Мобілізація у пастці ілюзій
Чомусь половина українців говорить, що найбільшою загрозою для існування країни є корупція. А вже потім війна
Що становить небезпеку для врожаю огірків у вас на дачі: паводок чи брак добрив. Якщо хтось скаже, що брак добрив небезпечніший, то ви покрутите пальцем у скроні. Ну бо дійсно, яка різниця, чи є у вас добрива, якщо все змиє до чортів. Як у росіян в Орську.
Але чомусь половина українців говорить, що найбільшою загрозою для існування країни є корупція. А вже потім війна. І сприймають це як раціональну думку. Хоча якщо Україна програє війну, то вже не важливо, що там буде з корупцією.
Корупція може сповільнювати розвиток. Але війна просто все обнуляє. І це дуже добре видно по відповідях бізнесу щодо загроз, який він, бізнес, для себе бачить. На першому місці війна. Потім – брак робочої сили. Потім ще багато чого. І лише в кінці списку корупція. Навіть незважаючи на те, що тиск силовиків на бізнес і бажання заробити для своїх талановитих дружин всім очевидний. Але війна – це екзистенційний виклик. А корупція – ні. Так, без корупції ми були б багатші. Так. З верховенством права у нас було б набагато більше інвестицій. Але це буде важливим після війни.
Тому суспільству треба прокинутись. А владі нарешті перейти до непопулярних кроків. Не можна бути популярним під час війни. Не можна приймати приємні рішення. Це як годувати пацієнтів цукерками під час раку, коли потрібна хімія. Це звісно приємно, але хворобу не лікує. Не можна робити закон про посилення мобілізації, який має стати батогом, таким імпотентним.
Бо що він тоді дасть? Кого змусить не ховатися від ТЦК? Чи хтось думає, що створити проблеми для українців за кордоном по переоформленню паспорта – то метод змусити їх повернутись в Україну? І так, батіг виглядає неприйнятним, коли в країні найбільша проблема – то корупція. Але є цілком доречним, коли це війна, під час якої військо відчуває брак людей.
І влада і суспільство стали заручниками чудової економічної ситуації під час війни. Що стало можливим завдяки західній підтримці. Бл*ха. Річна інфляція в Україні 3,2 відсотка, що менше ніж у Штатах. Так-так, інфляція мінімальна, за рік навіть ціни на улюблені яйця впали на 34 відсотки. Такого не було ніколи під час таких воєн. Ніколи. Ніде у світі. І можна кидатися какашками у бік західних партнерів, коли вони через острах ескалації чогось не роблять, а можна зрозуміти, де б ми зараз були без їх допомоги.
Але ця допомога створює ілюзію, що війни немає. І люди починають непокоїтись про корупцію, а не про війну. Тим більше, як кажуть психологи, це дозволяє людям зняти з себе відповідальність. Бо якщо війна це найбільша проблема, то чого ж я проти мобілізації. А якщо корупція, то все просто, то ж про справедливість можна поговорити і під ширмою цього приховувати своє абсолютно природне бажання, природний страх, уникати служби в армії.
Бо якби в економіці все було як зазвичай під час війни, з шаленою інфляцією, зубожінням, їжею по талонах – то на війну було б важко не зважати. А коли інфляція як в США і зарплати зростають, кар'єра не стоїть на місці, а магазини повні імпортних товарів, то війна якось перестає бути проблемою. Твоєю особистою проблемою.
Але це ілюзія. Дуже небезпечна ілюзія.
Читайте також: