Нестор Шуфрич: Студентський Майдан був розробкою Банкової

    «Я знаю характер Порошенка, він був моїм бізнес-партнером…»
    В першій частині розмови «Главкома» з депутатом від Опозиційного блоку Нестором Шуфричем він емоційно дорікнув президенту Порошенку в початку військової операції на Донбасі. Опозиціонер переконує, що «Донбас просив мізер», на який треба було погоджуватись, при цьому старанно уникає згадок про Росію, яка розпалювала
    • Павло Вуєць Катерина Пешко Станіслав Груздєв
    • 28 Липня, 15:26
    • Розсилка
    <img src="/ftp_upload/images/shufrich2.jpg" alt="Нестор Шуфрич" itemprop="image" width="" height="" />
    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»
    Нестор Шуфрич

    «Я знаю характер Порошенка, він був моїм бізнес-партнером…»

    В першій частині розмови «Главкома» з депутатом від Опозиційного блоку Нестором Шуфричем він емоційно дорікнув президенту Порошенку в початку військової операції на Донбасі. Опозиціонер переконує, що «Донбас просив мізер», на який треба було погоджуватись, при цьому старанно уникає згадок про Росію, яка розпалювала протистояння у ті дні. Шуфрич вірить, що за допомогою його давнього патрона Віктора Медведчука все б можна було вирішити перемовинами. Незадоволений депутат і нинішньою поведінкою власної фракції, яка часто йде на компроміси з владою.

    У другій частині інтерв’ю з Нестором Шуфричем читайте про бізнес депутата, долю його футбольного клубу «Говерла», дружбу з Віталієм Кличком та про те, хто насправді стояв за Студентським Майданом, з розгону якого почалась Революція гідності, а згодом і війна.


    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»
    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»

    «У Януковича зараз рейтинг 14%»

    Тимошенко, на вашу думку, сприятиме миру?

    Жінка завжди повинна сприяти миру, бо він в її природі. Але, скажу чесно, мужики сьогодні в політиці далеко не такі мужики, як вона. Те, що з нею відбувалося два з половиною роки з 2011-го до початку 2014-го… Зрештою, історія розставила все по місцях.

    Вам зрозуміло, за рахунок чого вона так різко піднялася після провалу на парламентських виборах у 2014-му?

    Абсолютно. Тому що люди протверезіли. Сьогодні люди кажуть – ми не знаємо, що там вкрав Янукович, але ми хочемо жити, як за нього. Ми розуміємо, що реставрація Януковича це вже зі сфери фантастики. Навряд чи люди проголосують за політиків, які мали відношення до Януковича, принаймні в найближчий час. Хоча нічого не можна виключати. Нещодавно рахували президентські рейтинги – так у Януковича рейтинг 14%. До речі, на 1% менше, ніж у Тимошенко.

    Хто замовляв це дослідження?

    Замовники - не з України. Ходу цьому, звісно, ніхто не дав, бо така революція ані своїм, ані чужим не потрібна. Наразі я бачу концентрацію зусиль навколо Святослава Вакарчука.

    Чиїх зусиль?

    Бачу, що збирається команда, середній, великий бізнес придивляється до нього. Сам по собі Святослав – світла, дуже хороша людина, я його таким знаю. Але наскільки він готовий прийняти виклики і не піддатися впливу тих, хто буде йому допомагати, не знаю. Це для нього дуже складна задача.

    Ви знаєте, що в Адміністрації президента також міряють рейтинги Зеленського?

    Чув. Це буде принаймні смішно.

    Ви про Вакарчука і його зірку зараз серйозно?

    Є кілька відправних точок, які зобов’язують про це думати. Зокрема, поява його в колі дуже впливових людей.

    Хто з’явився в колі Вакарчука, що вас це наводить на такі думки?

    Ми часто бачимо впливових осіб і в медіа, і в бізнесі, і в політиці, які до нього ставляться з величезною симпатією. Я до нього теж ставлюся з симпатією, просто апріорі не можу бути йому партнером в політиці. Але якби у другому турі, теоретично, опинилися Порошенко та Вакарчук, я б підтримав Вакарчука. І той авторитет, який у мене є, я би використовував для закликів голосувати за нього.

    Не думаєте, що на Вакарчука чекає доля Кличка? У того теж були президентські амбіції і рейтинги всім на заздрість.

    Для мене було шоком, коли Віталій в останню хвилину ухвалив рішення поступитися Порошенку.

    Ніби на прохання Фірташа.

