Зрада відміняється. Що насправді мали на увазі в НАТО
Йенсен лише констатував, що Україна все одно повинна стати членом НАТО
Ніхто в НАТО не пропонував нам членство в обмін на відмову від територій.
Медіа і політики посилаються ніби-то на слова Голови канцелярії генсека НАТО Стіана Йенсена.
На Йенсена накинулися представники української влади Михайло Подоляк, Давид Арахамія і інші. Тепер уже НАТО, країни якого нас озброюють виявляється винним у тому, що ми тимчасово втратили контроль над частиною нашої землі. І навіть заохочують нас до цього.
Але Йенсен нічого такого не казав!!! Нападати на НАТО лише посилаючись на сенсаційний клікабельний заголовок відомої норвезької газети, не вивчивши що ж сказав чиновник як мінімум безвідповідально!!!
Йенсен лише констатував, що навіть, якщо Україні доведеться відмовитися від частини своїх територій (а за його інформацію хтось, але не НАТО обговорюють це) – Україна все одно повинна стати членом НАТО.
Тобто голова канцелярії генсека НАТО виступив із жорсткою проукраїнською позицію, підкреслив, що є «значний рух у питанні майбутнього членства України у НАТО» і що це дуже важливо для того, щоб війна більше не повторилася.
Яка картинка у свідомості українців ? Ось НАТО торгує нашими територіями і пропонує нам від них відмовитися, а українська влада сміливо їх відстоює.
Що насправді? Чиновник НАТО сказав, що йому відомо що вже йдуть перемовини про відмову від територій, це справа виключно України, але навіть якщо хтось вирішить це зробити– Україна все одно має стати членом НАТО.
PS. Ось переклад останніх абзаців на прохання читачів.
«Є значний рух у питанні майбутнього членства України в НАТО. У інтересах усіх, щоб війна не повторилася, сказав Єнссен.
– Росія веде величезну військову боротьбу, і здається нереальним, що вони можуть захопити нові території. Зараз скоріше питання про те, що Україні вдасться повернути, додав він.
Відповідаючи на запитання VG, чи вважає НАТО, що Україна повинна поступитися землею для досягнення миру з Росією та майбутнього членства в НАТО, Єнссен зазначив, що дискусія про можливий статус після війни вже триває, і що питання про поступку територій на користь Росіі піднімають інші».