Герус і бумеранг зневаги

Бійка Олега Ляшка і Андрія Геруса в залі офіційних делегацій летовища «Бориспіль» когось обурила, а в когось викликала зловтіху. Мотиви її зрозумілі: Ляшко за всяку ціну намагається повернутися в «ефір», знову стати політиком, дії й заяви якого обговорюють. І вибрав він для цього найлегший шлях – скандальний. Утім, це не означає, що Андрій Герус – безневинна жертва. Зовсім ні: він просто отримав удар бумерангом, який запустила його ж партія і президент Зеленський. Бумеранг хамства й зневаги. Тому я цю бійку можу охарактеризувати тільки так: яке їхало – таке й здибало.

Андрій Герус, голова комітету Верховної Ради з питань енергетики й комунальних послуг, не вперше стає причиною скандалів та громадського обурення. Свого часу громадськість уже була шокована цинізмом цього політика, коли він заявив, що «Зеленський жартував про тарифи, що вони високі. Зеленський жартував про «Роттердам+», що це не справедливо, що це корупційна формула, але прямих обіцянок він не давав. Звичайно, люди десь в напівнатяках хочуть бачити те, що вони хочуть бачити». Ніхто не сподівався, що до питання тарифів, яке стало одним із центральних у виборчій кампанії і є справді дражливим для незаможних верств українського населення, хтось може поставитися настільки легковажно, майже з саркастичною насмішкою.

Зрештою, такий цинічний підхід уже став візитівкою партії «Слуга народу» та її лідера Володимира Зеленського. Коли чинний президент по-хамськи й на ти розмовляє з військовим, коли голова його Офісу пише фейкові заяви й ображає журналістів, коли перед носом віце-прем’єрки з євроінтеграції зачиняють двері на міжнародній зустрічі, ‒ чого можна сподіватися у відповідь, крім хамства, брутальності, зневаги й ненависті?

«Слуги народу» виступили проти старої політичної еліти, але також і проти усталеної (хай і недосконалої, але все ж) політичної культури. Понизивши стиль і деградувавши правила політичної гри, вони заклали міну сповільненої дії – проти себе. Цікаво, чи взагалі відомо новій владі про так звану «теорію розбитих вікон». Відповідно до цієї теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила.

Тому Андрій Герус отримав по заслугах – своїх і своєї політичної сили. «Слугам народу» пора звикати, що раз вони заразили політику вірусом хамства, то ця хвороба не омине й їх. Спочатку з боку політичних опонентів, а пізніше – разом із падінням рейтингу – і з боку розбурханого, розгніваного суспільства. Нічого дивного, адже трагікомедії завжди закінчуються трагічно.