Джо Байден: у бій ідуть лише «старі»

Серед плеяди демократичних кандидатів на президентських виборах 2020 року наразі лише один, за загальним визнанням, посідає провідні позиції. Інші лише намагаються порівнятися з його рейтингом. Цим кандидатом є Джо Байден – один з найстарших політиків Демократичної партії, досвідчений федеральний службовець і політик та головний опонент чинного президента Дональда Трампа.

Who is Mr Biden?

Джо Байден у свої 76 років має за плечима 49 років досвіду роботи в державному апараті Сполучених Штатів. Він починав свою кар’єру у Вашингтоні як член Сенату від штату Делавер у 1972 році (ставши шостим наймолодшим сенатором за всю історію). З того часу і до 2009 року він встиг попрацювати на багатьох посадах у Капітолії – голова юридичного комітету Сенату, голова Міжнародного Комітету з контролю над наркотиками, голова Комітету Сенату з міжнародних справ…

Проте не все було настільки райдужно та прогресивно у житті «старого Джо». На Різдво 1972 року в автокатастрофі загинула дружина Байдена, Нейла, та їх однорічна донька Наомі. Сини Байдена, Хантер та Джозеф Робінет (якого і в сім'ї, і в медіа частіше називали просто Бо), отримали важкі поранення в тій аварії. Це сильно підкосило тоді ще молодого сенатора Байдена.

Проте в ці складні часи він зміг проявити себе як сильний та відповідальний батько і політик. Не відходячи від лікарняних ліжок своїх синів, він там же, у палаті шпиталю, складав присягу як новий сенатор від штату Делавер у 1973 році.

У 2009 році, після фактичного програшу Бараку Обамі на внутрішньопартійних перегонах, Байден отримав пропозицію посісти місце віцепрезидента Сполучених Штатів у новій адміністрації, і від неї він не міг відмовитися. Перед виборами 2016 року багато хто чекав камбеку від Байдена і другої спроби увійти до Овального кабінету. Проте у 2015-му сім'ю Байденів очікував новий удар. Старший син, Бо Байден, Генеральний прокурор штату Делавер та батько двох дітей, помирає від раку головного мозку, з яким боровся з 2010 року. Це був дуже важкий удар для старого Джо, який змусив його відмовитися від президентських амбіцій. Здобувши другий президентський термін, Обама вирішив зберегти і свого перевіреного віцепрезидента. Таким він і запам’ятався більшості американців – символ «старих добрих часів» каденції Обами, мовчазний та спокійний віцепрезидент.

І саме таким Байден і починає свою передвиборчу кампанію-2020, вже третю у кар’єрі. Стартував не першим, не робив гучних заяв, працював переважно з власним перевіреним електоратом. Але в той же час його попередні заслуги перед партією і позитивна репутація серед виборців зробили свою справу – майже зі старту Джо Байден став фактично беззаперечним лідером гонки серед демократичних кандидатів та почав впевнено обганяти і чинного президента Дональда Трампа.

Майже одночасно з’являються і нові скандали умовно сексуального характеру, причому визначальним тут є саме слово «умовно». За останні місяці декілька жінок вже звинуватили кандидата у «неналежній поведінці» на публічних заходах. По своїй суті, подібні звинувачення на адресу Джо не нові - він весь час встрягав у подібні незручні ситуації і своїми жартами, і своєю поведінкою. Раніше навіть найбільш прогресивні демократичні оглядачі списували це на його жартівливу манеру тримати себе на публіці – «це ж просто Джо». Проте із появою руху #MeToo, новим витком боротьби жінок за свої соціальні права та чіткою позицією Демократичної партії в підтримку цих рухів, Байден опинився у консервативній меншості. Звісно, його не звинувачують у «сексуальному хижацтві», як чинного президента, але тепер він змушений бути вдвічі обережнішим зі своїми виступами та зі своїми контактами. На жаль, екстраверту Байдену важко тримати себе в руках (як в промовах, так і буквально), тому дійсно можна очікувати, що ближче до листопадових виборів 2020 року його опоненти спробують відшукати нові грішки.

Виникає враження, що для всіх фронтранерів цих виборів реакція та робота з подібними звинуваченням стане перевіркою на вміння справлятися з громадським тиском та виходити зі складних ситуацій. Наразі бажання Байдена визнавати свої помилки та буквально йти на зустріч подібним звинуваченням надзвичайно грає йому на руку.

