Про святого Петра і грішників, які стрибали в ополонку на Водохреще

На тім світі святий Петро стоїть на вратах і питає у особо безнадьожних: «Ну може хоч щось хороше, богоугодне ти зробив на своїм віку, згадуй?»

То грішник тоді згадує і каже: я в ополонку стрибав на Водохреща

- Нашо?

- Ну, так положено... По вєрі

- По якій вєрі?

- Та по нашій, православній

То святий Петро тоді з розмаху дає грішнику запотиличника і зітхає... Вже нічого не каже й не питає...

І тоді ти мусиш прожить в ополонці сто мільйонів год... І аж після повного сроку – в казан зі смолою...