Як Росія катує політв'язнів в Криму. Історія Валентина Вигівського

Нещодавно мати героїчного бранця Валентина Вигівського відвідала його на довгостроковому побаченні. Нарешті вони мали особисту довгоочікувану зустріч, на якій Валентин розповів справжню історію свого затримання, розповів про те як кривава машина Путінського режиму спрацювала проти нього...

Історія буде цікава, поділена на дві частини. Прошу залучатись та спробуйте відчути страх і біль який пережив наш бранець... Бо це не сюжет кінофільму, а сучасність:

«Валентин поїхав в Сімферопіль для зустрічі зі своєю знайомою дівчиною Наташою. Вони познайомились на інтернет форумах по авіації приблизно два роки до цього випадку. Іноді зустрічались на різних авіаційних виставках і іншого роду міроприємствах пов’язаних з авіацією. Ця дівчина працювала в організації яка займалась авіаційною сферою і також була «фанатом» авіації. Валентин Виговський захоплювався авіацією та космонавтикою. Воно у нього виникло ще в дитинстві. У шкільні роки по звуку моторів Валентин навчився визначати, який саме летить літак. Тому стосунки його і Наталі спрогнозовано були відвертими та довірливими.

Останні роки всі працівники стратегічних для Росії сфер, були під контролем спеціальних служб на предмет їх контактів і стосунків з іноземцями. В той час Наталія збирала гроші на термінову онкологічну операцію для свого діда. Валік погодився їй допомогти і вони мали зустрітись в Сімферополі, так як до Києва їй вже приїжджати не дозволялось, хоча раніше вона вільно їздила в різні міста України, в тому числі і в Київ. Як виявилось вже пізніше, ФСБ вже взяло її в свою розробку за контакт з українцем. Валентин постійно розповідав їй про події на майдані, про політичну ситуацію в Україні та про нашу історію, особливо про національний рух, який часто є сильним подразником для росіян. Та більшу частину їх спілкування займала тема авіації. В дійсності виявилось що це була розроблена спец операція щоб витягнути Валентина в Крим і там його захопити, з тим щоб показати на цьому прикладі українців як ворогів Росії. Тим більше що Валік мав свою точку зору на все що проходило як в Росії так і в Україні і все це розповідав Наталії. Валентин казав що вона була на двох судах у якості свідка, не могла дивитись йому в очі, говорила загальними фразами «млямлила» і від сорому їй нікуди було діватися.

Затримував Валентина спецназ ФСБ. При затриманні його сильним ударом ліктя в обличчя збили на землю, одягли мішок на голову і завели в окрему кімнату в аеропорту Сімферополя. В цій кімнаті його роздягли, обшукали, робили фото і відео зйомку. Це все проходило на протязі приблизно п’яти годин. Після зйомок йому дозволили одягтися натягнули знову на голову мішок і почали бити. Цим займалось сім чоловік. Били з особливою ненавистю та пристрастям по голові, тулубу, руках. Далі посадили в літак де побиття продовжувалось до самого приземлення літака. Коли йому збили мішок з голови то він побачив що в літаку було чоловік з тридцять фсбешників і тих двох молодих чоловіків які займались в той момент його побиттям.

По приїзду в Москву вночі, його привезли на Лубянку, кинули в підвал і не знімаючи кайданок продовжили побиття., яке перемежовувалось з допитами. При цьому весь час говорили Валентину що він бандерівець, «антисовєтчик», сука, що такі як він розстрілює Донбас і так далі. Це робили двоє оперативників, які періодично мінялися. Це продовжувалось і на наступний день. Під кінець цих допитів Валентину дали прочитати на камеру якийсь текст, зміст якого він точно не пам’ятає, але там було про те що він шпигував на спецслужби України. Валентина Вигівського - підприємця, чоловіка, батька вранці повезли в ліс, щоб смертельно налякати. Їхали дуже довго, приблизно годин п’ять, в лісі зняли з голови мішок, поставили на краю викопаної ями, чотири чоловіки навели зброю і так стояли мовчки десь з годину. За цей весь час йому не давали відпочинку, їжі, води, не дозволяли йти в туалет. Валік казав, що із всього що з ним було, ліс було самим жахливим що з ним сталося за цей період. Він дівчі прощався з життям, коли поставили біля ями і пізніше коли пролунали постріли. Була імітація розстрілу, хвилини тягнулися довго. В такі моменти час свій плин призупиняє…
Били з ранку до ночі і після того як не змогли зламати фізично, після того як не змогли зламати смертю, вирішили спробувати зламати його психологічно...

Після цього його повезли в Міщанський суд, присудили арешт на два місяці і відвезли в сізо Лефортово, де посадили в одиночну камеру на два дні, де день видавався місяцем. Через неділю повезли на допит до слідчого. Кожну неділю було 1 – 2 допити. Після перших допитів довго боліло все тіло, навіть спати часто не міг…. Так психологічно тиснули 10 місяців. Це з фрагменту його листа від 10.04.2016: «Переламані руки, вибиті зуби, зараження крові - ось суки! По мені теж «потопталися» і били, але таких наслідків немає, може я не такий вже і хисткий (хоча їх ставлення було до мене як до ворога! А ще один наш українець зійшов з розуму, тобто реально дах поїхав - ось це реально горе, і це точно не жарти! За свого «досвіду» скажу, що ці ситуації з українцями тут всі дуже схожі поміж собою і, як людина, що пережив подібне, я вам скажу, що це дуже не легко, в першу чергу, для психіки пересічної людини.'' Було дуже важко, а чекало ще багато чого гіршого…»