АРМА – бути чи не бути?

Останнім часом у ЗМІ та від деяких представників влади масово поширюються розмови про реформування Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Мовляв, оскільки воно неефективне, його треба «ліквідувати», а майно, що перебуває в управлінні агентства, передати, наприклад, ФДМУ. Кажуть, що такі ініціативи дуже підтримують в ОП (а може навіть саме звідти вони й походять, але тут підтвердження поки дуже неточні).

Нагадаю, що Transparency International Ukraine майже від початку створення АРМА відстежує її роботу та надає фахову експертизу з багатьох питань. Тому ми цілком впевнено можемо стверджувати, що окрім корупційних скандалів і сумнівів у ефективності роботи Агентства, велика кількість проблем управління арештованими активами пов'язана з якістю законодавства, а також інституційною стабільністю органу. 

Які саме?

1. Планування перед передачею майна до АРМА не передбачено в законодавстві України. І тому часто ці процедури відбуваються абияк, а інколи взагалі ніяк.
2. Відсутній порядок конкурсного визначення управителя активами, переданими до АРМА. Тому тривалий час такі активи залишаються «безхозними».
3. Реалізація арештованих активів не відбувається прозоро та містить можливості для зловживань. Що ми і бачили на прикладах численних справ, що їх зараз розглядає Антикорсуд.
4. Управитель корпоративними правами зобов’язаний погоджувати свої дії з власником таких активів. І це взагалі дивина, бо ж власники зазвичай і є фігурантами у справах, де це майно арештовувалося.
5. Дії з організації управління активами можуть бути заблоковані через постановлення адміністративними та господарськими судами ухвал про забезпечення позовів. Тобто адмінсуди прямо втручаються у кримінальний процес, що взагалі нонсенс у нормальному правовому суспільстві.
6. Контроль за якістю управління активами фрагментарний та вимагає підвищення рівня експертизи.
7. Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, тільки недавно почав працювати і не є публічним, а також не містить інформації про управителів майном. Тобто що арештовано, хто управляє цими активами і взагалі деталі щодо кожного із «гучних» відстежити майже неможливо.
8. Голову АРМА не можуть обрати вже понад три роки. І це взагалі дикість, бо як може нормально функціонувати інституція без повноцінного керівництва? А теперішній тимчасово виконуючий обов'язки фактично на «пташиних правах».

До слова, політичної волі з цього питання ми теж усі ці роки не дуже спостерігали.

Всі ці проблемні питання будуть актуальними і для іншого органу, який буде здійснювати управління арештованими активами замість АРМА, якщо таке рішення буде прийняте. Але крім цього виникне чимало інших проблем, на вирішення яких теж можуть піти роки і десятки мільйонів гривень. Більш того, є висока ймовірність, що і так повільні і ледь помітні успіхи з управління активами можуть зупинитися, поки творитиметься реформа.

Тож чи варто реформувати цю сферу, передавши функції існуючого органу, який було створено з нуля і в розвиток якого вкладалися величезні ресурси, у тому числі грошова допомога від наших міжнародних партнерів, комусь іншому? Чому не можна нарешті комплексно і системно удосконалити діяльність Агентства, тим паче, коли всі вже давно і добре знають, що і як треба змінювати? Питання риторичні.