НАТО і Росія зійшлися у новому протистоянні в Північній Атлантиці
Під водою розгортається прихована боротьба за контроль над регіоном – сучасні субмарини ідуть слідами Холодної війни
Між НАТО та Росією посилюється приховане військово-морське протистояння у Північній Атлантиці, яке дедалі більше нагадує підводну конкуренцію часів Холодної війни. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на заяву міністра оборони Великої Британії Джона Гілі
На тлі інших глобальних конфліктів саме цей регіон стає окремим осередком напруженості. Йдеться передусім про активність підводних сил. Росія за останні роки суттєво модернізувала свій флот, вводячи в експлуатацію нові кораблі та атомні підводні човни. Частина з них уже вважається однією з найсучасніших у складі ВМФ РФ.
За даними військових джерел, нові російські субмарини мають підвищену скритність і сучасне озброєння, що ускладнює їхнє виявлення. Це викликає занепокоєння серед країн Альянсу, зокрема Великої Британії та Норвегії, які посилюють спостереження в регіоні.
Водночас США зберігають кількісну перевагу у підводному флоті, однак стикаються з проблемами у суднобудуванні. Зокрема, нестача кадрів уповільнює оновлення корабельного складу, що створює додатковий тиск на позиції НАТО.
Нещодавно Велика Британія повідомила про запобігання можливій операції, пов’язаній із загрозою підводній інфраструктурі. Йдеться, зокрема, про ризики для кабелів і трубопроводів, які проходять дном океану.
Ключову роль у цій конфігурації відіграє Північний флот Росії, базований у районі Мурманська. Він залишається важливим елементом ядерного стримування і здатен діяти як у відкритій Атлантиці, так і під арктичними льодами.
Експерти відзначають, що активність Росії в Арктиці та Північній Атлантиці поступово зростає, що змушує НАТО посилювати присутність і контроль у регіоні.
Нагадаємо, що країни НАТО розкритикували ядерну політику Росії та Китаю і закликали їх до більшої прозорості напередодні конференції ООН з контролю над озброєннями.
У заяві Північноатлантичної ради наголошується на «твердій прихильності» держав Альянсу до виконання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який залишається основою глобальної системи контролю з 1970 року.