови для представника уряду, можливо, й нова, але для решти присутніх – наболіла. Бо  питання реконструкції спорткомплексу «Авангард» актуальним залишається уже десятиліття. Обіцянками усіх, хто турбується за майбутнє своїх дітей і українського хокею загалом, годували ще віце-прем’єр з питань Євро-2012 Борис Колесніков у часи Януковича та очільник Мінмолодьспорту Ігор Жданов у часи Порошенка. Жданов хоча і почав фінансування, та не завершив у зв'язку з приходом до влади ЗеКоманди.

Тепер дійшла черга виправдовуватися до пана Шуміліна. З тією лишень різницею, що ще ніколи питання не стояло таким чином, щоб людям доводилося не просто домагатися реконструкції морально застарілих, збудованих ще в 60-70-ті роки минулого сторіччя спортивних об’єктів, а банально захищати їх від захоплення. Бо нині ситуація склалася так, що частину будівель реформоване з приходом до влади Зеленського Міністерство культури, молоді і спорту готове передати в довгострокову оренду (на п'ять років) Благодійній організації «Фонд пам'яті «Бабин Яр».

Будівельники й проектувальники

Предметом суперечки є будівля, на території якої знаходиться енергоблок спорткомплексу, загальною площею 22 сотки. Там Меморіальний центр «Бабин Яр», за твердженням керівника (чи «сео», як він себе іменує) Максима Яковера, збирається тимчасово, поки триває будівництво основних споруд, розташувати музей Голокосту. До того ж на зустрічі пан Яковер обмовився, що крім музею мова йде про кафе та театр. Чому мова відразу про п’ять років оренди, сказати складно. 

Загалом дискусії не вийшло. Пан Шумілін відразу попередив присутніх, що має лише пів години часу і приїхав для того, щоб упевнитися, що об’єкт буде збережений для спорту. «Таке запевнення я отримав», - відрапортував заступник міністра. Після повідомив, що вбачає в орендній угоді позитив, адже як менеджер повинен дбати про те, щоб об’єкт був прибутковим. При цьому, за інформацією керівника державного підприємства «Спорткомплекс «Авангард» Віктора Гончаренка, спорткомплекс є прибутковим навіть за умови, що в ньому вже десять років не функціонує льодова ковзанка.

У свою чергу Шумілін наголосив, що раніше активно займався будівельним бізнесом, спеціалізувався саме на будівництві спортивних споруд і також є проектувальником. «Я в цьому процесі розбираюся ліпше, ніж будь-хто з тут присутніх, - запевнив чиновник. – Можу вам сказати, що окреме приміщення для енергоблоку – то позавчорашній день».

Але здається, що чиновник не зрозумів, про що йде мова. У присутніх було бажання почути, чи може він гарантувати продовження розпочатої попереднім керівництвом Міністерства молоді і спорту реконструкцію ковзанки. Чіткої відповіді знову не було. А вона важлива, оскільки будівля, де знаходиться енергоблок, одночасно слугує складським приміщенням, у якому зберігається обладнання для льодової арени. Відповідно, запустивши ковзанку в експлуатацію, без господарських приміщень спортсмени зараз обійтися не зможуть.

Не менш відомим у світі будівельної індустрії є згаданий вище «сео» Меморіального центру Голокосту Максим Яковер. Разом із нинішнім радником мера столиці Максимом Бахматовим він займався перезапуском столичного комплексу ВДНГ, потім три роки працював керуючим партнером UNIT.City олігарха Василя Хмельницького. Власне, коли пан Максим, звертаючись до батьків дітей, які навчаються хокею, згадав про свою причетність до ВДНГ, розмова з ним посипалась... «А, це ви, - каже одна з присутніх на зібранні жінок. – Тоді про що можемо говорити? Я туди щодня на роботу їжджу. Злості бракує. Розумієте, в нас різні цінності: у вас – гроші, в нас – спорт».

Пан Яковер наполягав, що люди мають пам’ятати, що 79 років тому на цьому місці розстріляли чверть населення Києва. «Не треба вбивати клин між спортом і пам’яттю за невинно загиблими, - пролунала відповідь із зали. – Ми все знаємо і теж усвідомлюємо, що меморіал жертвам тих звірств важливий. Але не треба відбирати в дітей клаптик землі, де б можна було займатися спортом. Якщо розібратися, то Київ – місто з багатовіковою історією. Тут, мабуть, на кожному кроці гинули люди. Не можна забудувати місто лише пам’ятними знаками. Треба дбати й про майбутнє. Діти не мають де займатися спортом. Це вас не бентежить?»

