АРМА – бути чи не бути?
Що змінить ліквідація Агентства з розшуку та менеджменту активів, яким так не задоволена влада?
Останнім часом у ЗМІ та від деяких представників влади масово поширюються розмови про реформування Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Мовляв, оскільки воно неефективне, його треба «ліквідувати», а майно, що перебуває в управлінні агентства, передати, наприклад, ФДМУ. Кажуть, що такі ініціативи дуже підтримують в ОП (а може навіть саме звідти вони й походять, але тут підтвердження поки дуже неточні).
Нагадаю, що Transparency International Ukraine майже від початку створення АРМА відстежує її роботу та надає фахову експертизу з багатьох питань. Тому ми цілком впевнено можемо стверджувати, що окрім корупційних скандалів і сумнівів у ефективності роботи Агентства, велика кількість проблем управління арештованими активами пов'язана з якістю законодавства, а також інституційною стабільністю органу.
Які саме?
- Планування перед передачею майна до АРМА не передбачено в законодавстві України. І тому часто ці процедури відбуваються абияк, а інколи взагалі ніяк.
- Відсутній порядок конкурсного визначення управителя активами, переданими до АРМА. Тому тривалий час такі активи залишаються «безхозними».
- Реалізація арештованих активів не відбувається прозоро та містить можливості для зловживань. Що ми і бачили на прикладах численних справ, що їх зараз розглядає Антикорсуд.
- Управитель корпоративними правами зобов’язаний погоджувати свої дії з власником таких активів. І це взагалі дивина, бо ж власники зазвичай і є фігурантами у справах, де це майно арештовувалося.
- Дії з організації управління активами можуть бути заблоковані через постановлення адміністративними та господарськими судами ухвал про забезпечення позовів. Тобто адмінсуди прямо втручаються у кримінальний процес, що взагалі нонсенс у нормальному правовому суспільстві.
- Контроль за якістю управління активами фрагментарний та вимагає підвищення рівня експертизи.
- Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, тільки недавно почав працювати і не є публічним, а також не містить інформації про управителів майном. Тобто що арештовано, хто управляє цими активами і взагалі деталі щодо кожного із «гучних» відстежити майже неможливо.
- Голову АРМА не можуть обрати вже понад три роки. І це взагалі дикість, бо як може нормально функціонувати інституція без повноцінного керівництва? А теперішній тимчасово виконуючий обов'язки фактично на «пташиних правах».
До слова, політичної волі з цього питання ми теж усі ці роки не дуже спостерігали.
Всі ці проблемні питання будуть актуальними і для іншого органу, який буде здійснювати управління арештованими активами замість АРМА, якщо таке рішення буде прийняте. Але крім цього виникне чимало інших проблем, на вирішення яких теж можуть піти роки і десятки мільйонів гривень. Більш того, є висока ймовірність, що і так повільні і ледь помітні успіхи з управління активами можуть зупинитися, поки творитиметься реформа.
Тож чи варто реформувати цю сферу, передавши функції існуючого органу, який було створено з нуля і в розвиток якого вкладалися величезні ресурси, у тому числі грошова допомога від наших міжнародних партнерів, комусь іншому? Чому не можна нарешті комплексно і системно удосконалити діяльність Агентства, тим паче, коли всі вже давно і добре знають, що і як треба змінювати? Питання риторичні.