Екс-прем’єр Вірменії: Пашинян програв. За два-три місяці мають відбутися нові вибори

Умови документу, підписаного вчора прем’єром Вірменії Ніколом Пашиняном, президентами Азербайджану Ільхамом Алієвим і Росії  Володимиром Путіним, передбачають радикальну зміну ситуацію у Нагірному Карабасі. Угода трьох сторін вимагає від Вірменії звільнити значні території, яку ця країна фактично контролювала у Карабасі. Натомість Азербайджан погоджується розмстити на де-юре своїй території російських миротворців, які перебуватимуть на лінії розмежування ворогуючих сторін мінімум п’ять років, про що уже писав «Главком».

«Термін перебування миротворчого контингенту РФ – п’ять років з автоматичним продовженням на чергові п’ятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не оголосить за шість місяців до закінчення терміну про наміри припинити застосування даного положення», – ідеться в угоді. Серед пунктів домовленостей також обмін військовополоненими, розблокування економічних і транспортних зв’язків у регіоні, в тому числі у так званому Лачинському коридорі, за допомогою якого Вірменія зберігатиме зв’язки зі Степанакертом/Ханкенді, невизнаною «столицею» Нагорного Карабаху. Доповнює пункт про миротворців зобов’язання розгорнення «миротворчого центру з контролю за припиненням вогню». За словами Ільхама Алієва, до миротворчого центру увійдуть турецькі військові. Його вірменський опонент спростовує це. Мовляв, в угоді про це ані слова. Ще однією важливою умовою угоди є повернення внутрішньо переміщених осіб і біженців на території районів Нагірного Карабаху, які має повернути під свій контроль Азербайджан. Цей процес має відбуватися під контролем Управління Верховного комісару ООН у справах біженців.

Три підписанти угоди по-різному оцінюють документ. Якщо прем’єр Пашинян свій підпис назвав вимушеним кроком з огляду на реальну ситуацію на фронті, то президент Алієв не приховував радості від того, що його країні вдалося розвинути успіх після «звільнення міста Шуші», яке сталося напередодні. У Баку вночі відбувалися масові гуляння. А от на вулиці в Єревані вийшли тисячі людей з протестами проти дій свого прем’єра, вимагаючи його відставки через зраду національних інтересів. Люди захопили адміністративні будівлі. Під гарячу руку потрапив спікер парламенту Арарат Мірзоян, якого протестувальники побили просто на вулиці, витягши з власної автівки.

Третя сторона угоди – Росія. Вона у конфлікті взяла на себе роль «миротворця», намагаючись отримати найбільше дивідендів. Те, що сталося, вустами речника президента РФ Дмитра Пєскова названо «перемогою азербайджанського і вірменського народів». Адже, як вважають у Москві, війна завершилася. Саме під таким кутом подають події останньої ночі російські ЗМІ.

Натомість в Україні застерігають: Росія хоче повторити такий же сценарій на українському Донбасі, ввівши своїх «миротворців», які на території України відгородять одне від одного мешканців нашої держави. Таку думку висловив колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Проте він висловив сподівання, що політики і насамперед українське громадянське суспільство в Україні подібного сценарію не допустять.

Ще один учасник розв’язання конфлікту, який щоправда не фігурує в оприлюднених документах, – Туреччина. В разі, якщо ця країна дійсно долучиться до миротворчої місії, в експертному середовищі називають це безумовним успіхом, адже таким чином Анкара утвердиться як найвпливовіший геополітичний гравець на Кавказі. Таким чином Реджеп Ердоган усі слова про підтримку Азербайджану, які лунають впродовж осені, підкріпить діями, що безумовно позитивно позначиться і на його рейтингу в середині країни.

В інтерв’ю «Главкому» колишній прем’єр-міністр Вірменії Грант Багратян спрогнозував швидку зміну влади у себе на Батьківщині, назвав головну помилку Ніколи Пашиняна, і відповів на запитання про нинішнє ставлення вірмен до Росії, на яку Єреван покладав великі сподівання.

Наскільки несподіваним для вас були події минулої ночі?

Для мене особисто – несподіваними.

Нікол Пашинян пояснює необхідність підписання документу вимушеним заходом. Мовляв, у нього не було іншого виходу. Чому так сталося, в чому його головна помилка, яка призвела до глухого кута?

Він – нікудишній керівник. Була повна дезорганізованість армії, на відміну від армії у 90-х. Бо він нічого не в змозі організувати. Його попереджали, що у них (в Азербайджана) будуть безпілотники. Як ми будемо боротися проти цього? Але влада казала, що поборемося. Вірменський солдат – хоробрий солдат. Вийшло так, що лише хоробрості тепер замало. 

Які політичні наслідки для Пашиняна можуть бути, він має шанс залишитися у владі?

Не знаю щодо влади. Мене мало хвилює, хто прийде чи хто не прийде. Тобто буде та людина, яку народ сам обере. На мою думку, Пашинян програв дуже важливу подію для нашого народу і як усі пристойні люди він повинен піти у відставку.

Прогнозуєте парламентські вибори, коли? Хто буде керувати країною до цього часу?

До виборів хтось тимчасовий має бути за участю військових. За Конституцією для організації нових виборів потрібно два-три місяці.

Які політичні сили користуються підтримкою більшості?

Є такі сили, які передбачали (подібний розвиток подій), попереджали про це. Це не один політик, десятки людей, сере яких і ваш покірний слуга.

Яким є нинішнє ставлення вірмен до Росії? Як воно змінилося з огляду на останні події?

Я це коментувати не можу і не буду. В сенсі змінилося ставлення?

До останнього часу Вірменія вважала Росію союзником. Пашинян і Путін навіть обговорювали вірогідність, за якою РФ може надати допомогу в рамках Організації договору про колективну безпеку…

Ні, я не можу це коментувати. Подія (підписання документу лідерами Вірменії, Азербайджану і Росії) відбулася лише вчора ввечері. Принаймні, зараз люди сконцентровані на тому, кажуть про те, що підписання документу є великою помилкою Пашиняна. З часом аналізуватимуть, але поки не дійшов до цього час.

В Єревані деякі політики вже пропонують силами парламенту денонсувати підписану лідерами трьох країн угоду. Це можливо?

Це не угода, а заява трьох лідерів країн. Але що далі? Вона повинна затверджуватися парламентом чи ні? Це все невідомо.

В останні дні перед підписання документа можна було спостерігати колони мирних мешканців, які полишають Нагірний Карабах. Вони матимуть змогу повернутися до Нагірного Карабаху?

У документі йдеться, що вони мають повернутися. Загалом це не можу коментувати, бо Азербайджан зараз зайняв такі позиції, що може вдарити по селах і містах, що вони за звичкою робили. Мені, звичайно, шкода тому, що сила, яка напала на Карабах була у 20 разів більша (за силу, яка Карабах обороняла). Хочу вірити, що миротворці цього робити далі не дозволять (проявляти Азербайджану агресію).

Про яку кількість людей, які мають повернутися до Нагірного Карабаху і прилеглих районів, іде мова?

Населення Нагірного Карабаху – 156 тис. людей. Тисяч 120 людей потраплять до тієї зони, яка буде оточена російськими миротворцями.

Михайло Глуховський, «Главком»