Роналду повертається. Та чи краще це для Португалії?

Першим суперником збірної України у відборі на Євро-2020 будуть чинні чемпіони континенту. На їхньому тлі збірна Шевченка - андердоґ. Проте не безнадійний.

Уже сам статус нашого опонента, а також наявність у його складі одного з найкращих футболістів світу останнього десятиріччя Кріштіану Роналду говорить про те, що саме «європейські бразильці» будуть фаворитами не лише конкретного протистояння, а й усієї відбірної групи. І з цими достоту прямолінійними тезами годі сперечатися. Проте Португалія зараз сильна не лише через наявність титулу та зірковість свого капітана. У цієї команди є ще купа чеснот, про які часом забувають або які нівелюються на тлі титанічної фігури їхнього лідера. А дарма. Бо збірна Португалії наразі не гірша, як мінімум, і без Роналду в складі.

Історія

Чим (і ким насамперед) характерна ця національна команда? Насамперед, своєю самобутністю. Їх не даремно називають «європейськими бразильцями», адже за стилем гри найкращі представники тамтешнього футболу можуть сперечатися з «чарівниками м’яча». До того ж, португальська футбольна асоціація частенько вдається до натуралізації гравців, переважно – бразильців. Завдяки унікальній техніці, пластиці і вміння робити з м’ячем, божевільні трюки, португальська збірна виокремлюється на тлі європейських команд.

Проте досить довго у цій команді не було розумного балансу між технікою і дисципліною, між атакою та обороною. Тому на міжнародній арені ця команда не могла похизуватися особливими здобутками. Бронза на чемпіонаті світу 1966 року довго була візитівкою збірної Португалії. Як і лідер тієї команди Ейсебіо. Незважаючи на те, що Португалія продовжувала «продукувати» гравців світового рівня (один Футре чого вартий), гучних перемог на міжнародній арені у цієї збірної було обмаль (якщо говорити не про юнацький, а про дорослий рівень футболу).

Ситуація почала змінюватися на краще наприкінці дев’яностих років минулого сторіччя. «Золоте покоління» збірної Португалії (Руй Кошта, Паулу Соуза, Жоау Пінту, Фернанду Коуту та Луїш Фіґу) робило погоду в найкращих клубах світу та на молодіжному рівні. Однак до титулу на рівні національних збірних їм бракувало якогось кроку. До речі, тодішня збірна України перетиналася з португальцями на відборі до чемпіонату світу-1998. Тоді команди обмінялися домашніми перемогами: у Києві наші перемогли 2:1, у Порту поступилися 0:1.

Апофеозом тієї плеяди португальських зірок став вихід у фінал чемпіонату Європи-2004, який був програний грекам. А ще той фінал запам’ятався щирими й рясними сльозами юного Роналду, який робив тільки перші кроки в збірній.

Фактор Роналду

Відтоді минуло п'ятнадцять років. Роналду із підлітка і надії перетворився на зірку першої величини. Зі своєю збірною він виходив до півфіналу чемпіонату світу 2006 року, а на Євро-2016 Португалія таки досягла історичного здобутку – виграла золоті медалі. Щоправда, цього разу це сталося не «завдяки», а «наперекір». Португальці не були фаворитами турніру, та й із групи до плей-оф вийшли лише із третьої сходинки. Проте надалі команда Фернанду Сантуша розвинула максимальну швидкість і виграла Євро. У фіналі вона перемогла французів. Перемогла фактично без Роналду, який через травму вибув із гри вже у дебюті.

А далі був чемпіонат світу 2018 року. На ньому Португалія «вилетіла» вже на першій стадії стикових поєдинків – від Уругваю. Той поєдинок наразі залишається останнім для Роналду в футболці збірної. Після мундіалю Криштіану вирішив призупинити свої виступи за збірну. Своє рішення він мотивував необхідністю адаптуватися до нового для себе чемпіонату – Серії А, й нового клубу – «Ювентуса». Наставник Португалії Фернанду Сантуш із розумінням поставився до забаганок капітана, і не став залучати його на поєдинки Ліги націй.

Здавалося, що Португалія без свого «золотого хлопчика» стане звичайнісінькою посередністю. Та не тут-то було. Виявляється, за широкою спиною сьомого номера збірної виросли одразу кілька португальських виконавців європейського рівня. Найперше – дует Сілв: Бернардо та Андре. Перший приміряв на собі функції лідера, другий – бомбардира. Проте головна трансформація, яка сталася із цією збірною – вона перестала бути «сонцезалежною», тобто орієнтованою на одного, хоча й талановитого, гравця.

Тривоги Сантуша

Португалія стала цікавою й різноплановою командою, яка, виявляється, може красиво комбінувати, а не лише грати на свого «стовпа». Так чи інакше, проте підопічні Сантуша виграли свою групу в Лізі націй, закономірно перемігши італійців і поляків, і пробилися до фіналу турніру. Окрім двох Сільв, погоду в команді роблять досвідчені воротар Руй Патрісіу, оборонці Пепе і Вільям Карвалью. То що стосується захисної ланки. За креатив відповідають Рубен Невеш, Діаш, Піцці, Брума і Ренату Саншеш. Як бачимо, Сантуш не став залучати до збірної Куарежму та Нані – ще двох стрижневих гравців із «золотого» 2016 року. Тренер португальців, вочевидь, уже намагається працювати на перспективу.  

Проте напередодні відбору до Євро-2020 стало відомо, що Роналду повертається до збірної. Свої адаптаційні проблеми у клубі він, либонь, вирішив, тому камбек видається цілком логічним. Ось тільки чи піде це на користь його національній команді? Безумовно, місце в основі для Роналду завжди знайдеться. Однак Сантуш восени минулого року недвозначно натякнув, що, мовляв, його колективу треба рухатися вперед, незважаючи на «старі дріжджі». Бо ці «дріжджі», вочевидь, зачинять для якогось молодого таланту двері до збірної.  

Яким у підсумку буде рух португальської збірної до світлого майбутнього – поступальним чи революційним – зараз сказати складно. Та й, за великим рахунком, українських уболівальників той процес навряд чи має турбувати. Головне – зіграти вдало проти «бразильських європейців» саме зараз, на старті відбору. Незважаючи на їхню перевагу в статусі і майстерності, вразливі місця в цій команді є. Передовсім – в оборонній ланці. Та й інтеґрування старого-нового Роналду в збірну теж вимагає певного часу. Тому добре, що граємо проти Португалії саме зараз. Можливо, в тотальній стартовій метушні й матимемо підстави для радості.