Путін та «воєнкори»
Телеграм – останній непідконтрольний Кремлю ресурс, на якому сидять росіяни
Путін зібрав редакторів ТГ каналів. У тому числі так званих «воєнкорів». Проводить зустріч.
Виникає запитання: навіщо? Можна поставити ще одне «чому саме зараз?».
Давайте розбиратися разом.
Для початку чотири ключові факти щодо присутності РФ у Телеграмі.
- Телеграм – останній непідконтрольний Кремлю ресурс, на якому сидять «росіяни». Точніше, сфера, в якій немає монополіста-«смотрящего» і немає впливу на власників. У самому телеграмі представлені практично всі російські медіа. Але свій явно оформлений сегмент, частка якого вимірюється двозначним числом, має тільки медіагрупа «Патріот» Пригожина. Сумарно це близько 20-25 «воєнкорів» + до 40 різнопланових каналів. Решта по дрібниці, та й аудиторія не унікальна, перетинається з конкурентами.
- Зміщення аудиторії в телеграм відбувається не тільки в РФ. Це торкнулося, наприклад, і України. А сама «телега» з фактично анонімними каналами є ідеальним майданчиком для створення каналів донесення до «ворожої» аудиторії. Тим паче, що згадана МГ «Патріот» від самого початку мала нібито «національні» медіа в Україні, Білорусі та Казахстані. Сумнівно, щоб у 2022-23 роках Пригожин раптом віддав би вказівку згорнути роботу на сусідні з РФ держави.
- Реакція «воєнкорів» та інформаційна хвиля в телеграмі під час втечі росіян з-під Харкова не на жарт злякала Кремль. Нагадаю, що тоді було проведено навіть показові кадрові призначення.
- З іншого боку, робота з власниками ключових ТГ-ресурсів дозволила надзвичайно м'яко пройти процес висвітлення втечі росіян з Херсона. Можна стверджувати, що російське суспільство сприйняло це (на відміну від Харкова) як «норму», «військову хитрість» або «доцільність». І це ті, хто помітив, загострював увагу на процесі. Для більшості ж втеча росіян із Херсона пройшла абсолютно непомітно.
А тепер про доцільність такої зустрічі. Знову по пунктах.
Перше. Тактичні завдання. Триває перша фаза наступу України. Яка (що логічно, з огляду на продавлювання підготовлених ліній оборони) супроводжується більшими, ніж в обороні, втратами і має низький (порівняно з фінальними етапами операції в Харківській і Херсонській областях) темпами. Кремль у своїх посилах через традиційні ЗМІ формує «образ перемоги» для літньої кампанії у вигляді одного слова «втрималися». Не дарма той же Путін порівнював процеси 2023 року в Україні з «Курською дугою». Тому є необхідність «одностайності» всіх інформаційних ресурсів. Простіше кажучи, барвисті розповіді про успіхи Росії в обороні.
Друге. Тактичні завдання на українську аудиторію. Ці завдання тісно пов'язані із зазначеними в п. 1. Необхідно створити картину провальних штурмів із величезними втратами для українського споживача. Тим паче, що українська сторона з форматом «абсолютної тиші» і скупим зведенням вранці сама створює передумови того, що громадяни лізуть на російські ресурси і сліпо вірять тим, де просто написано «доброго вечора, ми з України» (хоча адміни можуть сидіти де завгодно).
Типовий приклад – навіть позитивне повідомлення про взяття Благодатного не змогли оформити грамотно і, як наслідок, Укрінформ повідомив про Благодатне під Бахмутом. Втрати техніки на мінному полі скомунікували на третю добу. І, в останньому випадку, ніхто не задавався питанням «а де шукали інформацію співгромадяни попередні 72 години».
Таким чином, є досить хороші стартові умови для проведення російської інформаційно-психологічної операції на українському полі. За умови узгодженої роботи більшості ТГ каналів (преса і так слухняна). І тут зустріч із Путіним (так само як і події до і після неї) дуже доречна.
Тепер від тактики переходимо до перспективи 4-5 місяців. І тут у Кремля теж є свої завдання.
- Формування єдиного пулу «воєнкорів», який стає підконтрольним одній із веж Кремля. Принаймні в просуванні ключових тез. І тут надзвичайно важливо буде стежити за фото із заходу, які рано чи пізно спливуть. Майбутній куратор буде на цих фотографіях.
- Управління російською громадською думкою на випадок невдач на фронті. Простіше кажучи, Путіну необхідні гарантії повторення медійно успішного Херсонського кейса (повторю, для Кремля інформаційна робота з висвітлення втечі з Херсона була вдалою).
- Гарантії дистанціювання «воєнкорів» від внутрішньої політики в Росії. Путіну необхідне збереження наявного медійного балансу. А «воєнкори» в інформаційному полі швидко стають «важковаговиками», Тому до моменту старту нового партійного проєкту поствойни (аналог партії «Родина», що існувала) для Путіна ідеальним виглядає формат, коли «воєнкорам» категорично заборонено втручатися у внутрішньоросійські політичні розборки.
- Нехай приватний, але важливий кейс. Путіну необхідно буде визначатися, що робити з МГ Патріот і її ТГ-активами. Залишати за Пригожиним? У разі його інтеграції в одну з веж Кремля цілком можна. А ось якщо такого не передбачається, то наявність потужного медіаресурсу у людини, яка не входить до ключових груп, виглядає небезпечною. Крім того, на тактичному рівні Путіну необхідно, щоб Пригожин хоч на якийсь час (етап наступу України) перестав публічно принижувати Шойгу і його оточення.
- У перспективі перед Кремлем постане питання повного контролю над ТГ полем, аналогічного тому, який існує у сфері «старих» медіа та соціальних мереж.
І, на тлі цього проходить перша зустріч із «воєнкорами». Що, крім позначених вище завдань, можна сприймати і як сигнал старим пропагандистам. Бюджети ТГ менші, вплив уже можна порівняти. А значить рано чи пізно може виникнути питання про ефективність роботи російського «телевізора».
Коментарі — 0