Як Макрон та Путін Україну ділили

Президент Франції Еммануель Макрон вчора зустрівся із главою РФ Володимиром Путіним. Переговори проходили у літній резиденції французького лідера - Форті  Брегансон. На цій зустрічі сторони обговорювали розрив Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, про ситуацію в Сирії, і найголовніше – про Україну. Вже не вперше світові лідери спілкуються про нашу країну за відсутності президента України.

За президента Петра Порошенка принцип «нічого про Україну без України» був основою зовнішньої політики. На це погодилися усі закордонні партнери, серед яких були німці, французи та американці. Однак після приходу до влади Володимира Зеленського, у червні цей принцип було порушено. Тоді, за даними ЗМІ, західні лідери домовилися повернути Росії повноваження у ПАРЄ без жодних, навіть найменших вийняткiв. Росія у відповідь знаходить схему звільнення моряків та допускає до Криму моніторингову місію Ради Європи. Москва ж відновлює платежі до бюджету РЄ, де вона вже накопичила борг близько 70 млн євро. Як відомо, Росія не звільнила жодного моряка, але до ПАРЄ повернулась.

І от знову про Україну поговорили без України. Так, щодо нашої країни Путін зазначив, що «є речі, які вселяють обережний оптимізм». Глава країни агресора запевнив французького колегу, що «альтернативи «нормандському формату» не існує». Разом з Макроном вони вирішили, що «повинні проводити саміт «нормандської четвірки» за умов, що будуть досягнуті конкретні результати, не потрібна зустріч заради зустрічі».

Загалом назвати зустріч  гладенькою та сповненою взаєморозумінням назвати не можна. Макрон і ультимативно вимагав від Путіна добитися від президента Сирії Башара Асада припинити обстріли сирійського Ідлібу, і дорікнув масовими арештами опозиціонерів (Путін швиденько зорієнтувався і у відповідь нагадав про «жовті жилети»). Водночас очевидним був сигнал: треба дружити. Путін назвав Францію «історично одним з ключових партнерів Росії» та зазначив, що «позиція Франції щодо повернення Росії до Ради Європи відіграла ключову роль». У відповідь Макрон лагідно посміхнувся і зазначив, що «в Росії є політичний та економічний лібералізм».

Важливими є ще два штрихи. По-перше, під час виходу до преси Макрон запропонував Путіну сісти на крісло у тіні, натомість сам сів на сонці. З одного боку, цей жест можна розцінювати як звичайну ввічливість господаря. З іншого – сигнал для зближення. Жест французького лідера не залишився непоміченим Путіним. «Пан Макрон такий люб'язний, що всю нашу делегацію посадив в тінь, а сам сидить на сонці. Тому я постараюся бути лаконічним», - зазначив глава РФ.

По-друге, сьогодні на офіційній сторінці Еммануеля Макрона зявився допис російською (!) мовою. «Росія - дуже глибоко європейська країна. Ми віримо в Європу, що простирається від Лісабона до Владивостока…Я переконаний в тому, що в ході цього багатосторонньої перебудови нам належить розробити архітектуру безпеки і довіри між Європейським Союзом і Росією», - йдеться у дописі.

Варто зазначити, що коментатори дорікнули Макрону: «Крим, Боїнг, Донбас – забули вже?», а також нагадали про ставлення РФ до Заходу: «А ще на Росії вас називають «Гейропа» та чавлять ваші продукти».

Реакція на зустріч лідерів РФ та Франції також посилює тривогу щодо майбутнього України.

«Росія – складний ворог»

Викладач Паризького інституту політичних досліджень, член наукової ради Фонду політичних інновацій Лоранс Дазіано у статті для французької газети Le Figaroвважає, що «настав час не дивитися на Росію очима розчарованої західної людини, а натомість запропонувати надійну дипломатичну й економічну перспективу європейцям і росіянам, у яких є спільна історія, кордони і нерідко спільні інтереси».

Що стосується України, Дазіано все розпланував усе так: «після недавніх президентських і парламентських виборів в Києві повинен бути врегульоване українське питання, причому в глобальних рамках, які включають три сюжети: мирну угоду щодо «фінляндізації» України, тобто оголошенням про її нейтральну позицію між Європою і Росією. Це стане лише визнанням змішаного характеру України, що складається з колишніх європейських католицьких земель Австро-Угорської імперії і російськомовних регіонів; роззброєння всіх збройних угруповань; передачу Криму Росії з гарантією нейтрального статусу півострова, за межами порту Севастополь, і визнання особливих прав для українців, які не бажають ставати російськими громадянами».

