Король Півночі, футболіст та приятель Садового. Хто такий Енді Бернем, який очолить британський уряд

17 липня Енді Бернем офіційно очолив Лейбористську партію Великої Британії, і вже 20 липня він стане прем’єр-міністром.

Бернем стане шостим британським прем’єром за останні десять років. Як відомо, у червні попередній глава британського уряду Кір Стармер пішов у відставку з посади глави уряду та лідера Лейбористської партії. 56-річний Енді Бернем став єдиним, хто зголосився виставити свою кандидатуру в лідери Лейбористської партії.

Зазначимо, що свій останній візит на посаді прем’єра Британії Стармер здійснив в Україну. За кілька днів до завершення своєї каденції Стармер відвідав Київ, де запевнив  у «залізній підтримці» України з боку Великої Британії і після зміни уряду.

Як це працює у Великій Британії

Якщо на посаду лідера британської партії висувається лише один кандидат, то жодного загального голосування серед членів партії не проводять, а кандидата без альтернативи оголошують новим лідером партії. Бернем заздалегідь зібрав абсолютну більшість голосів депутатів – заручився підтримкою 349 парламентарів. Не визначилися лише 54 депутати. Отже, навіть якби у Бернема з’явився конкурент, то цей конкурент не зміг би подолати встановлений внутрішніми правилами бар'єр для висунення – 81 голос. Таким чином Бернема автоматично затвердили лідером партії на спеціальній конференції.

Британська парламентська система не передбачає вибору прем'єр-міністра громадянами напряму. На виборах британці голосують за депутатів, а партія, яка отримує більшість місць у парламенті, формує уряд. Якщо чинний лідер такої партії йде у відставку, а його місце займає інша людина, саме ця людина стає новим прем'єр-міністром – без проведення загальних виборів. Оскільки Велика Британія є конституційною монархією, то виключне право призначати голову уряду має король. Це суто формальний крок, але він є юридично обов'язковим. Тож невдовзі король Чарльз ІІІ запросить Бернема до Букінгемського палацу, аби офіційно доручити йому сформувати новий уряд від імені Корони.

Раніше Бернем вже робив дві спроби стати прем’єром (у 2010 та 2015-му), однак вони провалилися. У 2010-му перемогу здобув Ед Мілібенд. Під час наступної спроби Бернем, виглядав надто нерішучим. Він програв вибори, отримавши 19% голосів, тоді як Джеремі Корбін тріумфально переміг у першому ж турі з 59,5%.  «Не хвилюйся, Енді. Завжди буває третій раз», – сказав йому тоді Чарлі Фалконер, завжди оптимістичний колега з лейбористської партії.

Прем’єрство Бернема точно не буде спокійним. Недарма охочих скласти йому конкуренцію не було. Стармер лишає після себе чимало викликів. Зокрема, це:

• Фінансова криза муніципалітетів. Десятки місцевих рад по всій країні опинилися на межі фінансового колапсу, частина з них навіть були змушені оголосити про банкрутство. Уряд роками скорочував дотації регіонам, а соцзобовязання «навішував» на них дедалі більші. Як колишній регіональний мер Бернем чудово знає цю проблему зсередини. Йому доведеться шукати мільярди фунтів у держбюджеті, аби врятувати міста і регіони.
• Системна медична криза. Національна служба охорони здоров'я також опинилась на межі колапсу. Черги на планові операції та прийоми до лікарів довжелезні, а терміни очікування для пацієнтів такі, що не кожен пацієнт зможе дожити до наступної консультації. Погіршує ситуацію ще й постійний брак лікарів та середнього медперсоналу, які не хочуть працювати за пропоновані низькі зарплати. Реформа потрібна ще на вчора, а от грошей у бюджеті на неї як не було, так і немає.
• Міграційна проблема Ла-Маншу. Найбільший головний біль лейбористів – потік нелегальних мігрантів на невеликих човнах. Бернему доведеться терміново пропонувати вихід, який би задовольнив і електорат правих, і правозахисників-лейбористів.
• Економічний занепад. Темпи зростання британської економіки сповільнюються – принаймні, за даними аналітиків компанії BNP Paribas Economic Research.  Новий прем'єр відразу опиняється у пастці: виборці вимагають покращення життя вже зараз, але ще більше підвищувати податки далі нікуди. Водночас нові кредити можуть відчутно підірвати стабільність фунта.
• Розкол всередині Лейбористської партії. Нині у політсилі панує сильна напруга: загострилось протистояння між радикальним лівим крилом (прихильники державного втручання в економічні процеси) та поміркованими соціал-демократами (центристами, які орієнтуються на ринкову економіку). Також серед причин суперечок – питання націоналізації ключових галузей та проведення фінансових реформ. Бернему доведеться шукати компроміси, якось домовлятися, особливо під час складних голосувань.

Політика як єдиний шлях

Енді Бернем народився в Ейнтрі – передмісті Ліверпуля. Ріс він у Калчеті (графство Чешир). Ідеологічні орієнтири у майбутнього глави уряду почали формуватися у дитинстві: батьки дотримувалися ліберальних поглядів, тож хлопчик зростав у відповідній атмосфері. Батько Енді працював інженером у  British Telecom, а мати – адміністраторкою у медичній компанії.

У 14 років Бернем подивився п'ятисерійний британський драматичний телесеріал «Хлопчики з Блекстаффа»  – про життя безробітних ліверпульських будівельників.

Саме цей мінісеріал надихнув 14-літнього підлітка на вступ до Лейбористської партії. Енді навчався у місцевій римо-католицькій загальноосвітній школі. Бернем ідентифікує себе як «католика за вихованням», але «не особливо релігійного». Він зазначає: «Католицьке соціальне вчення лежить в основі моїх політичних поглядів. Нам доводилося читати катехизис у школі, але він потужний, міцний і правильний».

