Свобода вибору. Чи дійсно вона у нас є?

Знаєте, що будь-яка людина робить найчастіше, навіть не помічаючи цього? Вибір. В будь-якій ситуації, в будь-яку хвилину: як вчинити, куди піти, кого побачити, кого привітати, кому посміхнутися, кому допомогти, що зробити, що сказати, що хотіти… Цей вибір – підстава і запорука якості нашого життя. Бо життя кожної людини – це шлях вільного вибору кожної особистості, шлях постійних власних рішень та їх наслідків.

Цю свободу вибору дарував людині Бог, і навіть Творець не порушить цієї свободи. Він дав право людині самій обирати: вірити чи ні, сподіватися чи розчаровуватись, боротися чи здаватись, бути воїном на стороні добра чи рабом на боці зла. Істинний вибір людина робить серцем. Все її матеріальне життя – ніщо інше, як прояв духовного життя, з якого воно виростає.

Все, що існує в цьому світі, створено або допущено Господом до існування недарма. Воно створювалося на благо, на добро. Але гріх давно увійшов в цей світ, і тому те, що має використовуватись на благо, часто слугує людським згубним намірам. Наприклад, їжа здатна наситити людину і дати сил, а може призвести до перенасичення з тяжкими наслідками. Ліки можуть врятувати життя, а можуть і нашкодити, вбити. Багатство чи влада можуть служити добрим справам, а можуть поневолити людину, зрощуючи підозрілість, заздрість, різні страхи.

Ось чому таким важливим є вибір, який ми завжди робимо. Кожна людина живе в наслідках цього вибору. Причому, цей вибір впливає не лише на нас самих, а й на тих, хто довкола. Треба навчитися жити усвідомлено, а не механічно. Вчитися передбачати наслідки кожної своєї дії, свого слова, думки, почуття, наміру. Бо все, що ми робимо і навіть не робимо, має велике значення. Кожен з наших вчинків фіксується всередині нас самих та відображається в інших.

Секрет правильного вибору не в тому, щоби багато знати. Секрет у тому, щоби наші думки про наше життя не завдавали нам муки, не були насильством над нами самими, щоби вони виходили з нашого серця, відповідали душевним прагненням і приносили моральне задоволення і заспокоєння. Щоби вони мали тверде опертя на Божу правду, на заповіді й настанови. Лише добрий вибір може таким бути, злий не дасть спокою.

Як писав преподобний Авва Дорофей: «У всякій справі можна набути навик і до доброго, і до злого. Кожен отримує шкоду й користь від свого душевного устрою. Тож старайся з усього витягати собі повчання…». У кожного – свій шлях до Бога. Треба лише відшукати його. А Бог завжди обирає для людини найзручніший та найбільш зрозумілий саме для неї спосіб, щоби навернути її до Істини.