Як допомогти підліткам, які вдаються до самоушкоджень через війну?

Проблема самоушкодження існувала задовго до того, як наше суспільство почало звертати на неї увагу. Шрами на тілі людини, від великих до майже не помітних сторонньому погляду, відображають шрами на її душі. Ці шрами мають свою історію. Але здебільшого усі вони – про нестачу підтримки, емоційного зв’язку, розуміння і любові. Особливо коли мова йде про підлітків.

Досвід практичної роботи з хлопцями і дівчатами підліткового віку свідчить, що явище завдання собі шкоди у підлітків здебільшого пов’язане з агресією, яку з різних причин неможливо спрямувати назовні, і яка таким чином спрямовується на себе. Ця аутоагресія може мати прояв саморуйнівної поведінки, протесту проти самого себе, акту самознищення, пов’язаного з відчуттям власної нікчемності та незначущості.

Саме у підлітковому віці відбувається вироблення світогляду людини, усвідомлення образу власного «Я», розуміння свого місця серед інших. Криза підліткового віку підштовхує поставити під сумнів уже знайоме до цього: правила, зв’язки, погляди. Критичне переосмислення себе та світу дозволяє підлітку сформулювати цінності та сенси, які стануть тлом психічного життя у дорослому віці. Це дійсно не простий період у житті людини, і кожен з нас проходить його по-своєму.

Відсутність розуміння і підтримки збоку близьких може особливо ранити на цьому етапі життя. Нестерпний біль, що виникає через відчуття самотності, вимагає вчинків, які його полегшать. І хоча самоушкодження, або селфхарм, як його ще називають, є абсолютно не конструктивним способом зняти емоційне напруження, за відсутності інших способів підлітки іноді вибирають саме його. Особливо якщо серед однолітків в оточенні присутня хибна нормалізація страждання і нанесення собі шкоди. Насправді, нормально – це бути щасливою людиною, берегти своє життя і здоров’я.

Як допомогти підлітку, що вдається до селфхарму? Перш за все, ми як батьки, опікуни, вчителі, просто дорослі люди маємо піклуватися про збереження емоційного зв’язку з підлітком. Так, нам буває важко приймати його емоції. Але ігнорування цих емоцій ранить дитину, виштовхує з нормального шляху дорослішання. Нездатність впоратися з власними емоціями, які виникають у відповідь на дії підлітка, перш за все – наша відповідальність. Маємо усвідомлювати і враховувати це, щоб залишатися здатними підтримати дитину.

Зарадити може уважне ставлення до власного психологічного благополуччя, яке складається з таких аспектів життя:

• позитивні взаємини з оточенням;
• особистісна автономність, незалежність від думки інших;
• можливість керувати власним життям і окремими подіями, відчуття контролю;
• особистісне зростання, саморозвиток, соціальна реалізація;
• наявність цілей у різних сферах життя;
• самоприйняття, відчуття власної самоцінності;
• баланс в емоційних переживаннях;
• пошук і усвідомлення сенсу життя;
• відкритість людини до інших і світу.

Приділяючи увагу якості життя в окремих його сферах, ми здатні значно покращити його в цілому, знаходити динамічний баланс у прагненні до благополуччя, свого і своєї родини. Для цього ми потребуємо опори на внутрішні і зовнішні ресурси – як життєдайну силу для руху вперед. Спробуйте проаналізувати:

• Що зазвичай дає вам сили? Це можуть бути думки, спогади, справи, заняття, мрії, фантазії тощо.
• Хто у вашому оточенні може вас підтримати у непростий час? Друзі, колеги, побратими, рідні та близькі, домашні улюбленці, хтось інший?
• Які нові способи підтримки ви могли б спробувати? До прикладу: спорт, йога, медитація, співи або танці, нові знайомства, нова книга або багато чого іншого, поміркуйте. Чи може це бути група психологічної підтримки, де люди збираються задля обміну досвідом і відновлення?

Піклуючись про себе, ви піклуєтесь і про своїх близьких. Отримуючи підтримку у важку хвилину, ви зберігаєте власний спокій і рівновагу та залишаєтеся здатними надавати підтримку дитині, витримувати її емоції, зберігати емоційний зв’язок з нею.

Звернутися за кваліфікованою підтримкою можна також до нас на гарячу лінію.  Психологи лінії надають кризову допомогу ветеранам, їхнім сім’ям та кожному, хто потерпає від війни в Україні. Гаряча лінія підтримки Українського ветеранського фонду працює цілодобово, без вихідних. Дзвінки в межах України безкоштовні. Наш номер: 0800332029.

В межах діяльності гарячої лінії працює група підтримки для родин ветеранів і захисників. Зустрічі проходять онлайн, щонеділі о 19:00 за київським часом.

Робота гарячої лінії стала можливою завдяки «Українському фонду швидкого реагування» IREX за підтримки Державного Департаменту Сполучених Штатів.