    Та за чиїм проханням - ролі не грає. Він поступився Порошенку, і в цьому є частка його відповідальності за все, що відбувається. Я йому говорив це особисто. Я йому глибоко симпатизую і впевнений, що він – один із найкращих керівників міста. Рівень підтримки, який він має в Києві, досить високий. Чи наважиться він знов на президентські перегони, не знаю. Але ті 1,5–2%, які йому малюють, – це не його потенціал.

    Ви уявляли, що би було зараз, якби Кличко був президентом?

    Був би мир в країні. Впевнений на 100%.

    Кажете, що Вакарчука зараз просувають. От, Саакашвілі вже просували, тепер не знають, як «засунути» назад. Ви перспективи в нього бачите?

    Ніяких. Я і тоді їх не бачив, і зараз. При всій повазі до грузинів, які в них перспективи в Україні? Такі самі, як у Черновецького в Грузії. Поцікавтесь, чим закінчилася історія з його балотуванням.

    Тим не менш, у Саакашвілі вже є команда, на відміну від Вакарчука. Є бізнес, який його підтримує. Є зареєстрований рух. Чому єврей Рабінович може, а грузин Саакашвілі ні?

    Вадим Зіновійович – це взагалі щось унікальне. А про Саакашвілі й говорити просто нема чого. Що стосується нових облич, за якими треба уважно дивитись (хоча й не зовсім нове), – це Анатолій Гриценко. Це безсеребреник взагалі.

    Для нас є загадкою, звідки у людини, яка не проявляє жодної медійної активності, такі рейтинги.

    Бо люди інтуїтивно відчувають тих, хто ні в чому не замазаний. Я Анатолію кажу – ти хоч якогось собі спонсора знайди! Вічно непрохідний, завжди не вистачає…

    Станьте його спонсором.

    Єдине питання – я проти НАТО, а він за. Це питання нас розводить, і далі вже нема про що говорити. Тим не менш, коли він був міністром оборони, а я керував МНС, ми дуже продуктивно координували наші дії. Може зараз настав його час? Не знаю.

    Ще одне «нове обличчя» – Надія Савченко з вашої медведчуківської пісочниці. 

    Це ідіотизм, чесне слово, – де Савченко, і де наша пісочниця. Просто дівчина з духом, каже правильні речі. Те, що бачила, що знає, що відчуває.

    І часто те, що вигідно Кремлю.

    Те, що вона говорить, зараз один в один повторює спецпредставник США. Чому якщо говорять те, що не подобається владі, це значить, що «говорить Путін»? А тепер язика в задницю засунули, бо про це в один голос заговорили в Парижі, Вашингтоні й Берліні. Усе, що казала Савченко, зараз говорять у столицях світу. Це теж Путін?

    Тобто ви вірите в її політичні перспективи?

    Та ні, просто вона каже зрозумілі речі. Вона каже те, без чого Україна не вийде з цієї кризи. Що вона бачила людей по той бік, і з ними треба говорити. Так, про це говорив Шуфрич три роки тому, про це говорив Байден у Верховній Раді, про це каже спецпредставник США, говорить Меркель, говорять у Брюсселі. Ви ж не підозрюєте, що ми всі домовились про щось?


    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»
    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»

    «ФБР. Це те, що може вплинути на нашу владу»

    Вам зрозуміло, як нова американська адміністрація буде тиснути на українську владу, щоб пришвидшити виконання Мінських угод?

    Аргументами, виходячи з інтересів України, а не української влади, яка потонула в корупції. А для боротьби з останньою у них є три чарівні літери. Вгадайте які.

    Які?

    ФБР. Це те, що може вплинути на нашу владу. Хто б колись сказав, що Шуфрич заявить, що Америка нам допоможе? Як це не парадоксально.

    Що треба Вашингтону від цього конфлікту? Там прагнуть скоріше про нього забути?

    Думаю, що цей конфлікт усім давно набрид. Усі стали заручниками ситуації. Сам факт, що вбивають людей у центрі Європи, світових лідерів не може влаштовувати. Сьогодні йде велика дискусія в країнах Європи та США, як поводитися з Росією. І Америка розділена навпіл. Завершення конфлікту на Донбасі було б майданчиком для початку врегулювання стосунків із Росією для багатьох країн, яким дуже дорого обходиться протистояння з РФ. Особливо у світлі формування нового геополітичного майданчика на осі Росія – Китай – Індія.

    Ви читали законопроект про реінтеграцію Донбасу, який підготував РНБО?

