Повітряна війна на території Росії. Що відбувається
Серія успішних ударів по ворожих нафтопереробних заводах (НПЗ) привернула велику увагу фахівців
Підрозділи російських добровольців, які борються з режимом Путіна, за підтримки артилерії, бронетехніки та безпілотників зробили нову спробу просунутися вглиб Росії.
Наземна операція не призвела до звільнення значної території, але завдала шкоди інфраструктурі: від прикордонної оборони до об’єктів ФСБ, ППО й енергетики. Уперше за війну, велике російське місто (Бєлгород) пережило тривалі обстріли військової інфраструктури.
Цей наступ був розрахований перш за все на інформаційно-політичний ефект. Крім того, була надія на «відтягування» частини російських військ з Харківщини й Донбасу.
Передбачалося демотивувати цільові внутрішні й закордонні аудиторії Кремля (зокрема, фактом задіяння «Сибірського Батальйону»). До частини російського суспільства вдалося «донести» відчуття незахищеності й співвідповідальності за війну.
Подібні операції відповідають стратегії перенесення війни на територію ворога. Водночас, існують труднощі та ризики в цій і подальших подібних операціях:
- Україні наразі бракує підготовлених бійців і техніки для «традиційного» наступу в північно-східних регіонах – попри те, що й оборона ворога там слабка.
- ЗСУ досі не мають переваги в повітрі (зокрема, через радіоелектронну протидію українським дронам) та достатньої ППО.
- Спроба звільнення прикордонних з Україною територій спричинила інтенсифікацію російських транскордонних ударів по Харківщині й Сумщині. Деякі прикордонні села піддані «килимовим» бомбардуванням. Втім, загроза для Півночі України з’явилася вже давно.
- «Лобові» атаки силами російських добровольців не можуть бути основним способом перенесення наземної війни в Росію: через тактичні й організаційно-кадрові обмеження. За даних обставин доцільно було б повторювати «класичні» таємні розвідувально-диверсійні операції 2022-2023 рр.
Серія успішних ударів по ворожих нафтопереробних заводах (НПЗ) привернула велику увагу фахівців. Йдеться як про незмінну слабкість ППО і РЕБ в глибині Росії, так і про істотну шкоду для економіки ворога. Очевидно, що Україна неухильно покращує й масштабує технології наведення дронів.
Від середини 2023 року пошкоджені вже десятки НПЗ та нафтобаз Росії, на які припадає щонайменше 12% нафтопереробки ворога. Західні експерти констатують, що всі подібні об’єкти в європейській частині Росії стали ризиковими бізнесами. Короткострокова шкода для російського ринку пального очевидна.
Водночас фахівці тверезо оцінюють довгострокові наслідки. З одного боку, наголошується характерна «бомбостійкість» нафтопереробних заводів через велику площу, яку вони займають, тому жоден з них поки не був цілковито знищений. З іншого боку, ремонт цих об’єктів буде надскладним в умовах санкцій (і ймовірних нових ударів). Адже ці НПЗ були модернізовані з широким використанням західного обладнання.
Зазначається, що ворог спробує доставляти продукцію із НПЗ в Сибіру й на Далекому Сході до європейської частини Росії залізницею – і зіштовхнеться з великими логістичними та економічними проблемами на цьому шляху.