Путін та «воєнкори»

Путін зібрав редакторів ТГ каналів. У тому числі так званих «воєнкорів». Проводить зустріч.

Виникає запитання: навіщо? Можна поставити ще одне «чому саме зараз?».

Давайте розбиратися разом.

Для початку чотири ключові факти щодо присутності РФ у Телеграмі.

1. Телеграм – останній непідконтрольний Кремлю ресурс, на якому сидять «росіяни». Точніше, сфера, в якій немає монополіста-«смотрящего» і немає впливу на власників. У самому телеграмі представлені практично всі російські медіа. Але свій явно оформлений сегмент, частка якого вимірюється двозначним числом, має тільки медіагрупа «Патріот» Пригожина. Сумарно це близько 20-25 «воєнкорів» + до 40 різнопланових каналів. Решта по дрібниці, та й аудиторія не унікальна, перетинається з конкурентами.
2. Зміщення аудиторії в телеграм відбувається не тільки в РФ. Це торкнулося, наприклад, і України. А сама «телега» з фактично анонімними каналами є ідеальним майданчиком для створення каналів донесення до «ворожої» аудиторії. Тим паче, що згадана МГ «Патріот» від самого початку мала нібито «національні» медіа в Україні, Білорусі та Казахстані. Сумнівно, щоб у 2022-23 роках Пригожин раптом віддав би вказівку згорнути роботу на сусідні з РФ держави.
3. Реакція «воєнкорів» та інформаційна хвиля в телеграмі під час втечі росіян з-під Харкова не на жарт злякала Кремль. Нагадаю, що тоді було проведено навіть показові кадрові призначення.
4. З іншого боку, робота з власниками ключових ТГ-ресурсів дозволила надзвичайно м'яко пройти процес висвітлення втечі росіян з Херсона. Можна стверджувати, що російське суспільство сприйняло це (на відміну від Харкова) як «норму», «військову хитрість» або «доцільність». І це ті, хто помітив, загострював увагу на процесі. Для більшості ж втеча росіян із Херсона пройшла абсолютно непомітно.

А тепер про доцільність такої зустрічі. Знову по пунктах.

Перше. Тактичні завдання. Триває перша фаза наступу України. Яка (що логічно, з огляду на продавлювання підготовлених ліній оборони) супроводжується більшими, ніж в обороні, втратами і має низький (порівняно з фінальними етапами операції в Харківській і Херсонській областях) темпами. Кремль у своїх посилах через традиційні ЗМІ формує «образ перемоги» для літньої кампанії у вигляді одного слова «втрималися». Не дарма той же Путін порівнював процеси 2023 року в Україні з «Курською дугою». Тому є необхідність «одностайності» всіх інформаційних ресурсів. Простіше кажучи, барвисті розповіді про успіхи Росії в обороні.

Друге. Тактичні завдання на українську аудиторію. Ці завдання тісно пов'язані із зазначеними в п. 1. Необхідно створити картину провальних штурмів із величезними втратами для українського споживача. Тим паче, що українська сторона з форматом «абсолютної тиші» і скупим зведенням вранці сама створює передумови того, що громадяни лізуть на російські ресурси і сліпо вірять тим, де просто написано «доброго вечора, ми з України» (хоча адміни можуть сидіти де завгодно).

Типовий приклад – навіть позитивне повідомлення про взяття Благодатного не змогли оформити грамотно і, як наслідок, Укрінформ повідомив про Благодатне під Бахмутом. Втрати техніки на мінному полі скомунікували на третю добу. І, в останньому випадку, ніхто не задавався питанням «а де шукали інформацію співгромадяни попередні 72 години».

Таким чином, є досить хороші стартові умови для проведення російської інформаційно-психологічної операції на українському полі. За умови узгодженої роботи більшості ТГ каналів (преса і так слухняна). І тут зустріч із Путіним (так само як і події до і після неї) дуже доречна.

Тепер від тактики переходимо до перспективи 4-5 місяців. І тут у Кремля теж є свої завдання.

1. Формування єдиного пулу «воєнкорів», який стає підконтрольним одній із веж Кремля. Принаймні в просуванні ключових тез. І тут надзвичайно важливо буде стежити за фото із заходу, які рано чи пізно спливуть. Майбутній куратор буде на цих фотографіях.
2. Управління російською громадською думкою на випадок невдач на фронті. Простіше кажучи, Путіну необхідні гарантії повторення медійно успішного Херсонського кейса (повторю, для Кремля інформаційна робота з висвітлення втечі з Херсона була вдалою).
3. Гарантії дистанціювання «воєнкорів» від внутрішньої політики в Росії. Путіну необхідне збереження наявного медійного балансу. А «воєнкори» в інформаційному полі швидко стають «важковаговиками», Тому до моменту старту нового партійного проєкту поствойни (аналог партії «Родина», що існувала) для Путіна ідеальним виглядає формат, коли «воєнкорам» категорично заборонено втручатися у внутрішньоросійські політичні розборки.
4. Нехай приватний, але важливий кейс. Путіну необхідно буде визначатися, що робити з МГ Патріот і її ТГ-активами. Залишати за Пригожиним? У разі його інтеграції в одну з веж Кремля цілком можна. А ось якщо такого не передбачається, то наявність потужного медіаресурсу у людини, яка не входить до ключових груп, виглядає небезпечною. Крім того, на тактичному рівні Путіну необхідно, щоб Пригожин хоч на якийсь час (етап наступу України) перестав публічно принижувати Шойгу і його оточення.
5. У перспективі перед Кремлем постане питання повного контролю над ТГ полем, аналогічного тому, який існує у сфері «старих» медіа та соціальних мереж.

І, на тлі цього проходить перша зустріч із «воєнкорами». Що, крім позначених вище завдань, можна сприймати і як сигнал старим пропагандистам. Бюджети ТГ менші, вплив уже можна порівняти. А значить рано чи пізно може виникнути питання про ефективність роботи російського «телевізора».