Інтерв’ю Маска з Трампом: багато слів, мало сенсу
Трамп не зміг посунути Гарріс з інфопростору
Розрекламоване інтерв'ю Маска з Трампом: Трамп традиційно провалив обіцяну сенсацію.
«Інтерв'ю століття» вийшло у підсумку тим самим набором гіпертрофованих пафосних штампів. Маск пробував трохи приземлити Трампа і зробити заяви менш радикально-відірваними від реалій (зрештою, Маск же заявив, що розраховує на власну посаду у кабінеті Трампа у випадку перемоги). Однак Маск не має навичок журналіста, а Трамп не має звички дослухатись до оточення і вловлювати натяки.
Ну і жодних незручних чи просто гострих питань, жодного скерування бесіди у цікаве виборцям русло.
Тому у підсумку вийшла звична розпорошеність про плановану «найкрупнішу депортацію», про себе «найважливішого», про «найбільшу злочинність, яка зашкалює», про все «най-», «найбільш», «найсильніше». Плюс черговий анекдотичний міф серії «теорія світових залаштунків» – мовляв, у цілому світі з в'язниць і психлікарень випускають підозрілих громадян з єдиною метою: заполонити США злочинцями.
Хоча варто визнати, що ядерний електорат Трампа (з тих, що цілковито впевнені, що Земля пласка і Сонце крутиться довкола неї) це проковтне.
Однак задача ж була інша. Гарріс заполонила інфопростір – і «інтерв'ю сторіччя» мало її хоч якось посунути з порядку денного. Не вийшло. Плюс Гарріс випереджає Трампа у середньому на 3% – «сенсаційне інтерв'ю» мало хоч трохи вирівняти цифри. І це теж не вийшло.
Отже, Трампу лишається хіба довіряти своєму штабу, котрий переконує, що «висока хвиля» Гарріс протримається ще хіба 2-3 тижні (гм, підозріло знайома риторика...). З'їзд Демпартії 1-5 серпня спонукав до зростання рейтингу Гарріс, але довго це не триватиме. Інші фахівці зосереджені на менш позитивних тенденціях, що Трамп втрачає підтримку у республіканських штатах і сповзає нижче 50%.
Висновок: з розпіареної ініціативи Маска вийшов пшик. І за такого вступу Гарріс навряд погодиться на аналогічне інтерв'ю – вихлопу жодного.