Яким чином санкції видозмінюють економіку РФ?
Чому економіка РФ зростає?
У 2023-му році Росія істотно видозмінила структуру своєї міжнародної торгівлі.
Загальний зовнішній товарообіг склав $710 млрд. Це 39% ВВП.
У 2013-му році, до введення санкцій, зовнішній товарообіг РФ становив $841 млрд.
Але у відносному значенні (відношення товарообігу до ВВП), показники практично не змінилися: як було 37%, так і залишилося – за рахунок зниження номінального ВВП у доларовому еквіваленті.
Насправді показник у 37% свідчить про те, що залежність РФ від зовнішніх ринків значна, але не критична, як багато хто думає.
Для порівняння: в Україні 2021-го року міжнародний товарообіг склав $141 млрд або 70% ВВП.
Судячи з цих параметрів, у нас тоді була маленька, відкрита економіка.
Отже, за десять років санкцій Росія втратила $131 млрд зовнішнього товарообігу або 15,6% у річному обчисленні.
Але її поки що не можна назвати закритою економікою.
Закрита економіка – економіка, яка не використовує національні абсолютні та відносні торговельні переваги в міжнародній торгівлі.
Така економіка не бере участі в глобальних технологічних ланцюжках доданої вартості й орієнтується на внутрішній, циклічний обіг капіталу, номінований у національній валюті.
У XXI столітті до умовно закритих економік відносили держави з міжнародним торговельним оборотом на рівні 27% і менше.
Тобто РФ потрібно для цього статусу скоротити цей показник на 10 п.п.
Судячи з видозміни структури зовнішніх торговельних партнерів, РФ поки що не йде шляхом автаркії, як Іран, а лише кардинально змінює вектор торговельної взаємодії.
П'ятірка основних торговельних партнерів тепер виглядає для Росії наступним чином (обсяг товарообігу в 2023-му році в млрд дол):
- Китай – 240.
- Індія – 65 (зростання в 1,8 раза)
- Туреччина – 57
- Білорусь – 55
- Казахстан – 26
На цю п'ятірку припадає $443 млрд товарообігу з $710 млрд або 62%.
За структурою торгівлі, РФ замість ЄС орієнтується на Азію та її зростаючі економіки, які потребують енергоресурсів.
До десятки країн також входять Південна Корея, Німеччина, ОАЕ, Бразилія, Нідерланди.
Обсяг торгівлі з Німеччиною склав $12 млрд.
У загальній структурі, 51% торгівлі РФ припало на країни Азії, 23% – на Європу, 11% – на країни Близького Сходу, 8% – на країни СНД, 4% – на країни Америки, 3% – на країни Африки.
Насправді, зараз сталося лише те, що і так би стало реальністю до 2050-го року, коли ЄС планував перейти до вуглецево нейтрального статусу, скоротивши, наприклад, імпорт природного газу до 40 млрд м куб. на рік.
Тобто РФ навіть без війни втратила б європейський ринок збуту для свого енергетичного експорту (вугілля, нафта, газ).
Переорієнтація на Азію дасть їй ще 20-30 років плюс для отримання доходів від вуглецевого експорту: Азія запізнюється з метою вуглецевої нейтральності років на 20-30 порівняно з ЄС.
Екстраполюючи попередні 10 років санкцій, можна оцінити такий геополітичний маневр РФ у приблизно $2,5 трлн, що більше її річного ВВП.
Це означає втрату приблизно 5% ВВП на рік.
Але чому тоді економіка РФ зростає (у першому кварталі 2024 року +4,2% з урахуванням сезонності)?
Це явище пояснюється зростанням ненафтогазового комплексу і появою нових драйверів зростання у вигляді низки сегментів внутрішньої економіки, наприклад, іпотеки.
Несировинний сектор дає десь +7-8% ВВП у стуктурній трансформації валового доходу.
У підсумку, з урахуванням падіння сировинного комплексу економіка РФ отримує сальдове сальдо (зростання несировинного сектору мінус падіння сировинного сектору) приблизно на +2-3% до традиційних темпів зростання на 2-2,5%.
Питання, наскільки довговічний цей драйв?
По суті, це факторне, кон'юнктурне зростання завдяки імпортозаміщенню, ВПК та іпотеці, які спираються на бум попиту, інвестицій і держзамовлень.
Це питання поки що коментувати не буду, хоча певні ідеї є.
Що стосується міжнародної торгівлі, на сьогоднішній день, Росію можна віднести до великих і відносно відкритих економік.
Поки РФ не перейшла в стадію автаркії, оскільки це могло б негативно позначитися на її темпах зростання: поки є можливість продавати газ, вугілля, нафту, зерно, уран, алмази і метали, РФ буде це робити.
Намагаючись максимально розвинути за цей період свій несировинний сектор економіки.
Санкції цьому, як не дивно, сприяють.
До 2050 року Росія спробує зберегти глобальну інтеграцію у світову економіку, переорієнтуючи її із заходу на південь і схід.
А з 2050 року, а може й раніше, на нас чекає епоха «Кластерів, що воюють», фрагментація світової економіки на конкуруючі геополітичні кластери і протокластери з переходом у стадію дефрагментації: оптимізації світової економічної системи з відбраковуванням зайвих файлів-країн.
Утім, дата 2050 не означає, що зазначені процеси ввімкнуться дискретно, за методом «рубильника».
Наприклад, прелюдією Першої світової війни була низка воєн, зокрема Російсько-японська 1905 року.
Багато елементів цих процесів уже відбуваються у світі. Крім того, і дата 2050 умовна, це може бути і 2040, або інша дата в періоді 2024-2050.
Історичний плин часу прискорився.
Головне завдання для малих держав на цей період – не опинитися на той час на стику кластерів – геополітичних «тектонічних плит», які почнуть «тертя» між собою.
Для великих країн – головне виявитися лідером у своєму кластері.
Це пояснює конкуренцію між РФ і Китаєм на тлі формування «кластерної єдності» у протистоянні із західними глобальними кластерами – ЄС і США.
З боку це виглядає як «метання», «спроба всидіти на двох стільцях» тощо.
Хоча не є ні першим, ні другим.
А є саме написаним у цьому пості.