Чого очікувати від можливого саміту Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна? Аналіз The Guardian

У Санкт-Петербурзі презентували картину із зображенням Дональда Трампа, Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна
фото: AP

США та Росія наближаються до саміту, шукаючи допомоги Китаю, щоб вирватися з воєн, які вони самі розпочали 

На полях саміту АТЕС у китайському Шеньчжені може відбутися тристороння зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна. Про це пише «Главком» із посиланням на The Guardian.

Перспектива цих переговорів уже викликала серйозне занепокоєння у президента України Володимира Зеленського, який побоюється повторення сценарію «Ялти 2.0» – великої геополітичної угоди за спинами менших держав. У зоні ризику опинилися не лише Україна, а й країни Балтії та Східної Європи, Тайвань та Іран, інтересами яких великі гравці можуть пожертвувати заради власних домовленостей.

Для Володимира Путіна такий саміт є давнім прагненням і шансом показати внутрішній аудиторії, що Росія залишається серед світових лідерів попри слабку економіку. За словами головного російського переговірника Володимира Мединського та речниці МЗС РФ Марії Захарової, Москва прагне вибудувати нову всеохоплюючу систему безпеки в Європі на кшталт Ялти чи Потсдама, яка витіснить ліберальні цінності.

Історично Ялтинська конференція 1945 року запам’яталася як цинічний поділ сфер впливу, де Рузвельт і Черчилль фактично поступилися Сталіну долею Східної Європи в обмін на обіцянки, яких диктатор не дотримався. Якщо у 2005 році президент США Джордж Буш-молодший засуджував Ялту за зраду малих народів, то Дональд Трамп у своїй стратегії нацбезпеки 2025 року фактично реабілітував політику сфер впливу.

Водночас, як зазначають оглядачі, до ймовірного саміту Вашингтон і Москва підходять у ролі прохачів, сподіваючись на допомогу Пекіна у виході зі складних конфліктів – війни Росії проти України та втягування США й Ізраїлю у протистояння з Іраном. У цій конфігурації роль арбітра дістається Сі Цзіньпіну, проте Китай поводиться обережно. Професор Університету Фуданя Мінхао Чжао пояснює стриманість Пекіна тим, що обидві війни є стратегічними помилками самих Путіна і Трампа, а Китай лише долає їхні наслідки. Натомість президент Центру Китаю та глобалізації Ван Хуейяо вважає участь Пекіна необхідною для стабілізації світової економіки та надання гарантій Ірану, оскільки Китаю критично важливі безпечні морські шляхи для імпорту нафти.

Попри можливу готовність Пекіна допомогти Трампу на Близькому Сході, у питанні України Китай не поспішає підтримувати російські амбіції. Пекін розглядає українську війну як проблему європейської безпеки і не хоче псувати відносини з ЄС та Німеччиною, які зараз намагається відновити після торговельних суперечок 2025 року. Крім того, китайська сторона вже намагається зняти з порядку денного питання ядерного роззброєння.

Серед американських експертів оцінки майбутньої зустрічі розділилися. Прихильник ліберального інтернаціоналізму Джон Ікенберрі гостро критикує ідею поділу світу між автократами, наполягаючи на силі альянсу демократій. На противагу йому, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин Чарльз Капчан переконаний, що епоха домінування Заходу минула, а світ рухається до нових «ялтинських» угод за участі великих держав Глобального Півдня. На його думку, діалог з автократіями є вимушеною необхідністю для розрядки, і хоча ризик поступок щодо України чи Тайваню існує, сам початок таких переговорів він вважає заслугою Трампа.

Нагадаємо, РФ підготувала новий перелік вимог до США та європейських країн щодо майбутньої системи безпеки на континенті. Серед них – виведення військ НАТО з держав, які приєдналися до Альянсу після 1997 року, припинення західної військової допомоги Україні та обмеження ядерних гарантій Франції і Великої Британії для інших європейських країн.