Після школи Енді вступив до Кембриджу – там вивчав англійську мову, здобув ступінь магістра мистецтв. Одразу після закінчення вишу працював журналістом вузькоспеціалізованих видань – Tank World та Passenger World Management. У той час він познайомився з Елеонорою Міллс – падчеркою депутата від Лейбористської партії Тесси Джоуелл. Міллс запропонувала йому звернутися до її мачухи з проханням про посаду помічника. Бенрем не посоромився – і невдовзі отримав роботу помічника Джовелл, яка згодом стане міністром в урядах спочатку Тоні Блера, а потім – Гордона Брауна.

Бернем використав цей імпульс на максимум. Невдовзі став спеціальним радником міністра культури Кріса Сміта, а у 2001 році – членом парламенту від міста Лі, що у регіоні Великий Манчестер. Після того він ще тричі обирався до парламенту – у 2005, 2010 і 2015 роках.

Бернем встиг попрацювати і в уряді: почав з посади молодшого міністра за Тоні Блера, згодом увійшов до складу кабінету міністрів за керівництва Гордона Брауна. Спершу як головний секретар скарбниці, а пізніше – як міністр культури та міністр охорони здоров'я.

З 2017 по 2026-й обіймав посаду мера Великого Манчестера (Великий Манчестер – регіон, посада називалась «регіональний мер»), переобирався тричі.

Бернем і Україна

Гуманітарка

Енді Бернем активно допомагав Україні гуманітаркою від початку повномасштабної війни. Зокрема, переймався наданням екстреної медичної допомоги мільйонам людей, які стали вимушеними переселенцями. Вже 26 лютого 2022 року він написав листа українським мерам, у якому висловив свою підтримку.

«Я пишу, щоб висловити свій шок, скорботу та обурення через вторгнення РФ в Україну. Великий Манчестер має міцні зв'язки з Україною, і наш регіон є домівкою для тисяч людей українського походження. Усе наше населення солідарне з вами та вашими громадянами у цей жахливий час», – написав тоді Бернем.

У 2022 ж році Бернем зустрічався з волонтерами в Українському культурному центрі Великого Манчестера, які організували безкоштовний магазин для переселенців з України. Там був присутній і мер Львова Андрій Садовий.

Друг мера Львова

У вересні 2023 року Бернем разом із керівником міської ради Манчестера Бевом Крейгом особисто приїхали до Львова. Там вони підписали з Садовим офіційний меморандум про партнерство та відвідали реабілітаційний центр Unbroken (Незламні), якому Манчестер активно допомагає фінансово та технічно.

Загалом, спільних світлин із Садовим у Бернема чимало. Ось іще одна, що датується 22 червня цього року, – з Instagram-сторінки українського політика.

Голодомор

У 2024 році Бернем відзначився символічним політичним кроком: йдеться про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу. Тоді він зазначав, що російське вторгнення в Україну – це не перший випадок, коли наша ідентичність зазнає нападу та розпорядився запровадити день пам’яті жертв Голодомору у четверту суботу листопада.

«Російський уряд навіть через 90 років після Голодомору не зупинив агресії. Він хоче знову поневолити Україну та завадити демократичному волевиявленню українського народу… Ми не повинні дозволити Росії досягти своїх цілей в Україні. Надзвичайно важливо, щоб ми продовжували підтримувати Україну всілякими способами», – йдеться у його заяві до першого Дня пам’яті жертв Голодомору у Великому Манчестері.

Цікаві факти про Бернема

Новий глава уряду Великої Британії не підтримує ідею повернення своєї країни до Євросоюзу.

Улюблена книжка Бернема – «Дорога на Віґан-Пірс» англійського письменника Джорджа Орвела. Це – дослідження умов життя робочого класу у Йоркширі та Ланкаширі, на індустріальній півночі Великої Британії перед Другою Світовою війною.

Бернем та два його брати стали першими у своїй родині, хто вступив до університету: Енді обрав вивчення англійської філології в Кембриджі. Коли він навчався на другому курсі, то познайомився зі своєю майбутньою дружиною Марі-Транс ван Гіл, нідерландкою за походженням. Офіційно оформлювати свої стосунки вони не поспішали. Побралися лише у 2000-му, коли їхньому первістку, сину Джиммі, виповнилося пів року. Нині у пари троє дітей: після Джиммі народилися ще дві доньки: Розі та Анна-Марія (Енні).

Друзі називають Бернема теплою, привітною людиною, яка здатна бути надзвичайно впертою. «Є в ньому якась сталева стійкість», – зазначив один з його старих приятелів.

Бернем обожнює футбол і роками всім серцем вболіває за футбольний клуб «Евертон». Колись він навіть розповідав, що збереже свій сезонний абонемент на матчі команди та регулярно відвідуватиме їх, навіть якщо стане прем'єром.

На посаді мера Великого Манчестера головним досягненням Бернема стала трансформація транспортної системи регіону. Однак максимальних показників його рейтинг досяг під час пандемії Covid-19. Тоді він звинуватив консервативний уряд у «зневажливому» ставленні до півночі Англії через карантинні обмеження. Люди щосили підтримували його, навіть дали йому прізвисько «Король Півночі».

Бернем приділяє час заняттям спортом – зокрема,  любить бігати.

Новий лідер лейбористів також активно послуговується соцмережами. Його фаворит – Facebook, тут публікації, світлини з’являються регулярно. А от Instagram Бернему не подобається: востаннє він залишав там допис майже 9,5 років тому.

Наталія Сокирчук, «Главком»