Вибори у Молдові. Як українці ледь не погубили Майю Санду

Майя Санду перемогла Олександра Стояногло з різницею понад 10%

Фінальні результати виборів президента у Молдові дуже тривожні для України

У виборах президента Молдови проголосували близько 300 тисяч громадян, які мешкають поза межами країни. Це і визначило їх результати. За явки 54,3%, а це майже 1,7 мільйони виборців, перемогу святкує чинна президентка. «Главком» проаналізував, що передувало фінальному дню виборів, і чому розслаблятися Майї Санду та її команді зарано.

Найбільша явка в історії Молдови, як вирішальний фактор, прогнозувалася ще перед другим туром. Після першого туру і результату референдуму, який засвідчив мінімальну перевагу прихильників європейського шляху Молдови, стало зрозуміло: у другому турі президентських виборів проєвропейський шлях потрібно закріпити. Тобто голосувати потрібно було за Майю Санду. Вона стала уособленням європейського вибору молдован і фактично монополізувала цей політичний фланг. Однак єдине соцопитування перед другим туром показувало невтішні для чинної президентки результати: якби виборчі дільниці проходили лише на території Молдови шанси Санду були б примарні. Численні експерти, у тому числі в розмові з «Главкомом», вказували: ключовим фактором під час голосування стане мобілізація діаспори. Так і сталося.

Коли були підраховані майже всі голоси у самій Молдові, Санду дійсно відставала від свого суперника на 1-2%. Проте за результатами обробки усіх протоколів, вона таки здобула доволі переконливу перемогу: за Санду проголосувало 55,4% голосів, а її опонент Стояногло взяв 44,6%.

Однак хід цих виборів і їхній результат не були настільки простими і прогнозованими. Опоненти Санду також прорахували свої можливості і діяли зухвало. Вони використовували той самий фактор діаспори. У хід також йшли «чорні» технології навіть у день голосування.

«Мінування» з Придністров’я

Чи не найбільший скандал стався через інцидент на мосту між містами Рибниця і Резина, містами між лівому і правому берегах Дністра. Двічі за добу до поліції надходили повідомлення про мінування. «Ми закликаємо тих, хто навмисне кидає виклик державним інститутам, утримуватися від подібних жестів і забезпечити коректне проведення голосування виборців та уникнення витрачання ресурсів (на подібні виклики)», – йшлося у повідомленнях поліції. Нібито на мосту перебував чоловік з пакунком, у якому невідомий предмет. Тому поліція не пускала через міст автомобілі, але пропускала людей, якщо вони йдуть пішки. Люди обвинувачували владу. Мовляв, все це для того, аби «пенсіонери не проголосували». Принаймні саме таке формулювання довелося почути. Ще виборці жалілися, що чомусь саме у день голосування зникли рейси маршрутних автобусів, які могли доставити виборців до місць, де вони могли би проголосувати.
Після кожного з повідомлень про мінування поліції доводилося зупиняти рух мостом, щоби його перевірити. Мін так і не знайшли. Принаймні, жодних повідомлень від правоохоронців про це не надходило.

Опоненти Санду «мінування» на мосту назвали технологією. Мовляв, таким чином влада намагалася перешкодити людям із окупованого проросійського Придністров’я проголосувати. А вони здебільшого підтримували Олександра Стояногло, хоч під час цих виборів сам кандидат розкидався проєвропейськими гаслами (спроба перехопити електорат Санду) і навіть заявив про підтримку України у війни проти Росії. Однак партія, від якої він висувався і особливо її лідер Ігор Додон, мають абсолютно протилежні погляди.

Результати президентських виборів у Молдові

Літаки з Москви до Мінська і Баку

Оскільки виборці з Придністров’я і Гагаузії переважно голосували за Стояногло, противники Санду намагалися максимально залучити їх на дільниці. Але не лише їх. Тема із залученням діаспори була використана і проросійським табором. Сотні тисяч молдован (за деякими оцінками, навіть 700 тис.), які виїхали до Росії, розглядалися противниками Санду також як можливість вплинути на фінальний результат гонки. Оскільки у самій Росії що у першому, що у другому турі працювали всього дві виборчі дільниці, ситуація вимагала екстраординарних рішень. Тому під час другого туру виборці із Росії… полетіли літаками до Мінська, Стамбула і Баку, де також працювали виборчі дільниці. Експерти кажуть, що ці рейси дали максимум +25 тисяч до загальної кількості виборців. Оскільки жодна компанії не проводила екзит-поли у день виборів, можна лише здогадуватися, за кого голосували ці «політичні» туристи. Чартери нібито профінансував олігарх-втікача Ілан Шор, який публічно закликав перед виборами підтримувати будь-якого кандидата окрім Санду. Але цікава деталь – у Баку, наприклад, вдалося проголосувати усього близько 300 громадянам Молдови. Тому ефективність окремих таких рейсів в умовах, коли списки виборців на конкретних дільницях складаються заздалегідь, була сумнівною. 

Підтримка Стояногло етнічними українцями

Ще один неприємний для Києва факт: північ Молдови, заселена етнічними українцями, голосувала за проросійського кандидата. Так само, як і чимало українців, що мешкають в окупованому Придністров’ї, яке віддало 79,4% голосів за Стояногло, 20,6% за Санду.

Насамперед варто звернути увагу про Бричанський і Окницький райони, підконтрольні Молдові, заселені українцями. У першому Стояногло виграв з різницею 71% на 29%, у другому з різницею приблизно 80% на 20%. Пояснення просте: у цих регіонах люди дивляться російське телебачення і читають пропагандистські інтернет-видання чи сторінки у соцмережах. Вони досі переконані, що Росія не нападала на Україну. Тут можна згадати, що Україна за понад пів року після звільнення Марка Шевченка, так і не відправила нового посла до Кишинева, попри розмови, що цю посаду обійме колишній секретар РНБО Олексій Данілов.

І очікувано, гагауз Стояногло отримав абсолютну підтримку у Гагаузії, ця автономія дружньо віддала йому 97%.

А дільницях, де мав перевагу опонент Санду, були зафіксовані черги
фото: NewsMaker

Що далі

Попри перемогу Санду, головне випробування для Молдови і для її президентки очкується у 2025 році, коли відбудуться парламентські вибори. Молдова – парламентська країна, а значить уся повнота влади належить уряду країни, сформованому за результатами виборів. Експерти кажуть про те, що на парламентських виборах проєвропейським силам, у тому числі партії PAS («Дія і Солідарність», яку фактично очолює Санду) буде набагато складніше отримати перемогу, ніж на президентських виборах, особливо якщо не вдасться побороти так звану «мережу Шора» – схему підкупу виборців. До того ж, у Санду і її партії в країні практично немає союзників. Майже усі її опоненти серед кандидатів, які брали участь у президентських виборах виступають проти шляху Молдови до Європи, тож слід буде провести велику інформаційну роботу з виборцями за короткий час, або ж продемонструвати непересічний результат.

Між тим, попри прогнози експертів, Олександр Стояногло вирішив погодитися із результатами виборів. Кандидат висловив надію, що після виборів буде покладено край «нав'язаним нам ненависті та розколу», ідеться на сайті Партії соціалістів Молдови, яка висунула Стояногло. «Закликаю кожного громадянина дивитися ширше вузьких інтересів, а провладні засоби масової інформації та неурядові організації повернутися до свого покликання об'єктивно інформувати суспільство, відмовившись від маніпуляцій, нагнітання та штучного розпалювання ворожнечі», – цитує слова кандидати партійна сторінка після другого туру виборів. 

Михайло Глуховський, «Главком»