Втома від війни. Де шукати «емоційні калорії»?

Можна провести аналогію з кліматичними умовами, що змінилися. Наприклад, ти дуже любиш літо, але мусив переїхати на роботу в якусь північну країну – допустимо, в Гренландію чи Норвегію, де дуже коротке літо. Воно є, але його мало. Ти постійно сумуватимеш за тим, чого тобі не вистачає, бо твоя ідентичність складна за певних умов.

Ми всі ідентичні, і ми всі родом з мирного часу, а тому війна, скільки б вона не тривала, і як би ми до неї звикали, все одно сприймається нами як вельми агресивна ситуація, з якої все одно потрібно якось вибиратися і, звичайно ж, у цьому плані ми дуже гостро відчуватимемо стан втоми. Що нам робити?

Ми потребуємо підкріплення – якимись подіями, ситуаціями, нагадуваннями, «емоційними калоріями», які дозволять нам отримати дозу позитивної енергії всупереч обставинам, в яких ми перебуваємо. Продовжуючи аналогію із перебуванням у північній країні – люди ходять у солярій, люди їздять у відпустку до південних країн, люди намагаються вдома запалювати більше світла, люди намагаються споживати більше фруктів – тобто у цьому випадку все відбувається саме за такою аналогією.

Що може допомогти?

Перше, на що можна звернути увагу, – обмеження кількості інформації, яку ви споживаєте за одиницю часу. Зрозуміло, що в перші дні ми просто жили в пабліках, а зараз ми заходимо в них набагато рідше, і це абсолютно правильна адаптивна стратегія. Негативні події відбуватимуться незалежно від того, хочемо ми цього чи ні, але нам потрібно менше з цього приводу переживати. Як би дивно це не звучало, начебто: «Як так, у країні йде війна, а я не переживатиму?». Так, у країні йде війна, і я не переживатиму. Я допомагатиму, я готуватимуся, але переживати кожну секунду з цього приводу я не буду, інакше поганий з мене захисник, поганий з мене українець, бо я всі свої сили випущу просто на тупий страх, не творячи нічого корисного ні суспільству, ні країні, ні собі.

Варто також обмежити спілкування з токсичними людьми. Адже навколо завжди будуть люди, які негативно впливають на вас, – то обмежте цей доступ. Ви не залізний і не гумовий, тобто ви можете і зламатися, і порватися. Не треба наражати себе на зайву небезпеку. Тому обмеження – це великий комплекс заходів, які ви самостійно можете застосувати самі для себе, аби вберегти себе.

Другий напрямок – відновлення. Потрібно відновити щось, що раніше давало вам сили: це може бути хобі, серіал, книга. Все що завгодно, що раніше давало вам задоволення. Ви навіть можете сісти і просто скласти собі список «Від чого я отримував радість». Це можуть бути певні звички: «я щоранку (щовечора) бігав, робив зарядку», «переглядав улюблені відео на Ютубі», «підписаний на якийсь канал і ось уже пів року не маю до нього доступу», «ходив до театру»… Поверніться до цього. Треба повернути те, що в минулому давало вам сили. Це можуть бути люди, це можуть бути якісь дії, які ви робили.

Третій момент, який може допомогти, – творчість. Все-таки як не крути, вона здатна наситити нас дуже сильно та дуже швидко. Це може бути малювання, музика, танці – будь-яке самовираження. Уміння, здатність і навіть просто можливість висловити себе в творчості насправді має колосальний терапевтичний ефект.

Четверта рекомендація, яку можна надати, це – планування. Ми перестали планувати, нам дуже важко. Ми не можемо спланувати відпустку на наступний рік, часто не можемо спланувати зустріч із сім'єю, створити бізнес-план. Тому що «яке планування, подивіться, що відбувається навколо» і таке інше. Але насправді наша психіка, стиснута негативними обставинами та ще й позбавлена здатності щось запланувати, дуже часто впадає в панічний стан. Тому тут потрібно планувати всупереч тому, що планувати неможливо чи важко. Коли я планую, у моєї психіки виникає відчуття впорядкованості, контролю, керованості.

П'ятий момент – це класична сублімація, коли ми енергію стресу перенаправляємо на соціально корисні дії. Переживаючи з приводу війни ми залучаємося до волонтерського руху, відчуваючи загрозу ми домовляємося з сусідами, як у разі чого будемо вибиратися, як ми взаємодіятимемо, щоб допомогти один одному, ми починаємо донатити в ЗСУ, ми починаємо робити якісь речі, які корисні не нам, а іншим людям: волонтерити, допомагати, розвозити, інформувати, боротися з пропагандою росіян тощо. Ми таким чином сублімуємо негативну енергію у позитивне русло, і завдяки цьому ми заспокоюємось.

Крім того, є універсальна порада, як пережити складні обставини. Це їжа, сон і секс. Тож слідкуйте за харчуванням, намагайтеся висипатися і кохайтеся!