Китай вже не стримується у своїй «незацікавленості» у війні Росії в Україні

Нещодавно в впливовому китайському виданні Global Times, яке є фактично англомовним варіантом «Женьмінь Жібао» – офіційної газети Центрального Комітету Комуністичної Партії Китаю, вийшла стаття US politicians’ election drive leads to retraction of ‘Ukraine letter’ to Biden, в якій чітко декларується позиція Китаю щодо війни Росії в Україні.

Написанти цієї колективної статті дуже бідкаються про те, що було відкликано лист 30 членів групи Палати представників США надісланий до Білого дому, «який закликав президента Джо Байдена розпочати прямі переговори з Росією, щоб покласти край кризі в Україні».

Global Times традиційно визначає російсько-українську війну «кризою», цим ніби перекидаючи відповідальність за її початок на обидві сторони. Росію, яка напала на Україну, і саму Україну, яка мала «нахабство» оборонятися від віроломного московського нападника. 

Авторів статті анітрішки не хвилює те, скільки мирного населення в Україні вбили російські загарбники. Для них головне інше: «Вирішення російсько-українського конфлікту дипломатичним шляхом є прагматичною пропозицією. Оскільки конфлікт триває понад вісім місяців, ціни на продукти харчування, енергоносії та інші масові товари різко зросли, що призвело до інфляції у  всьому світі. Інфляція в США навіть досягла 40-річного максимуму. Це гостра внутрішня проблема, що Байдену необхідно терміново вирішити, через яку його конкуренти-республіканці різко атакували його. Тому пом’якшення ситуації в Україні дипломатичним шляхом замість жорстоких військових засобів, щоб уникнути подальшого споживання ресурсів США, відповідає інтересам Демократичної партії та США».

Наразі «пом’якшення ситуації в Україні дипломатичним шляхом» означає ніщо інше, як заклик до Америки почати домовлятися з Росією про капітуляцію України, незважаючи на те, що українці здобувають перемоги на фронтах протистояння з Російською Федерацією та мають усі шанси вигнати ворогів зі своєї території.

Далі Global Times наголошує, що «Сюй Лян, доцент Школи міжнародних відносин Пекінського університету міжнародних досліджень, вважає, що лист, підписаний деякими прогресивними людьми, відбиває той факт, що всередині США є люди, які не хочуть, щоб США були втягнені в брудну війну надовго. Проте критика, яку викликав лист, і його відкликання показують, що в США домінує «політкоректність».

Цей доцент, не говорячи жодного слова про криваву війну Путіна в Україні, дуже бідкається з приводу того, що в Сполучених Штатах превалює серед політичного істеблішменту здорова думка, що не можна припиняти допомогу Українській державі, котра бореться не тільки за збереження своєї незалежності, а й за збереження демократичних цінностей і принципів у всьому світі.

Газета ну просто таки з обуренням пише, що «Для США політкоректно підтримувати Україну та вводити санкції проти Росії не бачачи місця для компромісів. Після початку української кризи у США відсутнє бажання відігравати конструктивну роль в російсько-українському конфлікті. У результаті голоси, які закликали до активного дипломатичного поштовху, були негайно придушені. Очевидно, що всередині Демократичної партії чи США не існує такого поняття, як «демократія» – вони всі говорять в один голос».

З усього написаного в Global Times для китайських, і не тільки читачів, виходить, що своєю некомпромісною позицією, Америка розпалює війну в Україні та відіграє неконструктивну роль у російсько-українському конфлікті. Зазвичай в КНР намагаються вести свою пропаганду більш тонко і завуальовано, але тут їм так хочеться перекинути усю вину за продовження війни на Сполучені Штати, що вже не до всіляких там політичних тонкощів.

Особливо хвилює Пекін, що Америка та її європейські союзники посилюють санкції щодо Російської Федерації і надають військову допомогу Україні. А от якби цього всього не було, то, мовляв, з Путіним можливо досягти компромісу, щодо України. Компромісу, за яким, звісно, Росія повністю анексує українські землі і перетворює Україну на свою безправну провінцію.

Далі впливове китайське видання наводить слова одного з пропагандистів режиму Сі Цзіньпіна, заступника директора Департаменту азійсько-тихоокеанських досліджень Китайського інституту міжнародних досліджень Чжан Тенгцзюня, що «Мейнстрімні демократи ставлять інтереси виборів вище, ніж важливість належного розв’язання української кризи».

