Постскриптум до борцівського Євро. Чому дві бронзи України - то провал
Асоціація спортивної боротьби в купі з новим тренерським штабом займається окозамилюванням
Впродовж поточного тижня в румунському Бухаресті триває чемпіонат Європи з трьох видів боротьби. Першими змагання завершили представники вільного стилю. До українських збірників цього разу увага була особливо прискіпливою, адже команда вперше за останніх 15 років відправилася на змагання такого рівня під керівництвом нового тренера. Як відомо, наприкінці 2018-го багаторічний наставник команди Руслан Савлохов вирішив піти з посади, а на його місце спортивний міністр Ігор Жданов вольовим рішенням, у супереч рекомендації міністерської комісії, призначив Григорія Данька.
З Бухареста наші вільники повертаються з двома бронзовими нагородами, які здобули представники вагових категорій до 65 і до 125 кілограмів - житомирянин Василь Шуптар і донеччанин Олександр Хоцянівський. У загальному очковому заліку українська збірна фінішувала п'ятою і це подається, як неймовірний успіх нового тренерського штабу і очолюваної ними команди. Втім, насправді така реакція виглядає не більше, ніж хорошою міною при поганій грі.
Вихлоп від «божественної атмосфери»
Усе пізнається в порівнянні. Найсвіжішому порівнянні. На торішній чемпіонат Європи українська команда за рекомендацією міністра спорту взагалі мала не їхати. Причина проста: змагання відбувалися у російському Каспійську. Однак не в останню чергу через вперту позицію нинішнього тренера Григорія Данька спортсменів у лоно країни-агресора Асоціація спортивної боротьби України таки відправила. В основному - других-третіх номерів, які не проходили тривалих зборів, спеціальної підготовки.
І ось таким складом українці у Каспійську в загальному заліку стали сьомими, здобувши при цьому одну медаль. Бронзу в категорії до 92 кг виграв Кирило Мєшков, котрий до складу нинішньої збірної не потрапляє взагалі. Ще двоє українців у Каспійську боролися за бронзу, але медальні сутички програли.
Як контраргумент на користь нинішньої команди згадується чемпіонат Європи-2017, де медалей в України не було взагалі. Однак тоді, у перший післяолімпійський рік ситуація була особливою. Команду спіткала ціла епідемія прикрих випадковостей. До срібного призера Олімпіади-2012 Валерія Андрійцева, який ліг на операційний стіл, додався травмований лідер надважкої ваги Ален Засєєв. У фіналі Київського міжнародного турніру травмувався і вибув майже на рік бронзовий призер чемпіонату світу-2015 Василь Шуптар. На той момент ще не визначився, чи продовжувати йому виступи, дворазовий чемпіон світу Ібрагім Алдатов.
Крім того, в останній момент начебто через травми відмовилися від виступів тяжі Павло Олійник і Олександр Хоцянівський. Руслан Савлохов запідозрив щось недобре ще тоді. Мовляв, Хоцянівського притримав, щоб не допомагати тренерові, на місце якого претендує, особистий наставник борця Григорій Данько. А Олійник вже готувався на запрошення іншого представника нинішнього тренерського штабу збірної України Михайла Харачури прийняти угорське громадянство. Одним словом, з обойми випало шість лідерів одразу, а заміни їм банально не було. Однак навіть при цьому двоє українців (Петро Білейчук і Ґор Оганесян) боролися в сутичках за бронзу.
Тож доречнішими виглядають порівняння нинішнього чемпіонату з 2017-м. Ті хлопці, які поїхали до російського Каспійська, не готувалися в «божественній атмосфері», про яку в контексті сучасної збірної говорив головний невдаха цього чемпіонату, представник найлегшої ваги Тарас Маркович, віце-президенти Асоціації не привозили їм у тренувальний табір з широкого «барського плеча» ікри. Більше того, з огляду на відсутність державного фінансування в Даґестан вони добиралися за власний кошт і кожен своїм ходом. Звісно, моральна сторона цієї поїздки викликає сумніви, але якщо мова виключно про спорт, то ситуація з нинішньою взагалі непорівнювана. Навіть з урахуванням, що на чемпіонаті не виступало двоє лідерів - бронзовий призер чемпіонату світу-2017 Андрій Яценко (до 57 кг) і вже згадуваний Андрійцев, які готуються до осіннього чемпіонату світу.
Самі себе обікрали
На нинішньому Євро в Бухаресті розігрувалися путівки на ІІ Європейські ігри, континентальний аналог Олімпіад, які проводяться раз на чотири роки. Відбір тривав у шести вагових категоріях і наша команда здобула тільки п'ять перепусток до Мінська. У вазі до 86 кг Мраз Джафарян виступив провально, свою єдину сутичку програв і залишив країну у цій категорії без представника Європейських іграх.
За великим рахунком, на максимумі можливостей у Бухаресті відборолися лише двоє медалістів: Шуптар програв одному із найміцніших представників ваги до 65 кг Селагаттіну Кіліджсаллаяну з Туреччини, а Хоцянівський дав бій, але поступився переможцеві двох останніх чемпіонатів світу Ґено Петріашвілі. Дорікнути цим борцям складно.
Інші, зокрема й Семен Радулов (до 70 кг), Василь Михайлов (до 74 кг) і Олексій Доманицький (до 79 кг), які боролися у сутичках за бронзу, виступили, в ліпшому разі, посередньо. Виняток можна було б зробити для Доманицького. То якби підопічного не підвів власною безхребетністю, нерозумінням ситуації чи ще чимось, про що можемо лише здогадуватися, тренерський штаб.
У півфіналі Олексій боровся з чинним на той момент чемпіоном Європи, бронзовим призером торішнього чемпіонату світу Ахмедом Ґаджімаґомедовим з Росії. І мав всі шанси виграти після того, як суперник за рахунку 0:3 на початку другого періоду підвернув собі ногу. Ґаджімаґомедов відчув біль і не встиг отямитися, як Доманицький завалив його на спину. Лише після того пролунав свисток і росіянину почали надавати медичну допомогу. Оцінити ситуацію самостійно можна після перегляду відео сутички загалом і згадуваної ситуації зокрема.
Замість того, щоб апелювати до суддів, подавати протест і вимагати перегляду моменту, українські тренери мовчали. Дивно мовчали, бо згідно усіх правил Доманицький ґарантовано мав отримати чотири бали, а можливо - чисту перемогу на туше. Можна не сумніватися, що досвідчені тренери Данько і Харачура, які секундували борцеві зі Львова, це розуміли. Невже тренерський штаб, який прийшов на посаду під патріотичними гаслами, свідомо підіграв росіянам? Бо вийшло, що українці обікрали самих себе. Ґаджімаґомедов після надання допомоги прийшов до тями і впевнено з Доманицьким розібрався. Замість фіналу і ґарантованого срібла ми отримали сутичку за бронзу, яку Олексій програв.
Сьогодні, 12 квітня, боротьбу на чемпіонаті Європи в Бухаресті розпочинають представники греко-римського стилю. Там теж є своя інтрига, адже за тією ж схемою, що й із Даньком на посаду наставника збірної України замість Артура Дзиґасова прийшов Сергій Андреєв.