    Я прочитав його початок і зрозумів, що ніякої реінтеграції там не буде. Зауважте, що його вже не вносять, а відправили на консультації зі стратегічними партнерами. Я вважаю, що сьогодні треба відходити якомога далі від межі протистояння. Думаю, що будь-яке військове рішення не має перспективи. Це буде навантаження на економіку, ми будемо втрачати наших громадян. Навіть в умовах перемир’я хтось, рано чи пізно, почне стріляти.

    Ви розумієте, що заважає повністю припинити вогонь? Це робиться цілеспрямовано чи це якісь ексцеси виконавців?

    Чому ми щодня чуємо виступи лише представників штабу АТО, а жодного разу не послухали щотижневий брифінг ОБСЄ? Там картинка абсолютно інша. Я чув, що в умовах перемир’я платять преміальні за використаний патрон. А як можна отримати гроші за бойові дії, не ведучи бойових дій? Причому, з обох боків. Я не виключаю, що вони стріляють за домовленістю – стрільнули один в одного, пішли премії отримали і до наступного дня.

    Голова вашої фракції Юрій Бойко заявив, що Опоблок виступає за введення миротворчої місії ООН.

    Утримаюсь поки що від коментарів. Вважаю, що введення сьогодні туди «блакитних шоломів» – це визнання абсолютної недієздатності України як держави і крок до відторгнення Донбасу. Як правило, «блакитні шоломи» з’являються на кордоні між державами, які знаходяться в конфлікті і я побоююсь, що їх присутність зафіксує кордон між Україною і Донбасом. Ми сьогодні маємо знайти можливість використовувати Мінські угоди, де все чітко написано. Пройти через народну міліцію, асиміляцію…

    Ви знаєте позицію українського керівництва – поки не виконаний перший пункт щодо безпеки, переходити до інших нема сенсу.

    Вибачте, що заважає прийняти закон про статус? Закон про вибори? І сказати – ми не можемо його реалізувати, тому що небезпечно. Ви гадаєте, я буду агітувати за вибори на Донбасі, розуміючи, що їх там неможливо провести? Але закону нема, і кінь не валявся, бо нікому це непотрібно. Є три причини, чому владі непотрібен мир. По-перше, Порошенко не хоче відповідати за рішення 30 червня 2014 року, коли він вийшов із перемир’я і почав воювати, і зрештою змушений був уже «побитий» повернутися за стіл переговорів. Я знаю характер цієї людини, це був мій бізнес-партнер, точніше, наші компанії були партнерами. З одного боку, Порошенко не любить програвати, з другого – страшенно боїться відповідальності за те своє рішення. А якщо мир реалізується, його спитають: за що ми все це з’їли?

    Друге – спекуляція на темі війни. Є воєнний конфлікт – значить, ви повинні терпіти, що так погано живете. Плюс у валютному еквіваленті військовий бюджет збільшили вдвічі – з $2,5 до майже $5 млрд. Із них $1,8 млрд – це зарплата військових, все інше йде на розвиток. Кажуть, що сьогодні у військово-промисловому комплексі кешується до $1млрд. Може, й більше. Оптимісти кажуть, що 30% військового бюджету йде в різні кишені, песимісти – що 50%. Хто від цього відмовиться? І хто потім хоче відповідати? А доки йде війна, і відповідати не треба.

    І третій момент – уявіть 4 млн осіб повертають право голосу на Донбасі. За кого вони проголосують?

    За Шуфрича?

    Точно не за Порошенка. І навіщо це Порошенку треба? Тому миру при них не буде. Прийде хтось інший, обов’язково. І всім, чим я зможу, буду допомагати, не вимагаючи за це посаду чи преференції в бізнесі.


    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»
    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»

    «Говерла» хотіла брати участь в чемпіонаті другої ліги, але ми відклали це питання»

    Розкажіть про ваш бізнес, що у вас на сьогодні є?

    Є чимало. Скажу, що було прийнято важке рішення про вихід із фірми, яку ми фактично створювали і розвивали останні 10 років – «Нафтогазвидобування». Одна з причин виходу – конфлікт всередині компанії. Ситуація пов’язана з Рудьковським. Не можу я бути його бізнес-партнером (Шуфрич і колишній депутат Микола Рудьковський були акціонерами в компанії, але через конфлікт між ними Шуфрич продав свою частку. – Ред.)

    Ви ж його раніше так захищали.