Тепер вже і китайська сторона обвинувачує американських демократів у тому, що вони ухиляються від «належного розв’язання української кризи». Ніби в Пекіні не мають даних щодо усіх тих звірств, які чинили російські терористичні війська на окупованих українських територіях. Не дивлячись на те, що Чжан Тенгцзюнь далі не розшифровує, що в дійсності має означати це «належне розв’язання», зі сказаного ним випливає тільки одне – та віддайте нарешті Москві на розтерзання Україну і в світі встановиться мир та спокій. Ну все дуже просто і дохідливо, не заважайте нашому політичному васалу Путіну вести свою «спецоперацію», і тоді жодних проблем ні в кого взагалі не буде.

Global Times переконана, що «Поки антиросійська та проукраїнська політкоректність продовжує домінувати в політиці США, і доки американські політики продовжуватимуть розглядати політичну наївність як політичну свободу, у США не буде прагматичного мислення необхідного для дипломатичних переговорів. Коли голоси прагматизму та раціональності придушуються, США не можуть відігравати справедливу роль у російсько-українському питанні та брати на себе ту відповідальність, яку вони повинні мати».

З цього виходить, що США не мають китайського «прагматичного мислення для дипломатичних переговорів», керуючись яким давно вже варто просто забути про якусь там Україну, її народ і звірства росіян на окупованих ними територіях. Та розпочати з Путіним діалог, в ході якого потрібно не тільки почути усі його імперські вимоги щодо сусідньої Російській Федерації країни, а й обов’язково виконати усі божевільні забаганки диктатора. І ось тоді закінчиться війна та настане мир.

Цікаво, чи сам би Пекін погодився на подібне  миротворство», коли б усе це стосувалося самих китайців? Звісно, що ні. То чому ж в КНР вважають, що можна нав’язувати подібні речі іншим, думаючи при цьому, що все це може пройти.

Але найбільше вражає закінчення статті у Global Times, де резюмується: «Це означає, що російсько-український конфлікт буде складніше вирішити, тому що це не просто конфлікт Росії з Україною, а концентрований спалах геополітичних конфліктів, які Росія має з НАТО під проводом США. США, ініціатор конфлікту, повинні продемонструвати певну щирість і просувати певні дієві заходи. Якщо вони не використають сприятливий момент, то важко передбачити, як у майбутньому ця криза розвиватиметься».

У своєму намаганні вислужиться перед тепер вже довічним китайським кормчим Сі Цзіньпіном, автори статті перевертають усе з ніг на голову. Вони на повному серйозі намагаються стверджувати, що не Російська Федерація, а саме Сполучені Штати є «ініціатором конфлікту». «Неупередженість» підходів китайців просто вражає, то чому ж тоді вони не скористалися формулою білоруського тирана Лукашенка, який ще на початку війни заявляв, що Україна збиралася напасти на Білорусь, а НАТО планувало напасти на Росію. Тому Москва, нібито, змушена була діяти на випередження.

Хоча чомусь в Китаї забули й про інший абсурдний варіант, який цілком міг би лягти в закінчення цієї статті. Наприклад, «були абсолютно достовірні дані, що Україна разом з НАТО готувалися розв’язати глобальний геополітичний конфлікт. Українці, за завданням Вашингтону, мали підступно провести серії провокацій на території Російської Федерації. І тільки пильність і професіоналізм ФСБ допомогли вчасно виявити підготовку до них. Тому Путіна просто вимусили ввести свої війська на територію України. Російська армія діяла на випередження, і якби Сполучені Штати, Велика Британія не втручалися, то спецоперація давно б вже закінчилася і про конфлікт в Україні усі давно вже не згадували». 

На закінчення хотілося звернути увагу на карикатуру, яку подала до цієї статті газета Global Times. Вона виконана в стилі політично-гумористичного радянського журналу «Крокоділ» 50-70 років минулого століття. Що має дохідливо переконати читачів, саме американський дядько Сем своєю «злочинною військовою допомогою Україні» допомагає розпалювати вогнище конфлікту. 

А блазенський ковпак на казані, в кольорах українського національного прапора, що має підкреслювати, що від України у війні нічого не залежить, є прямою образою для кожного українського громадянина, який побачить, як Китай по справжньому ставиться до України і її державного суверенітету.

Важко повірити, щоб подібна карикатура на китайські державні символи могла з’явитися в українських засобах масової інформації. Але якщо в Китаї вважають, що це нормально і допустимо в міждержавних стосунках, то вони в цьому дуже помиляються.