Трамп-розкольник та українське питання. Головні підсумки саміту НАТО

Напередодні Брюссельської зустрічі, як ніколи раніше, було відчутно, що у членів НАТО різні пріоритети. Альянс ледь не розколовся навпіл – половина країн надзвичайно занепокоєні безпековими викликами та агресією Росії, інша ж частина союзників переймаються лише проблемою мігрантів, не сильно побоюючись «російського ведмедя».

Втім основною інтригою зустрічі, яка відбулась у Бельгіїї 11-12 липня, були подальші дії США. Експерти побоювалися імпульсивних рішень та заяв американського президента Дональда Трампа, які могли справді підірвати всю систему колективної оборони та взагалі функціонування НАТО. Трамп неодноразово -  в офіційних листах, і у виступах перед ЗМІ - критикував союзників, які виділяють на оборону менше 2% ВВП. У червні ж Трамп направив гострі листи керівникам Канади, Бельгії, Данії, Норвегії та Німеччини, у яких вказав, що «продовження німецького недофінансування оборони підриває безпеку Альянсу».

Однак розмір коштів, що їх виділяють країни-союзники на оборону, не можна категорично оцінювати лише за цим показником. Наприклад, Греція витрачає 2% на оборону, проте її оборонний бюджет переважно спрямовується на зарплати персоналу, а не на збільшення військових можливостей. На противагу Греції можна навести приклад Данії. Заступник директора Європейських програм Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні Джеффрі Ратке підкреслює: «Військові витрати у цій країні не перевищують 1,2% її ВВП, проте її внесок у безпеку в Афганістані виявився одним з найвідчутніших у НАТО». Тобто країни з меншими витратами на оборону часом роблять значно ефективніший і значущий внесок, ніж ті, хто витрачає більше.

Витрати на оборону – не єдина причина поганого настрою, з яким Трамп поїхав на саміт. Його складні відносини із канцлером Німеччини Анґелою Меркель – вже ні для кого не секрет. Під час саміту G7, що відбувся місяць тому в Канаді, Трамп навіть кинув жувальні цукерки в бік Меркель. Тоді президент США врешті-решт погодився підписати підсумкову заяву лідерів «сімки», від якої він був не у захваті, після цього встав, вийняв з кишені піджака дві цукерки Starbursts, жбурнув їх на стіл зі словами: «Ось, Анґела. Не кажи, що я ніколи тобі нічого не даю». Тож канцлер, певно, була готова до нових нападок Трампа і цього разу.

Політичний експерт, екс-чиновник Пентагону Дерек Чоллет відзначав, що чиновники з питань оборони в США та Європі «сподіваються на краще і будуть намагатися не спровокувати його». Втім зусиль було докладено недостатньо. І це стало зрозуміло в перший момент, коли Трамп ступив на бельгійську землю. У вівторок ввечері о 20:50 за місцевим часом американський президент прибув у військовий аеропорт Мельсброк, але тут його… не чекали? Зустрічати Трампа не прибув ніхто з найвищих керівників Бельгії. На цей промовистий факт звернули увагу західні ЗМІ.

Король Бельгії Філіп був у Санкт-Петербурзі, де дивився матч ЧС-2018 Бельгія-Франція. Там же перебував і міністр закордонних справ Дідьє Рейндерс. прем'єр-міністр Бельгії Шарль Мішель теж дивився футбол, але у фан-зоні міста Брен-ле-Конт. Зустрічала американського президента голова протоколу МЗС Бельгії Франсуаза Гюстен.

До слова, на такому ж рівні зустрічали й інших 29 глав держав і урядів країн НАТО. Отже, жодних особливих почестей і для президента США. Варто нагадати, що минулого року, коли Трамп приїжджав до Брюсселя з нагоди відкриття нової штаб-квартири НАТО, в аеропорту його зустрічав глава уряду Шарль Мішель зі своєю цивільною дружиною. Потім президента США приймали в королівському палаці.

«Нічого подібного з нагоди другого приїзду Дональда Трампа в Бельгію. Чемпіонат світу буває не щороку», - іронізує бельгійське видання Le Soir.

Головні претензії Трампа

Фінансова. Як і очікувалось, американський президент дорікав країнам-союзницям недостатніми витратами на оборону. Однак Трамп навіть перевершив очікування експертів, бо ж не просто вимагав платити вже звичні 2% від ВВП країни (про що, власне, є офіційна домовленість), а заявив лідерам Альянсу, що видатки на оборону мають зрости до 4% від ВВП. Щоправда, заява президента не була формальною пропозицією, вона прозвучала в одному зі спічів президента США. Ані Трамп, ані жоден з лідерів пізніше не поверталися до цього питання.

