Поганий командир може бути набагато небезпечнішим, ніж ворог
Однією примусовою мобілізацією ми не переможемо
Примушую себе писати рецепти перемоги. Примушую – бо віра в те, що писання це щось змінить, не така в мене сильна.
Примусова мобілізація, звісно, потрібна. Але однією лише примусовою мобілізацією ми не переможемо у цій затяжній війні.
Поганий командир може бути набагато небезпечнішим, ніж ворог. Ворогу практично неможливо якось вбити мотивацію. А от командир може своїми діями знищити у своїх підлеглих будь-який потяг до ініціативи і активності. В результаті, армія слабшає, перетворюючись із мотивованої на немотивовану.
Як відомо, абсолютна влада розбещує абсолютно. Тому дуже часто безпосередні втрати ЗСУ від самовільного залишення частини чи дезертирства через неналежне керування всевладного посадовця – командира більші, ніж від вогню противника.
Прикро, але я знаю справді сміливих і відданих Батьківщині воїнів, котрі пішли в СЗЧ, хоча спершу добровільно воювали на нулі. Просто їх командири ставилися до них, як до м’ясної худоби, і використовували їх не як цінний інструмент, а як витратний матеріал.
На противагу тому законодавству, котре понаприймали нещодавно, слід ухвалити закон «Про заохочення до служби в Силах оборони України». Ним можна, наприклад, запровадити систему оцінювання ефективності командирів, спростити процедури переходу з частини у частину для тих, хто служить понад визначений термін (1-2 роки), заохотити звичайних громадян створювати військові аутсорсингові компанії (тобто приватні підрядники, котрі зможуть робити для ЗСУ частину їх роботи, котру нині можна робити тільки військовослужбовцям – ремонт техніки біля ЛБЗ, побудова інженерних споруд, дальня аеророзвідка, радіорозвідка тощо).
Найцікавіше, що це все реально зробити за кілька днів і без закону. Але суспільство зайняло вичікувальну позицію. Від влади у нас прийнято вимагати зміни, а от від армії? Приміром, чому є багатомільйонний комплекс державних, грантових і громадських структур для боротьби з корупцією, а для боротьби з непрофесіоналізмом у війську аналогічної сили -немає? Чи не більше ми втрачаємо від другого, аніж від першого?