    Всього не знав. Це було важке для мене рішення, але сьогодні понад 70% компанії належить ДТЕК, про що вже заявлено публічно. Щодо іншого мого бізнесу, то є інвестиційні плани в машинобудуванні й в нові технології за межами України. Є підприємства, які оцінюються достатньо високо на території України, і вони будуть розвиватися. Але реінвестування в Україну в найближчий час у нові компанії не передбачається.

    Ви не хочете в кеш вийти? А то зараз ситуація нестабільна.

    А що з кешем потім робити? Бізнес – це теж певна творчість. Сьогодні це все вирішують здебільшого інші члени нашої родини, які, безумовно, зі мною консультуються. І коли запропонували перенаправити кошти у фонди розвитку за межі України, я просто знизав плечима. Хоча я був завжди прибічником того, що треба інвестувати в Україну.

    Що з приводу ЖК «Рибальський», який, як стверджують ЗМІ, будує ваша компанія «Київський річковий порт»? Згідно з рішенням Київради, ділянка на Рибальському півострові не передбачає будівництва житлового комплексу.

    По-перше, ми ще не вступили в права володіння «Київського річкового порту». Переговори тривають, вони складні. Наскільки мені відомо, «Київський річковий порт» веде нормальну інвестиційну політику. Компанія використовує майданчики, які вже не затребувані як промислові площі. Це їхнє рішення, ми поки з боку спостерігаємо. Якщо остаточно вирішимо ввійти в цю структуру, тоді будемо давати оцінку тому, що там відбувається.

    Футбольний клуб «Говерла», який ви спонсорували, вже остаточно згинув?

    Ми провели глибоке внутрішнє розслідування. Нас на це наштовхнула природа шалених штрафів, які на «Говерлу» наклали УЄФА і ФІФА. Розкручуючи ці моменти, ми зрозуміли, що мала місце змова між агентами та окремими функціонерами «Говерли», які за завищеними контрактами винаймали на короткий період футболістів, а потім їх звільняли. А зобов’язання «Говерли» перед цими футболістами залишались. Зрештою це вилилося в мільйонні претензії. Коли був запропонований діалог агентів і футболістів, вони спочатку почали пручались, але згодом почали наближатись до якогось компромісу. На той час наша служба безпеки виявила факти корупції навколо окремих матчів. Ми передали всі матеріали в МВС, і було прийняте рішення розпочати все з нуля.

    Але потім Ужгородська міська рада вирішила створити комунальне підприємство на базі стадіону і забрала у нас його. Ми готували молоду команду і хотіли брати участь у чемпіонаті другої ліги цього року, але після цієї історії зі стадіоном відклали це питання. Надовго, а може, й назавжди.

    «Студентський Майдан поставили, щоб він глушив Майдан опозиційної трійки»

     Повернемося до подій 2013-2014 років. Ви кажете, що Янукович винен, бо втік із країни. Хто ще, крім Януковича, мав би відповісти?

    Арбузов і компанія.

    Але не Арбузов ішов бити студентів, а потім їх стріляти?

    Це все результати їхньої некомпетентності і всіх, кого вони привели. До речі, жодного студента побитого не знайшли. Обличчя на відео є, а студентів нема. Я їх шукав місяць, бо мені тоді довірили в Партії регіонів розібратися, що там сталося. Знайшов тільки одного студента-заочника 27 років, який написав заяву про те, що з ним щось трапилося на Майдані. І ще одну постраждалу студентку я побачив тільки через рік у програмі «Шустер LIVE».

    Тобто хочете сказати, що якась постановка була чи що?

    100%.

    Чия? Льовочкіна?

    Та до чого тут Львочкін? Навіщо Льовочкіну було потрібне послаблення чи зміщення Януковича? Він же розумів, до чого це призведе. Я думаю, що це вигідно було тим, хто хотів скинути владу. А Захарченко мав зранку зробити заяву, показати відео, як цю ялинку встановлювали. Кому вона заважала? Нещодавно помітив, що нову ялинку встановлювали у ці самі дні – приблизно 29 листопада. Це нормальний процес, що за місяць починається підготовка до свят.

    Добре, якщо вже в нас сьогодні день одкровень – студентський Майдан був розробкою Банкової. Його поставили, щоб він глушив Майдан цієї трійки – Арсенія, Віталія і Олега. Студенти і сцена були від влади. Нібито вони теж вийшли вимагати євроінтеграцію, але без політиків. Як гадаєте, влада била б своїх студентів? Як ви розумієте, ні.

    Так хто ж їх бив?