Хоча нагнітати ситуацію американський президент почав ще перед відльотом до Брюсселя. Він дійшов думки, що країни Альянсу взагалі повинні платити більше, а США - менше.

«Несправедливо для платника податків США. На додаток до цього, ми втрачаємо $151 млрд на торгівлі з Європейським союзом», - написав американський президент у Twitter, ображений на нові торгові бар’єри, створені для економіки його країни.

Енергетична. У перші години саміту Трамп одразу ж почав йти в атаку. Так, під час зустрічі з генсеком НАТО Йенсом Столтенбергом американський лідер назвав Німеччину «повністю залежною» від Росії в енергетичній сфері. За словами Трампа, Німеччина отримує мільярди доларів від газових угод з Росією, тоді як 70% країни залежні від російського газу. «Німеччина повністю контролюється Росією», - зробив висновок президент США.

Трамп також зазначив, що Німеччина отримує ще й величезні прибутки від угоди щодо газопроводу «Північний потік-2». Трамп нагадав, що колишній німецький канцлер Герхард Шредер наразі є головою комітету акціонерів компанії Nord Stream AG та членом правління російського «Газпрому». Президент США обурився, що його держава мусить захищати Європу від Росії, тоді як вона отримує від РФ мільярди доларів: «Це недоречно. І це погано для НАТО».

Варто зазначити, що напередодні саміту в Брюсселі генсек Столтенберг у спілкуванні з журналістами зазначив, що питання будівництва газопроводу «Північний потік-2» не належить до проблем, які можуть вирішити НАТО. «Це поза сферами діяльності НАТО», - зазначив він. Але Трампу було начхати на такі зауваження.

Цікаво, що за кілька годин після того, як господар Білого дому практично відчитав Меркель за енергозалежність від РФ та недостатні витрати на оборону, політики мали неофіційну розмову. Не сварилися – швидше, намагалися порозумітися. Адже після спілкування Трамп повідомив: «У нас була чудова зустріч з канцлеркою. У нас чудові стосунки з Німеччиною». У деталі розмови не вдавався, визнавши лише, що висловив стурбованість з приводу «Північного потоку-2».

Натомість Меркель зазначила, що обговорювала з американським президентом міграційні питання і торгівлю. Вона також висловила надію на подальший обмін думками.

Своєю чергою президент Франції Еммануель Макрон, відповідаючи одному з репортерів, висловив незгоду з Трампом та заперечив, що Німеччина є заручницею Росії.

До слова, президент Петро Порошенко, спілкуючись із журналістами перед входом до штаб-квартири НАТО, висловив сподівання, що спільно з союзниками будівництво газогону «Північний потік-2» вдасться зупинити. «Це політично мотивований наступальний проект Росії, він є недопустимим», – сказав президент. Порошенко зазначив, що Україна сподівається зупинити будівництво газопроводу. «Європейська економіка та європейський платник податків не повинні сплачувати додаткові кошти. Я тримаю схрещені пальці, що ми зможемо спинити «Північний потік-2», – додав глава держави.

Російське питання

Першою гучною заявою, що пролунала на саміті, став заклик Столтенберга не ізолювати Росію. Втім це прозвучало не як зміна позиції Альянсу щодо Росії, а радше як небажання загострювати ситуацію. Генсек НАТО висловив упевненість у необхідності діалогу з РФ: «Я думаю, коли відносини напружені, важливо розмовляти з Росією…». Він також констатував присутність російських військ на території сусідніх держав. «Ми бачимо, що Росія використовує війська проти своїх сусідів - України, Грузії, навіть Молдови, так, ми бачимо цю активність. НАТО та Росія співпрацювали багато років із різних питань, тому що Росія також наш сусід, - із військових питань, питань кордону... Моя позиція щодо Росії полягає в тому, що Альянс має бути сильним, ми маємо бути єдині і збільшувати інвестиції в оборону», – сказав Столтенберг.

