Як гривня на тлі фунта: чому «Шахтар» безнадійно програв «МанСіті»

Навіть якщо гру в Харкові між чемпіонами України і Англії довелося перегравати разів з десять, результат не був би інакшим. «МанСіті» одначе б пошив у дурні «Шахтар». З тієї простої причини, що команда Ґвардіоли зараз на порядок сильніша за команду Каштру. А то й більше. Шанс у донеччан з’явився б вочевидь лише в тому випадку, якби гості переїли стиглих харківських помідорів, а під рукою не виявилося левомецитину, й тоді Ґвардіолі в екстреному режимі довелося б ставити на матч дублерів. Іншого варіанту немає. На жаль. Бо це навіть не стільки «Шахтар» слабкий, як «Сіті» сильний. Проти лому, як відомо, немає прийому…  

Дисбаланс

…Якщо травму (чи то пак, ушкодження) Тайсона після резонансного матчу з «Зорею» чемпіон України благополучно вирішив – капітан «гірників» таки зміг взяти участь у поєдинку проти «МанСіті», - то проблеми донеччан в обороні, які було видно неозброєним оком у тій же грі проти луганців, у матчі проти чемпіонів Англії були помножені на два. На жаль, «Шахтар» виявився велетом на глиняних ногах: непогана середня лінії й атака – й посередня (м’яко кажучи) лінія захисту. Кривцова з Матвієнком розривали навіть хлопці Скрипника. Що вже тоді говорити про хлопців Ґвардіоли, які з точки зору індивідуальної майстерності й досвіду на голову вищі.

У принципі, цей дисбаланс між зірковою атакою й незірковим захистом у «Шахтаря» проглядається вже не перший рік, проте донеччани воліють підсилювати саме свою найсильнішу ланку, а не найслабкішу. Ось і в останнє трансферне вікно до «Шахтаря» долучився гравець атакуального штибу – Євген Коноплянка. Проте, як показав поєдинок проти чемпіонів Англії, не дарма Євгену не знайшлося місця в посередньому «Шальке» - кращі роки цього виконавця, схоже, вже ніколи не повернуться. Хоча, певна річ, для «внутрішнього користування» він згодиться. В чемпіонаті України принцип «ви нам заб’єте скільки зможете, а ми вам – скільки забажаємо», для «помаранчево-чорних» все ще залишається наріжним. А от у Лізі чемпіонів – давно ні.

Турнірна парадигма

Нинішнє, вже третє поспіль побачення чемпіона України з чемпіоном Англії в рамках групового турніру чемпіонської Ліги зручно вмостилося в попередні парадигми. А саме: якщо є турнірна мотивація, «Сіті» не залишає шансів нашій найкращій команді. Цього разу турнірна мотивація була, певна річ,  живішою за всіх живих – старт турніру, як не як. Тому яким би проблемним на перший погляд не був нинішній «Манчестер Сіті» (не дуже вдалий старт в чемпіонаті Англії, травми одразу двох основних центрбеків – Ляпорта і Стоунса), він усе одно помітно сильніший за «Шахтар». І що б не робила команда Каштру – а вона робила майже все, що могла – пробити стіну тенісним м’ячиком не вдалося.

Доки команда Ґвардіоли гралася з «Шахтарем» у кішки-мишки, складалася хоча б ілюзія рівної боротьби. Точніше, боротьби з обопільними шансами. Невисокий темп, в’язка гра, позиційні атаки – усе це було на безсумнівну користь команди Каштру. Проте варто було опонентові перестати ліпити дурня, «ввімкнутися» в гру по-справжньому, як усе одразу стало на свої місця. «МанСіті» - на недосяжний п’єдестал, «Шахтар» - десь знизу, біля Вічного вогню. Такий ось невтішний розклад.

Вочевидь зайвий раз сварити чи картати «Шахтар» за логічну й закономірну поразку не варто. Команди – різної «ваги», різного класу, різних «планет».  Усе це стало очевидним, як тільки-но англійський чемпіон збільшив швидкість. І почав фактично, а не формально застосовувати високий пресинг, грати «між лініями». І при такому сценарії вже складно було відрізнити не надто технічного Болбата від супертехнічного, на нашу загальну думку, Ісмаїлі. Тому що ці двоє, як майже і всі гравці «Шахтаря», загубилися на тлі їхніх Де Брюйне, Ґюндоґана чи Стерлінґа. Як загубилася б наша гривня на тлі їхнього фунта стерлінгів.

Метафізика й математика

Єдиним, хто зіграв дійсно на хорошому рівні у «Шахтарі», був Тайсон. Власне, схожих дій від нього й очікували. І він не підвів. Зайвий раз довівши, що наразі в «Шахтарі» він майже півкоманди. Забери Тайсона, і ця команда перетвориться, фактично, на «Зорю». Чи на «Динамо», що зараз іще гірше. Тому чемпіон України і не страв відпускати свій головний актив у нинішнє міжсезоння, чудово розуміючи, що без Тайсона у Лізі чемпіонів їм робити нічого.

Проте навіть реактивного Тайсона виявилося замало, аби претендувати бодай на щось у грі з «міщанами». Таких тайсонів у «Шахтарі» має бути п’ять-сім. Якщо, звичайно, «гірники» досі хочуть претендувати на щось серйозне, а не лише бігати, щоб зігрітися. Але то вже метафізика.

А математика наступна: знову, як і рік тому, «Шахтар» поступається вдома «Манчестер Сіті» 0:3. Поступається, можливо, і не так безнадійно, як при Фонсеці, проте особливо тішитися сенсу небагато. Бо не залишає стійке відчуття, що у разі чого, тобто змагальної необхідності, «Сіті» натиснув би без вагань на «п’яту» передачу, й тоді «Шахтарю» дійсно було непереливки.

Резюмуючи побачене в Харкові, варто зазначити, що «МанСіті» виявився настільки страшним, наскільки його й малювали. Ця команда з «Шахтарем» - різного поля ягоди. До них нам не дотягнутися, навіть якщо грати в футбол не ногами, а руками. Бо то – рівень справжньої Ліги чемпіонів. Тобто тієї, що почнеться ранньою весною. У нашій групі «Сіті» буде поза конкуренцією. Приємно, що в тій команді є й українець – Сашко Зінченко, який грає не останню роль. Рівень же «Шахтаря» - боротьба за другу-третю сходинку. Це – в ліпшому випадку. Бо навряд чи вище своєї голови стрибнеш. Така ось селяві.           

Олександр Васильєв, для «Главкома»