    Міліція била, це правда, хлопці зірвались. Але били тих, хто на міліцію напав і підпалював її. Захарченко, замість того, щоб розібратися й покарати винних, які перебільшили свої повноваження і заспокоїти суспільство, мовчав. І десь після обіду з’явився Азаров, який замість голови МВС спробував щось пояснити, не розуміючи, що треба пояснювати.

    Ви вірите Януковичу, який каже, що він ніколи в житті не віддав би наказ про розстріл людей?

    Вірю. Віддати наказ про стрільбу повинна була дуже сильна і хоробра людина. Він був сильним, але не хоробрим. Коли президент і головнокомандувач повинен прийняти рішення застосувати зброю, він передбачає, що хтось може загинути. Янукович на таке не був здатен.

    То хто ж віддавав наказ стріляти? Ви для себе зрозуміли?

    До сьогодні ми не маємо інформації, хто вбивав людей на Майдані. Ми не маємо пояснень, чому перші загиблі були вбиті пострілами у спину. Ви думаєте, що міліціонери, в яких не було зброї, стріляли у протестувальників, які тікали? І таких «висяків» багато – справа Шеремета, справа Ющенка про отруєння… От як ви гадаєте, Ющенко, якби його отруїли, мав би довести це, будучи президентом і маючи всю владу? Але він цього не зробив. За інформацією, що я мав з австрійської клініки, в нього була алергічна реакція на неправильно застосоване лікування. Ну, це таке, але як за три роки можна було не знайти тих, хто стріляв у людей?

    Януковича дійсно тримали в інформаційному вакуумі?

    Звичайно.

    Хто тримав? Льовочкін?

    Ось тут уже проявився талант Сергія Володимировича.

    Навіщо?

    По-перше, Янукович дуже не любив неприємні новини. Всі, хто до нього міг прийти і щось таке сказати, – це були Азаров і Рибак.

    А від усіх інших Льовочкін його просто відсікав? Включаючи вас.

    Мене ви знаєте – де я Януковича побачив, там його і діставав. Так у нас було історичне засідання 4 вересня 2013-го, коли я прийшов на президію фракції і сказав, що якщо ми оголосимо про євроінтеграцію, то завтра фракцію просто розірвуть. Несподівано приїхав Янукович. Я сказав йому, що нас 10 років підтримували люди, яким ми обіцяли інтеграцію в іншому напрямку – зрозумілу та економічно виважену. При цьому ніхто не зачиняє двері від діалогу з Європою, бо ми - європейська країна. Але давайте європейські цінності встановлювати у себе без прив’язки до міжнародних угод. І другий раз я все сказав у грудні, коли нас із комуністами зібрали, щоб переконати Азарова піти у відставку. Замість того, щоб відправити у відставку Азарова, я майже домігся на тому засіданні, щоб прибрали Арбузова. Кажу: «Сергій Геннадійович, ви повинні піти, через вас вся наша біда». І Януковича вмовляв: «Довірте коаліції створити новий уряд. Ви ж нам довіряли до 2012 року, все ж було чудово?» Важка розмова була. Я тоді сказав усе, що думав.


    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»
    Нестор Шуфрич. Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»

    «Янукович усіх переконав, що у нього все під контролем»

    Ви розумієте, чому Янукович в результаті зробив крок назад із євроінтеграцією?

    Уявіть, Угода про асоціацію у нас була лише англійською мовою. Як ви думаєте, у нас всі прочитали його англійською? Навіть коли його переклали потім, не всі прочитали. В останній тиждень весь промисловий директорський генералітет почав волати, що це - неможливі умови. Звичайно, був присутній і російський фактор. Мені здалося одразу, що Янукович використовував цю євроінтеграцію, щоб смикнути росіян.

    Щоб вони більше дали?

    Типу того. Так от, якщо повернутися вже в лютий 2014-го. 17 лютого, Адміністрація президента. Микола Мартиненко, Андрій Іванчук, якого я тоді ще не знав, Вадим Новинський, а перед цим я говорив із Турчиновим та Кличком. Ідея наступна: емоції на максимумі, треба все це зупиняти, Янукович без крові не здасться, а кров нікому не потрібна. Попросили мене переговорити з Клюєвим, що якщо ми 18 лютого проголосуємо назад зміни до Конституції та повернемося до парламентсько-президентської республіки, оберемо новий уряд, то можна говорити про якийсь компроміс. Кажу Клюєву – «попытка не пытка», ну піди поговори з Федоровичем, гірше точне буде. І ще попросив Новинського, аби той теж пішов з Андрієм, бо той, як зайде до Януковича, забуде, що треба казати.  Взагалі у Януковича була шалена риса – я не знаю, як він це робив, – коли ти до нього заходив у кабінет, то все, що хотів йому сказати, залишалося за дверима. Навіть мені, коли я потрапляв із ним у замкнутий простір, сказати те, що збирався, ставало в 10 разів складніше.