«Спорт – це живі люди»

Іншими словами, сторони розмовляли кожна своєю мовою. І річ не в тім, що частина людей говорила українською, а частина - російською. Дуже влучно висловився Олексій Житник, єдиний вихованець українського хокею, який став олімпійським чемпіоном (у складі збірної СНД в Альбервіллі-1992). Слово Олексієві вирішив надати інший колишній хокеїст В’ячеслав Завальнюк, котрий взяв на себе роль модератора. Це сталось у ту мить, коли Володимир Шумілін вже вдягнув куртку і збирався йти. «Двома словами сказати не вийде, раз пан заступник міністра поспішає, то не буду його затримувати, - сказав Житник. – Відзначу одне. Пане Шумілін, ви кажете, що спорт – то технології. Трохи не згоден. Спорт – то, найперше, живі люди».

Важко сказати, чи намагався вловити сенс цих слів заступник міністра, але особливої реакції на них не було. На жаль, наші спортивні чиновники не хочуть розуміти, що за останніх 50 років спорткомплекс «Авангард», у якому виховали тисячі гімнастів і баскетболістів, став фактично храмом українського хокею, місцем, де перші кроки в цьому виді спорту зробили десятки видатних хокеїстів, які грали в провідних європейських чемпіонатах та навіть, як у випадку з Олексієм Житником, Олександром Годинюком, Дмитром Христичем, Олексієм Понікаровським та володарем Кубка Стенлі Русланом Федотенком в Національній хокейній лізі.

У часи СССР і довгі роки після його розпаду «Авангард» підпорядковувався профспілкам. То поки в 2009 році льодову арену не вирішили реконструювати. Проте реконструкція, яка тривала два роки і фінансувалася з державної казни, не була доведена до кінця. Чинний голова Федерації хокею України, колишній головний податківець Анатолій Брезвін, який відповідає за розвиток хокею в країні, мав інші пріоритети і про «Авангард» у якусь мить банально забув.

Власне, з того часу ковзанка не функціонує, а батьки юних хокеїстів продовжують доводити державним мужам, що «Авангард» потрібен. При цьому багатьох дітей навіть влаштували на навчання у загальноосвітні школи неподалік зі спорткомплексом. У розрахунку, що він запрацює і в хлопчиків не буде потреби долати дорогою на тренування далекі відстані. Проте ціле покоління дітей виросло, так і не дочекавшись льоду в «Авангарді».

Наразі на території спорткомплексу функціонують зали для занять баскетболом, гімнастикою та фітнесом. Їх відвідує близько тисячі людей різного віку, але й ці об’єкти потребують ремонту.

Незавершений проект Жданова

Батьки за підтримки ветеранів хокейного клубу «Сокіл» ведуть боротьбу за «Авангард» вже майже десятиліття. Вперше їхні зусилля дали результат у 2013 році, коли прокуратура домоглась повернення об’єктів спорткомплексу від профспілок у державну власність. Перше рішення, яке стосувалося льодового палацу, було винесене в 2014 році. Трохи згодом державними стали решта споруд. Зокрема – будівля за адресою вул. Юрія Іллєнка, 44, що довгі роки слугувала гуртожитком для юних спортсменів, які приїхали до Києва з інших міст та готелем для команд, які приїздили в столицю на змагання. Крім того, у цьому будинку знаходилася їдальня. Проте при оформленні об’єктів Міністерством молоді і спорту було прийняте рішення віддати цю будівлю в функціональне управління Міністерству культури. З тієї миті там розпочали облаштування музею жертвам Бабиного Яру.

«Спортивна спільнота поставилася до такого кроку з розумінням», - каже Владислав Сірик, фаховий юрист, вихованець дитячо-юнацької школи «Сокіл», колишній гравець молодіжних збірних України з хокею, переможець чемпіонатів світу у дивізіонах С і В.  Сірик не залишається байдужим до долі «Авангарду». «По-перше, ми врахували, що будівля має історичну цінність. Раніше в ній знаходилася канцелярія єврейського кладовища. Нехай у 60-ті роки минулого сторіччя будинок добудували саме в інтересах спорту, та все ж, можливо, доречніше, щоб там був музей. Інша річ, що питання з готелем стало для нас актуальним і ніхто його досі не вирішує», - пояснив він.

Так чи інакше, решту п’ять споруд Мінмолодьспорт передав у повне господарське підпорядкування новоствореному державному підприємству «Спорткомплекс «Авангард». Пан Сірик стверджує, що для цього були проведені всі реєстраційні дії відповідно до вимог законодавства.  

У 2017 році міністр молоді і спорту Ігор Жданов презентував проект глобального розвитку спорткомплексу, який мав реалізовуватися в три етапи: перший – капітальний ремонт і будівництво льодового палацу; другий – будівництво на місці енергоблоку спортивних залів і басейну; третій – будівництво великої спортивної арени на 5000 глядацьких місць, яка могла б приймати змагання з різних ігрових видів як на всеукраїнському, так і на міжнародному рівні.

