Як повернення декларування допоможе євроінтеграції України?

Україна прагне до ЄС, і електронне декларування було кроком до нього. Проте після 24 лютого депутати зробили подання декларацій добровільним. Як на це відреагував ЄС та чи можливо повернути такий обов’язок? Спробуємо розібратися.

У червні 2022 року Європейський Союз надав Україні статус кандидата до ЄС. Ми отримали від Європейської комісії 7 рекомендацій, які треба виконати, аби не втратити статус кандидата. Також їхнє успішне виконання дозволить перейти до наступного кроку на шляху євроінтеграції – власне переговорів про вступ до ЄС.

Одна з 7 рекомендацій стосується проведення ефективних розслідувань топкорупції. Висновок Єврокомісії рекомендує надалі посилювати боротьбу з корупцією, зокрема на високому рівні. І робити це варто якраз через забезпечення проактивного та ефективного розслідування. Тут дуже допомогли б електронні декларації чиновників.

У лютневому незалежному моніторингу виконання рекомендацій ЄС консорціумом профільних аналітичних центрів та громадських організацій, серед яких і Transparency International Ukraine, реалізація згаданої вище рекомендації отримала 7 балів з 10 можливих. І відновлення електронного декларування видається однією з пріоритетних дій, які ще належить вжити Україні у цій сфері. 

Річ у тім, що функціонування режиму електронного декларування може не тільки посприяти превенції корупції, а й допоможе із покаранням за неї. І це не лише про чинну статтю Кримінального кодексу з передбаченою вʼязницею за велику брехню в декларації або її неподання. У поданих чиновниками деклараціях можна так само виявити ознаки незаконного збагачення, за яке передбачено окреме кримінальне покарання – навіть з більшим строком позбавлення волі. Під час перевірки є можливість також викрити можливі необґрунтовані активи чи конфлікти інтересів.

Однак це все може залишитись у темряві. 

У звʼязку із запровадженням воєнного стану подання декларації було відтерміноване до його завершення. Перевірки декларацій НАЗК призупинені. Реєстр декларацій закрили для публічного доступу. Це не тільки справляє охолоджуючий ефект на діяльність громадськості та журналістів-розслідувачів, а й прямо впливає на ефективність роботи антикорупційних органів. 

Адже зараз, у березні 2023 року, у реєстрі наявні далеко не всі декларації посадовців навіть за позаминулий, 2021 рік. Бо дедлайн для подання щорічних декларацій – 1 квітня, і багато хто не встиг заповнити свою декларацію до початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Особливо бракує якраз декларацій топпосадовців. 

До того ж насувається нове 1 квітня – термін до якого посадовці мали би подати свої декларації вже за 2022 рік. Щоправда, цей обов’язок знову ж знятий через неспровоковану агресію країни-терористки. І ми маємо всі підстави вважати, що поданих за 2022 рік декларацій буде ще менше, ніж за 2021-й. А якщо немає декларацій, зокрема топпосадовців, то як можна їх перевірити та проводити розслідування потенційної топкорупції?

На це запитання Україна має дати відповідь шляхом ухвалення законопроєкту 8071, який припадає пилом у Раді ще з осені минулого року. Він передбачає, зокрема, відновлення обовʼязку подати декларації не у 90 днів після завершення воєнного стану, а протягом 60 днів з моменту набрання чинності законом, що є позитивним кроком. 

Саме тому розслідування топкорупції за допомогою актуального інструменту електронного декларування мають бути розблоковані якнайшвидше. Це дозволить Україні додатково позитивно відзвітуватись перед ЄС у питанні виконання отриманих від Єврокомісії рекомендацій. 

Боротьба з корупцією – це одна з вимог ЄС щодо євроінтеграції України. Не можна відкладати її, бо вона «не на часі» – діяти потрібно вже зараз, адже аналіз декларації після її подання теж займає час. І чим довше це відкладати, тим з більшою «сніговою кулею» одномоментно заповнених декларацій доведеться розбиратися антикорупційним органам. 

Парламентарі мають подбати про ефективність розслідувань проти потенційних топкорупціонерів і повторно запровадити електронне декларування в Україні. У тому числі, аби зробити ще один крок до членства в Європейському Союзі. А ми ж так усі на це чекаємо.