Ердоган включається у велику гру навколо України

Пропозиція Ердогана стати посередником між Києвом та Москвою – чіткий сигнал Кремлю про те, що Туреччина більше не буде спокійно спостерігати за можливою зміною балансу сил у Чорному морі.

Заява турецького президента співпала у часі з активізацією Великобританії, яка перекидає сотні одиниць військової техніки на нову базу НАТО поблизу німецького Падеборну та надсилає сигнали про готовність направити свій спецназ до України.

І це співпадіння не є дивним, якщо врахувати, що Лондон та Анкара є особливими партнерами, а один з традиційних напрямків британської політики – всебічне посилення та підтримка Туреччини в Чорноморському регіоні. Британія прагне перетворити Туреччину на ключового гравця в цьому регіоні для стримування та витіснення звідси Росії, і останнім часом ці зв'язки тільки зміцніли.

Достатньо лише згадати, що Великобританія після виходу з ЄС погодилася підписати з Туреччиною угоду про зону вільної торгівлі, а колишній британський посол у Туреччині Річард Мур, який також вважається особистим другом Ердогана, очолив британську розвідку Мі-6.

У Кремлі чудово знають про існування неформального альянсу Великобританії, Туреччини та України для стримування Росії у Чорному морі та Східній Європі. Але вперше Ердоган дозволив собі прямо втрутитися і зробити політичну заяву, у якій він поставив себе вище Путіна, адже висловив готовність судити його дії в якості арбітра.

Звичайно, у Москви немає жодних сумнівів у тому, кого підтримає Ердоган, який до того активно долучився до Кримської платформи. Тому речник Кремля Пєсков поспішив відмовитися від пропозиції Ердогана під приводом того, що РФ нібито не є стороною конфлікту.

Але відмова Кремля у цьому випадку не має жодного значення, адже Ердоган, швидше за все, і не розраховував на позитивну відповідь. Не настільки він наївна людина. І менш за все він схожий на доброго кота Леопольда, який прагне всіх примирити. Навпаки, його рішуча зовнішня політика в останні роки була спрямована виключно на поширення впливу Туреччини в усьому регіоні, відновлення статусу «головної мусульманської країни», якою була Османська імперія.

І тепер, після публічної відмови Кремля від посередницьких послуг Ердогана, турецький президент отримав можливість стверджуваити, що Росія не зацікавлена в мирному процесі та розпочати власну гру.

Тому мета цієї заяви Ердогана – оголосити про свої претензії на активну участь у процесі врегулювання безпекової кризи у Чорноморському регіоні. Тепер він може поступово посилювати риторику та дії в цьому напрямку, роблячи їх все більш активними та жорсткими по відношенню до Росії.

Ердоган рухається повільно, обережно та розважливо, але невблаганно до своєї мети – витіснення Росії з Чорноморського регіону, спираючись на підтримку Великобританії та за активної участі України. І це означає, що наші сили зростають.