Закон про ветеранів. Держава має внести необхідні зміни
Перед ухваленням нового ветеранського закону маємо дійти до візії та відповідей на питання – хто такі ветерани та які потреби вони мають
Теперішня законотворча рамка про ветеранів війни є радянським пережитком. Вона була ухвалена ще 30 років тому на основі ветеранського досвіду Другої світової війни.
Цей досвід ніяк не репрезентує досвід та потреби сучасних ветеранів, а також їхніх сімей. Разом з тим, з 2014 року у цей закон штучно намагалися втиснути поміж інших дійсних ветеранів, тобто людей з комбатантським досвідом. Крім того, система соціального захисту ветеранів, яка наразі існує, є застарілою та економічно нереалістичною.
Хто такий ветеран?
Перед ухваленням нового ветеранського закону маємо дійти до візії та відповідей на питання – хто такі ветерани та які потреби вони мають, відповідно до їхнього воєнного досвіду. Чи пережили полон? Втратили житло? Мають інвалідність? Потребують працевлаштування? І багато іншого.
Ключове тут – унікальний досвід ветерана, який здобутий під час військової служби і який призводить до наслідків у цивільному житті. Саме на ці наслідки держава має зважати при розробці ветеранської політики. Важливо розуміти, що нове визначення про ветеранів війни вплине не лише на колишніх чи нинішніх захисників країни, але й майбутніх військових.
Чинні критерії для визначення статусу «ветеран» варто переглянути
Запропонований проєкт №9637 вважає тривалість бойових розпоряджень критерієм для категоризації ветеранів. Але цей критерій дійсно може бути відірваним від контексту та не відображати рівень реальних потреб соціальної підтримки: одна й та сама тривалість служби може відбуватись за різних обставин та мати різні наслідки для військового.
Ба більше, такий поділ свідчить про неповагу держави до принципу підпорядкованості в Силах оборони. Тому що військовослужбовці не завжди можуть обирати завдання чи час, протягом якого виконуватимуть його, а натомість повністю підпорядковуються командуванню та поставленим завданням.
Така категоризація лише сприятиме поділу ветеранської спільноти та призведе до зростання суспільної напруги. Крім того, такі критерії зараз сумнівні також тому, що процедури по так званих БР-ках не завжди прозорі та об'єктивні.
Ветеран та його потреби мають бути у центрі державної політики
Нова ветеранська політика також має бути емпатичною у сфері соціального захисту, тобто враховувати потреби та стани ветеранів. Наприклад, однією з важливих груп можуть бути ветерани з територій, що досі залишаються тимчасово окупованими. Ми дуже мало знаємо про сучасних ветеранів під час повномасштабного вторгнення.
Ми у «Принципі» вважаємо, що для якісного прогнозування таких груп немає агрегованих та оброблених державою даних. Держава має запровадити реєстри:
- Єдиний реєстр ветеранів війни,
- Електронну систему соціального захисту,
- взаємодію з Електронною системою охорони здоров'я.
Вони є важливим інструментом для планування будь-яких втручань у ветеранську політику.
Нова політика тільки із залученням думок ветеранів
Я переконаний, що такі закони несуть дуже серйозні зміни. Вони можуть підірвати й без того хитку довіру ветеранів до держави. Всі ініціативи повинні обговорюватися із ветеранським колом, держава має створювати робочі групи перед ухваленням відповідних законопроєктів і долучати до них ветеранів, їхні родини та фахівців, які працюють у цій сфері. Інакше це буде лише неповагою до ветеранів.
Те, що сталося із законопроєктом №9637 – це ігнорування принципів доброго врядування, демократичності, прозорості та підзвітності перед суспільством.
Я закликаю народних депутатів з максимальною повагою ставитися до ветеранів, залучати їхні думки та свідомо ухвалювати законопроєкти, що вирішують долю людей, які жертвують собою заради держави.