Перший етап реконструкції уже почав реалізовуватися після того, як у 2019 році було виділене фінансування з держбюджету у розмірі 26 млн грн. За ці кошти закупили сучасне обладнання, аналогів якому в Україні наразі немає. Але на цей час воно лежить на складі, там же знаходиться нова машина для заливки льоду, оскільки реконструкція зі зміною влади зупинилася. Переформатоване Міністерство культури, молоді і спорту почало вимагати додаткових документів. «Збагнути, навіщо ці документи саме для процесу робіт, важко. Але раз треба, то ми займаємося їх оформленням», - каже пан Сірик.    

Підозріла поспішність

Зупинився процес реконструкції тієї миті, як у грудні 2019 року з пропозицією взяти будівлю, де знаходиться енергоблок, звернувся Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр».

«Ми ставимося до питань історичної спадщини з розумінням, особливо коли мова про таку трагедію українського й єврейського народів, як Голокост, - говорить Владислав Сірик. – Проте вважаємо, що не варто протиставляти історію інтересам спорту і здоров’ю нації. Річ у тім, що в багатомільйонному Києві і без того практично відсутні льодові ковзанки. Навіщо відбирати у дітей ще й цю? Ми провели аналіз і дійшли до висновку, що дешевше на території великого комплексу «Бабин Яр» збудувати тимчасову споруду, ніж орендувати, переобладнувати наше господарське приміщення. Не віриться, що така організація, як «Бабин Яр» не вміє рахувати кошти».  

І дійсно, досвід китайського Уханя, де нещодавно спалахнув коронавірус, демонструє, що двоповерхові тимчасові будівлі під лікарні там зводили менше, ніж за два тижні. Проте організація «Бабин Яр», не знайшовши спільної мови із керівництвом ДП «Спорткомплекс «Авангард», за словами пана Сірика, пішла іншим шляхом – досягнула домовленості з Міністерством культури, молоді і спорту, а також із Фондом державного майна. Тепер уже спортсменів з їхніх будівель намагаються витіснити цілеспрямовано, проти їх волі. Батьки хокеїстів, ветерани українського хокею і керівництво ДП не сумніваються, що після п’ятирічної оренди приміщень спорткомплексові ніхто не поверне.

«Будівля енергоблоку знаходиться у повному господарському віданні підприємства, яке відповідно вправі приймати рішення щодо її використання, – каже пан Сірик. – Але зараз ДП відсторонене від прийняття цих рішень. А рішення, які приймають інші люди, мають суперечливий характер. Будівлю намагаються передати за невеликі гроші в оренду комерційній організації. Проте з лютого вступає в силу новий, підписаний президентом у 2019 році закон щодо оренди державного та комунального майна. За його умовами схожим на «Бабин Яр» організаціям буде складніше орендувати державне майно. Для цього треба брати участь у конкурсі, через систему ProZorro. При цьому будівля енергоблоку не обліковується в Фонді держмайна як об’єкт потенційної оренди. Зважаючи на це, поспішно і, як на мене, з порушенням чинного законодавства договір оренди намагалися укласти саме до 1 лютого. Станом на зараз (неділю, 2 лютого – «Главком») мені не відомо, чи договір таки укладений. ДП про це не повідомляли. Але якби витримувалася процедура, то укладенню договору оренди мало б передувати проведення оцінки її вартості. Цього зроблено не було. Принаймні, зсередини будівлі не оглядав жоден спеціаліст».

«Поверніть дітям «Авангард»

Усвідомлюючи всі ризики і не дочекавшись розуміння з боку заступника міністра, батьки і керівництво ДП вирішили повідомити про те, що відбувається навколо спорткомплексу, керівництво держави. Представники Меморіального центру «Бабин Яр» намагаються знайти компромісні рішення, але спроби знайти компроміс більше схожі на тиск.

При цьому керівництво ДП стверджує, що непорозуміння з Меморіальним центром «Бабин Яр» розпочалися нещодавно, коли там змінилося керівництво. Попередні очільники організації знаходили спільну мову зі спортсменами доволі легко. Цікаво, що невдовзі після отримання посади «сео» Меморіального центру «Бабин Яр» Максим Яковер дав інтерв’ю Liga.net, у якому зокрема сказав: «Мер Києва Віталій Кличко був одним з ініціаторів проекту і активно його підтримує. Кличко у нас серед донорів і в наглядовій раді. Моя позиція така, що держава обов'язково повинна бути присутньою в проекті. Це історія не про державно-приватне партнерство, це приватний проект, але влада повинна бути залучена в його реалізацію».

Наразі юні вихованці київського «Сокола» тренуються на збудованій за кошт батьків тимчасовій ковзанці на Виставковому центрі. Там займається близько 300 дітей. Проте з поверненням хокею в «Авангард» масштаби могли б бути іншими.

5 лютого о 14:00 небайдужі проведуть під стінами офісу Президента на Банковій акцію протесту з красномовною назвою – «Поверніть дітям «Авангард».

Іван Вербицький, «Главком»