Словаччина під ударом Кремля
Нещодавно Орбан відвідав Путіна
Ми часто говоримо про шредеризацію європейського політикуму. А є ще явище орбанізації. Воно дуже схоже, бо в основі лежить корупційна податливість, рентопошуковість центрально-європейської політичної еліти. Шредеризація уготована Кремлем для Західної Європи, її політичних важковаговиків, для центрально-європейської еліти (колишніх комсомольців часів Варшавського договору та Ради економічної взаємодопомоги) відпрацьована технологія орбанізації.
Тобто, служиш Кремлю явно чи таємно і отримуєш сприяння у збереженні влади (якщо маєш її) або в отриманні (поверненні) влади, якщо прагнеш її здобути.
Орбанізація – це вже більш досконала технологія, порівняно з меч’яризацією, як технологією, що давала лише тимчасовий ефект. Владімір Меч’яр був проросійським та антизахідним прем’єром Словаччини в 90-х роках, який загальмував рух Словаччини до ЄС та НАТО. Орбан спочатку був явним антиподом Путіну, але «папа Карло» постарався…
Нещодавно Орбан відвідав Путіна. Кумедно і принизливо водночас це виглядало – сатрап, який править на території 1/1000 Євразії удостоєний честі бачити «володаря Мордора», але не підходити до нього. Проте, суть не в цьому.
Обох об’єднує спільна реваншистська мета – розширити кордони своїх країн за рахунок сусідів, оскільки вони вважають, що їхні країни зазнали геополітичних катастроф у 20-го столітті
Неважливо, хто з них шакал, а хто гієна, вони обидва хижаки. Поведінка цих хижаків схожа – Путін масово примусово паспортизував громадян України в окупованому Криму та роздає російські паспорти на сході Донбасу, а Орбан тривалий час робив це на Закарпатті, поки йому не дали по руках.
Але шредерів з Західної Європи просувають на високі і грошовиті посади в російських держкомпаніях, а орбанів з Центральної Європи тримають на відстані – вони ще мають заслужити право на подальше просування «по службі».
В цьому контексті необхідно звернути увагу на Словаччину. Кремль вишукує слабкі місця з поміж країн-членів НАТО і ЄС. Особливо у Центральній Європі, оскільки це колишня радянська сфера впливу за яку «дєди воєвалі» вже й після ІІ Світової - у 1956-му (Угорщина) та 1968-му (Чехословаччина).
Вчорашня наруга над прапором України в Народній Раді Словаччини – це прояв не тільки зневаги до сусідньої держави, це прояв настроїв антизахідних та антиєвропейських сил, з якими щільно працює російська агентура впливу
Адже в парламенті Словаччини обговорювалась Угода про оборонне співробітництво між США та Словацькою Республікою, мета якої – зміцнення східного флангу НАТО. Вона передбачає створення в Словаччині логістичного вузла для американських військ. Це є важливим чинником і для України. Ми повинні відчувати, що у нас надійний тил у Європі.
Але практично, в центрі східного флангу Альянсу Росія утворила діру під назвою Орбаностан. Останнє, що зробила угорська сторона – це блокування приєднання України до Об'єднаного центру передового досвіду НАТО з кібероборони (CCDCOE). Тепер Москва, діючи через своїх словацьких проксіз – колишніх прем’єрів Роберта Фіцо та Петера Пелегріні з їх політичними силами («Смер» та «Глас» відповідно), які фактично злились в єдиному пориві зі словацькими путіноїдами Маріана Котлеби, намагається цю діру розширити. «Нашисти» Котлеби з «Нашої Словаччини», які Революцію гідності в Україні іменують актом тероризму та державним переворотом відповідно до методичок з Росії, разом зі спільниками зі «Смеру» та «Гласу» намагаються будь-що заблокувати оборонну угоду зі США. Вони зірвали голосування в Народній Раді вчора, а сьогодні в середу мають намір остаточно її заблокувати.
Таким чином, Росія намагається утворити центрально-європейський плацдарм всередині НАТО та ЄС у складі Орбаностану, Словаччини та Австрії
Канцлери останньої вже давно дали фору Шредеру. Їх вже двоє на службі у російських держкомпаній. Сюди ж потрібно додати і колишню міністерку закордонних справ Австрії, яка робила кніксени Путіну, та й нинішні міністр та канцлер, здається, вже заявили себе на конкурс «пошукачів посад» в Мордорі, судячи з їхніх заяв щодо якнайскорішого запуску ПП2.
Для нас це означає розширення недружнього західного тилу, якщо словацькі путіноїди заблокують угоду зі США. З Орбаностаном усе зрозуміло, з Австрією також. А от за Словаччину необхідно боротись, щоб вона не перетворилась ще в один центрально-європейський орбаностан.