Тайвань – реальні «майстри спорту» у боротьбі з коронавірусом

Тайванці порахували, що дешевше субсидувати ізоляцію, аніж вводити локдауни
ілюстрація з відкритих джерел

Країна ледь не першою з усіх отримала удар нового вірусу, бо рух населення з материковим Китаєм дуже інтенсивний

Одна з найуспішніших країн у боротьбі з коронавірусом – Тайвань.

Населення там 23 з половиною мільйони, так от за всю історію пандемії там було зафіксовано трохи більше, ніж 16 тисяч випадків захворювання, понад 800 смертей.

При цьому країна ледь не першою з усіх отримала удар нового вірусу, бо рух населення з материковим Китаєм дуже інтенсивний, з Уханю вірус прибув досить швидко, 21 січня 20-го року зафіксували перший випадок.

Але до травня 2021, коли Європа та інші регіони вже понад рік страждали від локдаунів та понаднормової смертності, Тавань вів своє звичайне життя – з відкритими школами, концертами та виставами. 17-те місце у світі за щільністю населення у світі цьому не заважало.

І тільки наприкінці весни поточного року, як ми бачимо з графіку, власне, стався перший сплеск заражень. Смішний за нашими та світовими мірками – кілька сотень у день.

З цим сплеском Тайвань протягом кількох тижнів оперативно впорався і далі продовжив жити як слід, зі зростаючою економікою.

Рівень вакцинованості на той момент був десь 30% однією дозою. Нині він теж під 30%, але двома дозами. Європейські країни та США надали допомогу.

Особливістю тайванської стратегії протидії вірусу полягає у широкому тестуванні, у реальній, а не удаваній, як у нас, тимчасовій ізоляції тих, хто приїздить з-за кордону іа має підозру на вірус (влада знаходить ресурси для організації більш комфортних місць для ізоляції), а також сприяння ізоляції тих своїх громадян, у кого знайшли вірус – навіть коли це безсимптомна форма.

Хто сідав на ізоляцію – отримував матеріальну допомогу від держави на цей період. Тайванці, мабуть, порахували, що дешевше субсидувати ізоляцію, аніж вводити локдауни.

Крім того, як заявляють на Тайвані, у них існує система відслідковування контактів заражених осіб, але при цьому вони не порушують базові громадянські права та не шпигують через мобільні телефони – там діє ніша система добровільного запису переміщення з допомогою кр-кодів і т.д.

Водночас національну базу даних медичного страхування інтегрували з імміграційною та митною базами даних, спеціальна служба, аналог нашої колишньої санітарної служби, активно аналізує можливі контакти та сповіщає/тестує усіх, хто міг бути заражений. По суті, це така собі медична розвідка.

В більшості регіонів поступово, з великою неохотою вводилися заборони на споживання їжі у закритих приміщеннях ресторанів. Локдауну жодного так і не було.

***

Чи можна використати досвід Тайваню у нас – питання відкрите, цікаво було б послухати профільних спеціалістів.