Залізні ліквідатори: яка техніка ліквідувала наслідки вибуху на Чорнобильській АЕС

В 1986 році, 26 квітня, сталася одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства – вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Люди вперше зіткнулися з необхідністю ліквідувати наслідки вибуху атомного реактора. Не було ані спеціального обладнання, ані спеціальної техніки.

Тож для ліквідації переважно використовували звичайну радянську техніку – як військову, так і цивільну. Звісно, що ці машини додатково захищали від радіації.

Хоча далеко не всі автомобілі отримували захист. Наприклад, в перші години після вибуху пожежу гасив звичайний АЦ-40. Це пожежний автомобіль на базі «Урал-375». Пожежний отримав високу дозу опромінення і пізніше помер.

Автомобіль, як і багато інших пожежні машини, був похований в могильнику зараженої техніки.

Також пожежні «Урали» активно використовували для проведення дезактиваційних робіт на території зони відчуження. Наприклад, ці машини обробляли спеціальним розчином будівлі і дороги в Прип'яті.

На першому етапі ліквідації наслідків вибуху масово використовували і військові вантажівки «ЗИЛ-131». Зокрема, цей автомобіль використовували для переміщення вантажів, а також для доставки особового складу на ЧАЕС. Були серед них і пожежні автомобілі.

Ці вантажівки можна побачити і в другій серії серіалу «Чорнобиль», де за допомогою встановленого на ньому гучномовця людей сповіщають про початок евакуації.

Машини РАФ-22031 «Латвія» евакуювали постраждалих з місця катастрофи в медичні частини з ночі 26 квітня. Використовувати їх і під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Машини, які накопичили значні дози радіації, були розчавлені гусеницями і поховані в могильниках.

КамАЗ-5511 в зоні відчуження використовували в якості бетономішалки і самоскида. На фотографіях машини можна побачити зі свинцевими листами на кузові. Звичайно, такий тюнінг був слабким захистом від радіації.

Самоскиди використовувалися найчастіше для вивезення радіоактивного сміття. А бетономішалки – на будівництві об'єкта «Укриття» - бетонного саркофага навколо реактора.

Після того, як радянська влада усвідомила реальний рівень загрози для ліквідаторів, почалася розробка спеціальних версій автомобілів для роботи в зоні ураження. Так, на Кременчуцькому автомобільному заводі підготували партію особливих самоскидів КрАЗ-256 для вивезення високорадіоактивних уламків.

Кабіну машини захистили сталевими листами з прошарком зі свинцю, а зсередини капсулу обшили особливим пластиком. Також самоскид оснастили спеціальною установкою, яка фільтрувала та вентилювала повітря.

Львівський автобусний завод для допомоги ліквідаторам катастрофи на Чорнобильській АЕС випустив спеціальний автобус із захистом від радіації. Машину з індексом ЛАЗ-692 оснастили свинцевими пластинами на вікнах.

У салоні також встановили особливу систему фільтрації повітря, а люки на даху були заварені. Рівень захисту у автобуса був менше, ніж у КрАЗ-256, однак на відміну від самоскида йому не доводилося працювати годинами в зоні відчуження.

В ліквідації катастрофи взяли участь і позашляховики УАЗ-469, в ті часи більш відомі як «Бобики». Автомобіль в зоні відчуження використовувався для перевезення військових начальників або для розвідувальних заходів.

На знімках того часу іноді машини відображені прямо у енергоблоку. Після рейдів всі автомобілі в обов'язковому порядку піддавалися обробці.

Для перевезення ліквідаторів в зону катастрофи з місць тимчасового проживання використовували ГАЗ-66. Повнопривідна вантажівка могла перевезти близько 20 осіб.

Машина комплектувалася лебідкою, восьмициліндровим мотором і навіть спальним місцем для водія. Зрозуміло, про низький рівень комфорту для пасажирів тоді ніхто не замислювався.

Японський бульдозер Komatsu D-355W був незамінним помічником при розчищенні будівельного майданчика від радіоактивного ґрунту. Управлялася машина дистанційно за допомогою спеціального пульта.

Однак радіус його дії був не дуже великий, тому оператор знаходився в безпосередній близькості. Найчастіше такого «водія» садили в кабіну захищеної армійської бронетехніки. Скільки таких бульдозерів направила Японія на допомогу СРСР, досі невідомо.

У хроніці тих часів можна побачити робота СТР-1. Саме цей апарат використовували час очищення даху ЧАЕС від завалів високорадіоактивних елементів зруйнованого реактора.

За основу робота було взято самохідне шасі місяцеходу. На створення цієї унікальної машини вчені витратили три з половиною місяці.

Управлявся СТР-1 дистанційно, а в рух приводився за допомогою двох срібно-цинкових батарей. На дах енергоблоку машина доставлялася за допомогою вертольота МІ-8.