    Через хвилин 40 вони приходять і кажуть, що Янукович згоден. Ми вже обговорили процедуру: о 9:00 майданівці вирушають до Ради, і щоб людей не дратувати, просто без жодного обговорення о 10:00 голосуємо зміни до Конституції. Потім беремо перерву і починаємо консультації щодо нового уряду. Азаров був вже у відставці, заяву про яку він не підписував, між нами кажучи. Просто про це оголосили, а він виявився настільки порядним, що вже потім написав заяву. Отже, з’явився шанс і шлях до регулювання.

    18 лютого я виступаю зранку на фракції, пояснюю про голосування за Конституцію. Тут заходить Клюєв і каже, що ситуація змінилася – ми будемо голосувати, але не сьогодні. Кажу: «Як це - не сьогодні, ми ж учора про все домовились?!» Після того, як фракція закінчилася, питаю його: «Андрій, що трапилось?» Каже: «Прийшли двоє, Арбузов та ще один, і переконали, якщо втратимо контроль над урядом, втратимо контроль над потоками». Я кажу: «Ви з глузду з’їхали? Які потоки? Ви адекватно можете оцінювати ситуацію, що відбувається в країні?» І після цього я зрозумів, що це - все. Потім прийшла інформація про першого загиблого 18 лютого, за хвилин двадцять…

    Ще один цікавий момент. У Луганщини тоді був губернатор Пристюк. Він зустрічав нас у Луганську, коли ми зустрічалися вже з представниками «ЛНР». І він розповів мені історію, як на 18 лютого мав запрошення у штаб щодо виборів президента 2015 року. Він тоді, бачачи, що відбувається в Києві, про всяк випадок подзвонив в Адміністрацію президента і уточнив, чи буде нарада. Йому підтвердили. І от людина приїхала в Київ, а тут горить офіс Партії регіонів, він ходить і дивиться на все це. А він - не боязкий чоловік, але все ж таки ще раз передзвонив і спитав, чи нарада щодо виборів президента – 2015 року буде? Так, кажуть йому, спочатку у Колесникова, потім - у Клюєва. І він тоді, каже, зрозумів, що вони в повному неадекваті.

    Так він таки дістався на ту нараду?

    Прийшов. Там було шість губернаторів, які відчували себе, як в тому анекдоті: «Стою на асфальте в лыжи обутый, то ли лыжи не едут, то ли я…». І ось ця неадекватність, закритість…

    Але Льовочкіна тоді в АП вже давно не було. Януковичу продовжували надавати неадекватну інформацію?

    Тоді в Януковича з’явилася інша риса – він усіх переконав, що у нього все під контролем. Я обговорював з одним своїм товаришем ситуацію на Майдані - як це вже далеко заходить і може погано закінчитися. Він зі мною був абсолютно згоден, але потім потрапив до Януковича і каже: «Все це дурниці, все під контролем! Я був у Федоровича, пару годин із ним поговорив і вийшов з упевненістю, що все під контролем».

    А я все жалкую за ту домовленість 17 лютого. Я вдячний хлопцям з Майдану, що вони на неї пішли, це був останній шанс. Точніше передостанній, тому що останнім для збереження державності був меморандум від 21 лютого. Якби Януковича тоді не злякали, ми б жили сьогодні в іншій країні. Вона була б кращою. Янукович пішов би вже, це зрозуміло. Може не так швидко, але протягом декількох місяців пішов би, були б нові вибори і все було б нормально. І ми жили б в абсолютно іншій країні. І точно без Порошенка. Може, з Кличком.

    Кличку дуже дісталось за те, що він хрестив вашу доньку

    Це - особисте. А особисте я не коментую. У мене було кілька складних ситуацій, але я дружбу не проміняв на політичну кон’юнктуру. Це було і тоді, коли Кличко був для Януковича страхом №1, а для мене він завжди був другом. Я по-іншому не вмію.

    Павло Вуєць, Катерина Пешко, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»

    Першу частину інтерв'ю читайте тут: «Нестор Шуфрич: Влада із задоволенням злила б Донбас, але просто боїться відповідати за це»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