Не відкладайте своє життя на «завтра»

Перечитуючи Євангеліє від Іоана, задумався над словами Спасителя, які Він промовляє, зустрівши сліпого жебрака: «Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе» (Ін. 9: 4). І Спаситель зцілює його, і той прозріває – хоча була субота, святий день.

Чого ж навчає нас Своїм прикладом Спаситель? Він сотворює чудо, «доки день є», не відкладаючи його на потім хоча нібито й має поважну причину це зробити. Він благодіє тут і зараз, і тим самим звертається до кожного з нас: дійте сьогодні, чиніть добро сьогодні, не відкладайте справи сьогодення на завтра. Адже невідомо, скільки людині відміряно часу, і завтра може виявитися запізно. І добрий вчинок, за який ми несемо відповідальність, залишиться не звершеним.

Нерідко сьогодні ми чуємо про проблему прокрастинації – звички відкладати все на потім, накопичувати незроблені справи зі сподіванням зробити їх «коли-небудь завтра»

І кожна відкладена справа, невиконана задача важким тягарем повисає на людині, аж доки повністю її не паралізує.

Та як людині навчитися діяти невідкладно, так, як учив Господь наш Ісус Христос?

Найперше, необхідно чітко зрозуміти, навіщо потрібна та чи інша справа, яку ви відкладаєте, що вона може змінити та як допоможе послужити ближнім чи вам особисто. Важливо бути здатними сформулювати кінцеву мету, розуміти можливі наслідки своїх дій – та своєї бездіяльності.

Помилково виправдовувати відкладання «на завтра» браком часу. Адже саме нестача часу – а смертна людина обмежена у ньому – має навпаки, мотивувати людину діяти, визначати пріоритети, поспішати і не затримуватися у виконанні Божих заповідей (Пс. 118: 60). Не можна відкладати ані добрі вчинки, ані покаяння, ані спасіння ближнього, ані своє зростання і вдосконалення – усе те, для чого сотворив нас Господь.

Часто «на завтра» відкладаються великі справи, до яких людина боїться підступитися

Зробити щось величезне й величне за мить – здається неможливим! Але й тут Всемогутній Господь дає підказку: потрібно діяти поступово, «розділивши» величезну й нібито непосильну задачу на послідовні маленькі кроки. Так само, як Господь поступово творив наш світ.

І ще одна причина прокрастинації, про яку часто говорять схильні до неї люди – страх бути недосконалим. Боючись помилитися, не викластися на 100%, людина не робить нічого. І ми здатні перетворити цей страх, який гальмує людину, на наш головний рушій. Адже страх бути недосконалими породжується від великого блага, яке людина плекає у своєму серці, – прагнення до досконалості. Завжди маємо пам’ятати: досконалим є тільки Бог. А творячи добро, ми ненастанно вдосконалюємося, наближуючись до Господа, тоді як бездіяльність віддаляє нас від Нього.

Тож дійте, дійте з любов’ю та Божим благословенням, та не відкладайте на потім ваші добрі вчинки та благодіяння.