У статті йдеться, що Євросоюз може запропонувати Росії в обмін на поступки в українському і сирійському конфліктах перспективу довгострокового економічного розвитку: Угода про вільну торгівлю, Енергетичний союз зі спільною радою для забезпечення поставок газу в Європу, а також низку спільних масштабних проєктів на кшталт «Північного потоку-2»

«Сирія повинна стати об'єктом всеосяжного мирного плану під егідою контактної групи, що зв'язує західні держави з «форматом» Астани, ініційованим Росією, Туреччиною та Іраном», - йдеться в публікації.

Інше французьке видання Le Monde цитує слова Макрона про те, що той запрошенням російського колеги у «символічне місце на березі Середземного моря, де багато діячів російської культури знаходили джерела натхнення», від Тургенєва до Стравінського, він хоче засвідчити свою теплоту по відношенню до «такої великої держави, як Росія». І знову освічитися їй в коханні, менш ніж за тиждень до відкриття саміту «Великої сімки» в Біарриці (департамент Атлантичні Піренеї), де Путін присутнім не буде».

У повітрі і справді витала любов: за обране живописне місце для зустрічі Путін  віддячив красивим букетом для першої леді Франції, який подарував, стоячи на коліні.

Журналісти Le Monde зауважують, що між двома країнами залишається чимало точок напруженості - від Сирії до України, однак визнають, що зустріч відбулась у теплій обстановці.

Французька газета Sud-Oust зауважує: «Путін - складний партнер, і ще складніший ворог». У статті йдеться, що повернення Росії до «Великої сімки», клубу сильних світу цього, не очікується. «Деякі взагалі вважають помилкою історії колишнє членство Росії у Великій сімці, яка тоді була Великою вісімкою», пише видання.

«Після закінчення холодної війни Захід, природно, виходив з того, що Москва перетвориться в ліберальну демократію, правову державу. Москва приєдналася до Ради Європи і Партнерства заради миру - програмою співпраці НАТО. Однак надії розбилися вщент - найпізніше після анексії українського Криму Росією. З цього моменту Кремль дедалі більше віддаляється від Заходу, в політичному і військовому плані розвертаючись в бік Китаю», - пише Sud-Oust.

«Тому Макрон не налаштований серйозно, намагаючись домогтися поступок з боку Путіна, щоб зробити можливим повернення Росії до «Великої сімки». Крім того, зовсім не реалістична основна вимога - повернення Криму Україні. Разом з тим Захід помічає: хоча з Москвою і складно - як продемонстрували роки російського членства у «Великій сімці» - але зовсім без Росії теж не вийде», - зазначає видання. Журналісти зауважують: знати позицію Росії і трохи враховувати її на майбутньому саміті в Біарриці - це важливо. «Тому Путін цього разу отримає, принаймні, місце в бічному причепі клубу. Світова політика завжди має на увазі обмін думками як раз з тими, з ким відсутнє взаєморозуміння і є конфлікти».

Американські ЗМІ не поспішають «одружувати» Росію з Францією і нагадують, що окрім взаємних компліментів та обіцянок глави двох держав не погодилися у низці питань, зокрема, щодо Сирії та російською боротьбою проти опозиційних протестів.

«Макрон висловив «глибоку стурбованість» з приводу військового наступу під керівництвом сирійського режиму, підтриманого Москвою, в районі Ідліба, підконтрольного повстанцям району на північному заході країни. Париж наполягає на перемир’ї, яке запобігло б загибелі цивільних людей та потокам біженців, але Путін вітав «зусилля сирійських військових з припинення терористичної загрози» в цій зоні», - нагадує New York Times.

Журналісти німецького телеканалу ZDF взагалі вважають, що «Макрон спробував тиснути» на Путіна у питанні Сирії.

Російські ж ЗМІ зауважують, що Макрон поступово стає головним західним співрозмовником Путіна. «Трамп поки що не може регулярно спілкуватися з Путіним, Меркель поступово перетворюється на «кульгаву качку», Британія геть загрузла в Брекзиті. Президент Франції хоче стати головним модератором відносин з Росією з боку як мінімум Європи, а як максимум так і всього Заходу», - пише Рамблер.

«Володимир Путін при цьому всі два роки президентства Макрона ніби придивлявся до нього - оцінюючи не тільки його настрій, скільки його можливості. На що виявиться здатний Макрон - чи готовий він буде перейти від слів до діла?»

«Не секрет, що Макрон спеціально влаштував зустріч з Путіним буквально за кілька днів до саміту «Великої сімки». Щоб потім, на зустрічі з Трампом, Меркель, Джонсоном, Абе і іншими, мати можливість розповісти колективному Заходу про свої розмови або навіть домовленості з Путіним - по Україні, Ірану, Сирії, так і в цілому по конфлікту Росії із Заходом», - пише видання.

Наталія Сокирчук, «Главком»