Міграційна криза

Щодо питання мігрантів, яке надзвичайно хвилює Німеччину, політики не особливо просунулися у його розв’язанні. Так, міністр внутрішніх справ Німеччини Горст Зеегофер заявив про намір до кінця липня укласти угоду з Італією щодо біженців. Зеегофер повідомив, що співробітники міністерств обох країн вже «дуже скоро розпочнуть відповідні переговори», головною темою яких стануть питання внутрішньої міграції в ЄС з Італії через Австрію до Німеччини, можливість повернення біженців, а також порятунок на морі.

В той же час Сальвіні сказав, що потрібна більш широка стратегія захисту кордонів Європи. Він підтвердив «спільну мету: менше біженців на узбережжі, менша кількість смертей, менше мігрантів як в Італії, так і в Німеччині». Однак Сальвіні додав, що «перш ніж прийняти хоч одного мігранта в Італії, хочемо, щоб Європа захищала свої зовнішні кордони. Коли це стане реальністю, ми можемо говорити про все інше».

Австрія ж виступає категорично проти того, щоб пускати мігрантів до ЄС.

Підсумки саміту

На відміну від Варшавського саміту цьогорічні рішення не передбачають безпосереднього посилення присутності НАТО в найуразливіших перед загрозою РФ країнах східного флангу. Проте цього разу Північноатлантична Рада схвалила створення двох нових командувань – в Норфолку (США) і Ульмі (ФРН). Ці командування мають дозволити в випадку необхідності гарантувати перекидання сил через Атлантику і в самій Європі для протидії РФ. Окрім того НАТО затвердило план 4*30 – Ініціатива боєготовності. Цей план передбачає те, що до 2020 року країни-члени повинні будуть в разі потреби перекинути за 30 днів у будь-яку точку Альянсу 30 батальйонів, 30 ескадрилій літаків і 30 бойових кораблів. Окрім того НАТО і ЄС ведуть активні переговори щодо того, щоб максимально спростити єесівські правила для перекидання солдатів і техніки у випадку потреби. Низка схвалених заходів з посилення мобільності військ має бути виконана до кінця 2019 року.

Паралельно із цим НАТО буде і далі проводити політику посилення здатності країн глобального півдня (Африка, Близький Схід) протидіяти актуальним загрозам, таким як тероризм і нестабільність. Для цього передбачається посилити допомогу Тунісу. Окрім того на Брюссельському саміті було остаточно схвалено початок проведення тренувальної місії в Іраку, яка має допомогти цій країні розвинути сили безпеки і попередити відродження Ісламської держави. Так само Альянс схвалив збільшення на три тисячі осіб тренувальної місії «Рішуча Підтримка» в Афганістані, яка також готує бійців місцевих збройних сил для боротьби із Талібаном і Ісламською державою. НАТО виходить із того, що така підтримка краща за необхідність проводити інтервенції, коли ситуація вийде з-під контролю. На додачу до цього до кінця року країни-члени мають переглянути план дій щодо протидії тероризму.

Ключовим питанням, яке обговорювалося, стало подальше збільшення витрат країн Європи і Канади на оборону. Це – ключова претензія Дональда Трампа. Як відомо, відповідно до рішень Уельського саміту НАТО країни-члени зобов’язалися збільшити до 2% ВВП витрати на оборону до 2024 року. Тоді в 2014 році лише три країни Альянсу виконували цей норматив. За результатами 2018 року планується, що таких країн буде вже вісім. Решта країн Альянсу окрім США збільшили витрати на оборону на $90 млрд. А до 2024 року планується, що 16 із 29 країн НАТО вийдуть на рівень щонайменше 2% ВВП на оборону. За обрахунками в абсолютних показниках це означає додатково $266 млрд. Окрім того всі країни члени на 2024 рік мають щонайменше 20% оборонних витрат спрямовувати на закупівлю та ремонт техніки.

Не оминула увагою Брюссельська декларація НАТО і питання протидії кіберзагрозам, а також гібридним викликам. У своїй політиці щодо цих питань Альянс виходить із того, що як одне, так і інше є перш за все прерогативою і відповідальністю держав-членів. Проте у випадку із кіберсферою декларація відзначила, що це питання є частиною колективної оборони Альянсу. Для цього планується створити Центр операцій в кіберпросторі, який базуватиметься у Брюсселі. Метою центру буде координація держав-членів і моніторинг ситуації в інтернеті. Також Альянс готовий надавати допомогу країнам, які опиняться під дією гібридних загроз (дезінформаційні кампанії, кібератаки, застосування військ без розпізнавальних знаків).

