Україна потрапила в червону зону за запасами води
У рейтингу ми знаходимося на 125 місці між Чадом та Суданом
Наша водна інфраструктура у катастрофічному стані. Почнемо з того, що 4 міста та 60 смт взагалі не мають власного водопостачання (це просто якесь середньовіччя).
Загалом у 30% населення немає доступу до центральної системи подачі води.
І у половини населених пунктів немає водовідведення. Простою мовою – у людей немає доступу до центральної каналізації.
На усіх водоканалах ми маємо близько 40% (!!!) втрат води. Це справжня катастрофа! Тобто, майже половина води витікає з труб у пісок і землю – в прямому сенсі цього слова. А в деяких містах, як Слов’янськ, цей об’єм понад 60%.
Це не дивно. Адже наші водоканали не модернізувалися з радянських часів. Деякі з них – були побудовані ще у дев’ятнадцятому сторіччі. І за понад 30 років незалежності жодної масштабної програми з водної політики так і не було запущено.
На додачу до цього, світ відносить нас до червоної зони по запасах води. У рейтингу ми знаходимося на 125 місці між Чадом та Суданом. Запасів води в нас у 20 разів менше, ніж у Швеції.
У Житомирі минулого року зафіксовано рекордну нестачу води – на рівні 70%. Там довелося доходити до надзвичайних заходів – насосами качати річку в інший бік – щоб наповнити водосховище.
По більшості території країни впав рівень ґрунтових вод. У людей пересохли колодязі та свердловини.
Про якість води та про шкоду нашому здоров’ю я взагалі мовчу – це окрема глибока тема.
Тому реформа водного господарства важлива як ніколи.
І якщо парламент підтримає її, то це означає:
- що кожен водоканал потрапить під програму модернізації, в тому числі їх очисні споруди;
- населені пункти, що живуть без води, нарешті її отримають;
- більша частина наших застарілих водних мереж буде замінена.
Внаслідок реалізації програми має покращитись і якість питної води. Це складно, але дуже важливо! Сподіваюсь, парламентарям вистачить здорового глузду її підтримати.
Вже давно пора реформувати галузь, яка нам життєво необхідна. Поки не запізно...