Політична платформа Байдена

Політична історія кандиата надзвичайно різноманітна та багато в чому контраверсійна. Тому, хоча за ним і закріпився образ поміркованого демократа, його президентські амбіції раз за разом змушують загадати про його попередні «гучні справи». У 1970-х під час дебатів про шкільні автобуси він накликав на себе хвилю критики за небажання боротися з сегрегацією. На початку 1980-х він протестував проти доступності абортів (його команда відмовилася від подібної риторики лише нещодавно, коли після скандальних законів про заборону абортів у ряді штатів демократична партія взяла курс на ширшу лібералізацію в цьому питанні). Будучи головою Комітету Сенату з міжнародних справ, він голосував за початок війни у Іраку. Підливаючи олії у вогонь, на останніх дебатах кандидатка у президенти США Камала Харріс розкритикувала його за схвальні відгуки про роботу з двома сенаторами, які висловлювалися різко на користь сегрегації.

Однак усі подібні позиції «старого Джо» вже в минулому. Останні роки його погляди незмінно базуються на фундаменті часів Обами та все більше зміщується до нової лібералізації (очевидно, ловлячи хайп від молодих демократів). Зокрема, невід’ємною частиною своєї кампанії він проголосив новий план боротьби зі зміною клімату, який тематично повторює відомий «Новий зелений план» сенатора Олександри Оказіо Кортес, що свого часу викликав шквал критики з боку республіканців та мало не породив чергову внутрішньополітичну кризу у Сполучених Штатах. Загалом же образ президента Обами, його політика та його спадщина, досі є неймовірно популярними серед демократичних виборців, і вже лише це дає Байдену безпрецедентний рівень підтримки.

Хто голосуватиме за Джо Байдена?

Як кандидат Байден представляє класичний американський білий електорат старшого віку – людей переважно з гарною освітою, з достатньо прибутковою роботою або вже на пенсії, типові прошарки «білих комірців» та найбільш успішних «синіх комірців». Спостережливий читач на цьому моменті задасться питанням, чи не є ці виборці класичним електоратом Трампа? Цілком слушне зауваження, проте в цьому і криється значна частина популярності «старого Джо». З часом політика чинного президента США ставала все більш нестабільною та стрімкою, а саме це не подобається виборцям такого штибу. По суті, його реформи та його боротьба з усім світом за нові умови частково відвернули від нього старший республіканський електорат. Для них Байден, як і для старших виборців-демократів, є уособленням стабільності та передбачуваності – те, чого часто не вистачало в останні роки президентства Трампа. Окрім того, якраз такий електорат і зможе доволі позитивно та навіть прихильно сприйняти «неналежну» поведінку Байдена щодо руху #MeToo, про яку йшлося вище. Вони дійсно пробачать йому часом невдалі жарти (а дехто може навіть з них і посміється) і своїми голосами навпаки виведуть його з-під удару. Фактично Байден втілюватиме для виборця ту консервативну впевненість, яку зображав Трамп, і при цьому сам не буде Трампом.

Окрім цього, за Байдена очевидно голосуватимуть всі ті демократи, які ще пам’ятають та сумують за часами президентства Обами – а таких серед демократів, за деякими даними, понад 80%. Хоча в той же час Байден є непривабливою фігурою для міленіалів, які роблять ставку на молодших та більш енергійних політиків, які пропонують скоріше нестандартний порядок денний. До таких зараховують Камалу Харріс, Піта Бутіжежа, та – несподівано – Берні Сандерса, другого найстаршого учасника перегонів та палкого соціаліста (про нову хвилю американського соціалізму та те, чому він так захопив американську молодь, у одному з наступних матеріалів «Главкома»).

Чи бути Байдену президентом?

Колишній віцепрезидент сприймає себе як єдиного політика, котрий може об’єднати як виборців, так і саму партію. Він вірить, що зможе подолати Трампа, і що ніхто інший не впорається з цим завданням. За твердженням самого Трампа, «сонливий Джо» (як він любить його називати) – це «кандидат мрії» для Китаю та Росії, який дозволить їм обібрати Сполучені Штати до нитки. Але це очевидно не більше, ніж спроба перевести Байдена у дискурс власної риторики Трампа про перемоги над Китаєм та нові вигідні домовленості.

Очевидно також і те, що Байден занадто досвідчений політик, аби піддатися на подібні провокації. Тому наразі доцільно розглядати Байдена як найбільш ймовірного опонента Трампа серед усіх демократів на майбутніх виборах. За незмінного стану речей і продовження курсу теперішньої адміністрації він матиме шанси не лише на виграш демократичних праймеріз, але й виборів загалом. Однак такий прогноз звучав би більш ґрунтовно та більш зважено, якби ми не мали справи з адміністрацією Трампа, а з таким розкладом щось стверджувати з максимальною точністю – це вже завідомо помилятися.

Олександр Краєв, для «Главкома»