Домовились започаткувати переговори про членство з Македонією. «Коли національні процедури щодо фіналізації угоди (з Грецією про зміну назви на Республіку Північна Македонія, - «Главком») будуть завершені, країна стане нашим 30-м членом», - заявив Столтенберг і в ультимативній формі попередив: «Не буде зміни назви – не може бути і членства. Вибір дуже простий».

Відносини Україна-НАТО – через партнерство до членства

На Брюссельський саміт НАТО Україна вийшла із гарними результатами – були схвалені закони про національну безпеку, а також про створення антикорупційного суду. Окрім того Україна за останні роки перетворилася на одного із ключових партнерів Альянсу у підтримку миру і безпеки в Євроатлантичному регіоні. По суті, можна говорити, що Київ серед трійки ключових партнерів, поступаючись лише Швеції і Фінляндії. Важливість незалежної, суверенної і демократичної України для безпеки НАТО була відзначена в окремому 66 пункті Брюссельської декларації.

Принциповим моментом для Києва стало підтвердження рішень Бухарестського саміту НАТО 2008 року, де було чітко сказано про те, що Україна стане в майбутньому членом Альянсу. Також в 66-му пункті згадано, що Україна прагне приєднатися до Альянсу, як того і очікувала українська влада. Окрім того НАТО загалом підтвердила продовження політики відкритих дверей і розширення – фактично було дано старт переговорам про приєднання Македонії. Для України ці заяви були принциповими, адже зберігають саму можливість приєднання до НАТО відкритою. Важливість цього підкреслюється тим, що в США окремі експерти неодноразово пропонували заявити про припинення політики відкритих дверей як частини можливої домовленості із Москвою щодо вирішення всіх протиріч. За такого сценарію Україна втратила б будь-яку навіть гіпотетичну можливість вийти із сірої зони безпеки. Брюссельська декларація НАТО такий розвиток подій виключає і зберігає для України шанс реалізувати рішення Бухарестського саміту 2008 року.

Загалом же НАТО щодо України і далі буде виходити із того, що практичне посилення обороноздатності Києва сприятиме і посиленню Євроатлантичної безпеки. Це відкриває для української сторони можливість реалізації взаємовигідних проектів в рамках Всеосяжного пакету допомоги і роботи трастових фондів разом із вузькогалузевими експертами. При цьому Єнс Столтенберг у спільній заяві із Петром Порошенком 12 липня знову чітко підтвердив те, що кінцевою ціллю України є приєднання до Альянсу. Врешті решт в своїй заключній декларації НАТО пообіцяло розглянути прохання України щодо приєднання до програми Ініціативи партнерства щодо взаємосумісності. 

Окрім того в рамках цьогорічного саміту НАТО було проведено засідання за участю глав держав і урядів Альянсу разом із лідерами України та Грузії. Такий формат дозволив обійти опозицію Будапешту, який блокує проведення окремої Комісії Україна-НАТО. Формально Альянс у протиріччях України і Угорщини щодо мовної статті закону про освіту продовжує дотримуватися нейтралітету, закликаючи сторони вирішити суперечку на основі рекомендацій Венеціанської комісії. Проте сам факт того, що вдалося знайти формат окремого засідання за участю України і лідерів держав-членів Альянсу показує, що НАТО не збирається миритися із спробами Угорщини завадити практичній співпраці з одним із найважливіших своїх партнерів.

Згодом Порошенко на своїй сторінці у Facebook також зазначив, що вітає рішення брюссельського саміту НАТО щодо зміцнення партнерства з Україною та її незаперечних перспектив євроатлантичної інтеграції.

Раніше президент заявляв, що він мріє, аби Україна стала членом НАТО до 2030 року.

В очікуванні 70-річчя Альянсу

Країни-члени Альянсу погодилися наступного року провести наступний саміт, оскільки в 2019 році НАТО відзначає 70 років із моменту свого створення. Цей військово-політичний союз показав себе як найбільш ефективне об’єднання за всю історію людства, адже ніхто так і не наважився почати широкомасштабну війну проти членів НАТО. Така історія успіху скоріше за все переживе і критику із боку Дональда Трампа – так як і до того Альянс пережив протиріччя на фоні Суецької кризи чи війни США в Іраку. Саме це стало, по суті, одним із ключових послань Генсенка Єнса Столтенберга у рамках заходів 11-12 липня.

У матеріалі використані фотографії з офіційного сайта НАТО