«Шахтар» зробив заявку на чвертьфінал, якого може ніколи не бути

Якщо просто, відверто й по «робітничо-селянському», то матч «Шахтаря» проти «Вольфсбурґа» виявився якимсь «силіконовим». Так, великий відбиток на гру наклав факт відсутності глядачів. Часом здавалося, що це не відповідальний поєдинок, на кону якого вихід у чвертьфінал престижного єврокубка, а якийсь другорядний спаринг у турецькому Белеку. Проте порожні трибуни – то не єдиний мало приємний антураж того поєдинку. Головна відсутність – усе ж таки інша. І ось яка: брак командної швидкості. Причому з обох боків. Певна річ, що з точки зору гостей таку «зухвалість» зрозуміти й пояснити запросто можна: а навіщо кудись поспішати, якщо у запасі ще має бути гра в Україні. Проте таку відверто «ялову» гру у виконанні «Вольфсбурґа» зрозуміти складно.

Перед грою багато слів було сказано про те, які ж небезпечні «вовки» у власному лігві, як вони на своєму полі громлять усіх, хто трапляється на шляху і як серйозно ставляться до Ліги Європи. Та на ділі усього цього оберемку чеснот у ніч із четверга на п’ятницю у виконанні «Вольфсбурґа» помітити не вдалося. «Вовки» виявилися зовсім не хижаками, а свійськими щенятами. Чи то зайве переймалися через епідемію коронавірусу, чи може занадто шанобливо вирішилися поставитися до досвідченішого суперника. Хоча, їхній тренер Ґласнер, який особисто прилітав до Києва, щоб подивитися гру «Шахтаря» проти «Колоса», обіцяв, що жодного пієтету у ставленні до опонента по 1/8 фіналу Ліги Європи не буде. Обіцянка-цяцянка.

Хоча, певна річ, у цьому випадку не можна не віддати належне, а то й похвалити нашого чемпіона. «Шахтар» зіграв упевнено, на класі, за «книжкою». Аби прямолінійний (м’яко кажучи) Коваленко реалізував пенальті, повторний поєдинок проти шостої за підсумками минулорічного чемпіонату Німеччини команди перетворився б у звичайнісіньку формальність. Проте він його не реалізував, відтак повторна гра, якщо вона таки відбудеться, усе ж матиме інтригу…  

…Ніколи такого не було, і ось знову. За кілька днів до матчу «Вольфсбурґ» - «Шахтар» все відбувалося за штатним розкладом. Тобто матч мав відбутися з уболівальниками, з усіма традиційними передматчевими процедурами: відкритими тренуваннями, прес-конференціями тощо. Та за день до початку гри ситуація змінилась: «Вольфсбурґ» та тамтешня міська влада вирішили, від гріха подалі, провести поєдинок за зачиненими дверима – через епідемію коронавірусу. Скасували й всі передматчеві протокольні заходи.

Здавалося, на цьому вже все: мінімізувати далі нікуди. Проте в день матчу з’явилася інформація про те, що УЄФА може взагалі призупинити/відмінити нинішній розіграш Ліги Європи. Через все той же коронавірус. Точніше, через тотальну паніку довкола тієї триклятої болячки, яка (себто паніка) заполонила й найвищі поверхи спортивної ієрархії (й футбольної зокрема). Відтак чи зіграють українські «кроти» з німецькими «вовками», за декілька годин до офіційного старту зустрічі, доводилося гадати на кавовій гущі.

Та годин за чотири до початку поєдинку в Вольфсбурзі стало зрозуміло, що поєдинок таки відбудеться: УЄФА повідомив, що питання про можливе перенесення/призупинення єврокубків розгляне на наступному тижні. Значить, перший матч «вовки» з «кротами» провести встигнуть.

Власне, перед початком матчу у чемпіонів України можна було діагностувати дві серйозні проблеми. Перша – відсутність у їхніх лавах Тараса Степаненка. Друга – присутність у лавах «Вольфсбурґа» Ваута Веґгорста. Тарас за останній рік став не лише стрижневим виконавцем донецької команди, а й у прямому сенсі незамінним. Коли в основі «гірників» діє «Стьопа», Каштру може дозволити собі зіграти в центрі поля з одним «хвилерізом». А ось коли Тараса немає, про схему 4-1-4-1 доводиться забути. Було очевидно, що у Вольфсбурзі Каштру виставить двох опорних півоборонців. І якщо вихід на цій позиції Алана Патріка прогнозувався, то ось хто буде другим – ні. Каштру зробив вибір на користь Маркоса Антоніо. Не фонтан, проте іншого варіанту просто не було.

Як і Степаненко в «Шахтарі», Веґгорст у «Вольфсбурзі» відіграє аналогічну роль. Цей майже двометровий нападник регулярно засмучує суперників з «другого поверху», граючи на випередження в силовій манері. Чи стримають цього велета наші оборонці? Це питання було дуже актуальним після повторного поєдинку проти «Бенфіки», в якому рослі й атлетичні гравці атакуючої ланки португальського чемпіона зробили із наших центрбеків ледь не клоунів. Чи вирішить це питання тренер «Шахтаря» та його підопічні?

А ось відсутність глядачів для чемпіона України не мала стати проблемою. Радше навпаки. «Шахтарю» не в новину грати на порожньому чи чужому стадіоні – він останнім часом завше грає за таких обставин. Якщо для когось порожні трибуни могли стати проблемою, так це для господарів, які звикли діяти в рідних стінах за підтримки «12-го гравця».

Першу проблему – відсутність Степаненка – «Шахтарю» вдалося вирішити якщо й не на «відмінно», то на «добре» точно. «Вольфсбурґ» не запропонував українській команді ні пристойних швидкостей, ні високого пресингу. Тому Патрік з Маркосом зі своїм «функціоналом» впоралися, до того ж, на двох «створивши» переможний гол.

Не стала проблемою й присутність на полі довготелесого Веґгорста. Нідерландський нападник за весь матч якщо чимось і запам’ятався, так це бездарним виконанням одинадцятиметрового удару (в цьому він не далеко відскочив від Коваленка).

Проте гол зі «стандарту» від високого гравця «Вольфсбурґа» гравці «Шахтаря» таки пропустили: ні Коваленко, ні Матвієнко, ні П’ятов нічого не змогли вдіяти проти Брукса, який головою «замкнув» подачу від кутового прапорця. Однак цей прикрий момент насправді – чи не єдиний негативний у виконанні чемпіонів України. Бо в цілому «Шахтар» домінував, атакував, креативив. Словом, мав привабливіший вигляд у цьому не надто привабливому матчі. Відтак перемога нашого чемпіона – цілком закономірна. Що й підтвердило табло.

У матчі-відповіді цю виїзну перевагу треба просто закріпити. Завдання непросте, проте до снаги: «Шахтар» продемонстрував, що сильніший за «Вольфсбурґ». Та чи буде цей повторний поєдинок, і де й коли він зіграється, якщо таки буде, наразі питання із «зірочкою». Бо коронавірус поки що перемагає футбол в одні ворота.

Олександр Васильєв, для «Главкома»