Зеленський може перетворитися у хлопчика для биття в нормандській четвірці
Виглядає так, наче нова влада знімає новий сезон «Слуги народу». Але велика політика - це не кіно
Зеленський вперше взяв участь у Генеральній асамблеї ООН і нарешті зустрівся із Трампом. У вже звичному для нього ключі - в неоднозначності.
З одного боку заявив про московську агресію, підтвердив курс на повернення Донбасу і Криму та запросив Трампа до Нормандського формату. З іншого - обіцяв Лаврову продовжити капітулянтську лінію попереднього президента через Мінські угоди й заявив, що наступна зустріч четвірки відбудеться таки без США. І при цьому, сам того не бажаючи, поставив під загрозу існування Нормандського формату, необережно критикуючи європейських партнерів у щойно оприлюдненій розмові із Трампом.
Які наслідки нам це обіцяє? Зеленський може перетворитися у хлопчика для биття в нормандській четвірці, де лояльність Макрона і Меркель до України може значно послабитись.
Разом з тим, встрягання української влади у внутрішньополітичні «розбірки» США може назавжди відбити бажання тамтешніх політиків співпрацювати із Україною, а в результаті - позбавити нашу державу найбільшого союзника у боротьбі із РФ.
Що мала б робити влада, яка вболіває за Україну й не керується принципом «я вам нічєво нє должен»? Розслідувати корупційні злочини в Україні, зокрема й той, про який просив Трамп. Але не в контексті ставки на ту чи іншу політичну силу. А передусім для наведення порядку всередині України. Розвивати економіку, розбудовувати армію й не чекати, що хтось вирішить проблеми України замість України.
Загалом, виглядає так, наче нова влада знімає новий сезон «Слуги народу». Але велика політика - це не кіно. Там, коли схибиш, не буде наступного дубля. Приклад Порошенка і позиціонування щодо виборів у США в 2016 році на користь демократів, зокрема їхньої кандидатки Хіларі Клінтон, засвідчили, що можна загратися. Особливо, коли сценарії пишуть у чужих столицях.