Санкції стали символом нерішучості, корупції та недалекоглядності країн Заходу
Кількість санкційних пакетів проти Росії може вразити. Дійсно: після початку вторгнення в Україну у 2022 році тиск на російську економіку істотно зріс, відсікаючи від світового ринку значну кількість підприємств військово-промислового комплексу. Проте у реальності ситуація залишає бажати кращого, більше того – санкційна політика терміново вимагає ряду змін.
Відсутність волі та запізнілі рішення
Санкції, введені після анексії Криму 2014 року, формально мали на меті обмежити доступ Росії до західних товарів та технологій. Практично ж вони стали символом нерішучості, корупції та недалекоглядності країн Заходу. Відсутність контролю за виконанням та гнучкість російської ринкової економіки, помножені на необмежені фінансові потоки від Заходу за енергоносії, призвели до посиленого оновлення засобів виробництва у військово-промисловому комплексі Росії.
З початком вторгнення у 2022-му масштаб змінився: країни Заходу поставили за мету обмежити здатність Росії вести агресивну війну. Зокрема у центрі як санкційної політики, так і суспільної уваги стали західні електронні компоненти у складі російської зброї. При цьому відносно маргінальною залишалася тема імпортних засобів виробництва, включно з металообробними верстатами з числовим програмним керуванням (ЧПК), щодо яких РФ має критичну залежність. На прикладі цього обладнання покажемо, як розгортався санкційний тиск світу на військову машину Путіна.
Верстати з ЧПК використовуються для обробки металів та інших матеріалів майже в усіх виробничих підприємствах ВПК Росії. Немає жодного найменування зброї, у тому числі й зброї масового ураження, для виробництва якої не було б задіяно це обладнання. Росія не вміє створювати таке обладнання. Натомість, вона вміє продавати енергоносії й корумпувати легковажних європейських політиків теплими посадами в Газпромі, а на отримані кошти проводити модернізацію ВПК.
На жаль, з самого початку великого вторгнення питанню заборони експорту обладнання не приділялося уваги аж до середини 2023 року.
Тож, у 2022-му, поки у новинах йшлося про чіпи, Москва продовжувала імпортувати верстати з ЄС, Японії, Кореї, при цьому швидкими темпами переходячи на тайванські та китайські. Так, кількісна частка верстатів з Китаю зросла з 43% до 75%, а загальний обсяг імпорту верстатів у 2023 році більше ніж уп’ятеро перевищив обсяг 2021 року.
Питання верстатів зрушилося лише влітку 2023 року. Минулого грудня ЄС ввів секторальні санкції, а США почали вводити санкції від Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів (OFAC) щодо виробників у РФ, імпортерів і посередників, а також впливати на Корею і Тайвань щодо контролю за експортом і введення обмежень.
Таким чином, було згаяно дорогоцінний час, коли залежність ВПК Росії від постачання обладнання з демократичних країн була критичною. При цьому і запізнілі рішення мають великий простір для вдосконалення.
Основні проблеми
Чому ж, попри виявлені факти співпраці західних компаній з Росією, досі не вдається повністю зупинити постачання металообробного обладнання з демократичних країн?
- Мало людей
Отримана з достовірних джерел інформація свідчить про те, що однією з найгостріших проблем санкційних органів є... недостатня кількість працівників. Важко усвідомлювати, що звичайне збільшення команд на кілька десятків людей могло б змінити хід війни. Це питання не ставили на порядок денний досить довго, оскільки збільшення команд означає додаткове фінансування. А це, у свою чергу, означає, що політикам необхідно пояснити виборцям витрати.
- Тривалий збір та аналіз доказів
Попри очевидність того, що вся машина ВПК Росії працює на створення засобів вбивства і загрожує безпеці всього світу, процедура накладання санкцій США передбачає довгий і докладний аналіз доказів. Так, недостатньо, що компанія вже співпрацювала з ВПК у минулому, потрібні факти нещодавньої співпраці після 24 лютого 2022 року.
- Вибірковий характер
Лише 10% російських виробників верстатів з ЧПК потрапили до санкційного переліку SDN від OFAC та європейські санкції. Така сама частка й імпортерів верстатів до РФ та виробників дронів, на яких звернули увагу ЄС та США. А серед виявлених посередників, які допомагають Москві обходити санкції, такий відсоток менше п’яти. Що казати, якщо навіть підприємства ВПК РФ дуже рідко є об'єктом санкцій. Тобто підхід не має системності.
Така картина є наслідком недостатньої політичної волі щодо дійсного впливу на Росію за допомогою санкцій.
Позитивний приклад: Чехія
Яскравим прикладом розгортання подій з обходом санкцій, але з позитивним фіналом, є історії двох виробників верстатів з ЧПК із Чехії.
Перша з них, Kovosvit MAS, постачала свої верстати до Росії через Туреччину. У травні 2023-го цим фактом зацікавилася служба державної безпеки Чехії. У цьому випадку завдяки підвищеній увазі спецслужб країни до випадків обходу санкцій вийшло розкрити нехитру схему.
Друга історія аналогічна попередній: лише мова про верстати фірми TOS Varnsdorf, які були завезені до РФ вже через киргизьку компанію.
При цьому чеські виробники обладнання чекають можливості знову розпочати торгівлю з РФ, адже суттєві державні інвестиції Москви в переозброєння парку виробничих потужностей становили істотну частку ринку верстатів.
Ймовірно, уряди держав-виробників мають розглянути можливість викупу частки верстатів, призначеної для ринку РФ, для подальшої їх дистрибуції на зовнішньому ринку, консервації або навіть надання Україні для відновлення економіки. Хоча сумарна вартість таких верстатів може бути істотною – для Тайваню, що є другим за величиною постачальником верстатів з ЧПК до РФ, це близько 0,2% річного бюджету 2023 року. У іншому випадку можлива зупинка підприємств.
Позитивний приклад: вторинні санкції США щодо фінустанов, які обслуговують операції на користь ВПК РФ
22 грудня 2023 року президент Джо Байден підписав указ про економічні заходи проти іноземних фінансових установ, пов’язаних з постачанням в Росію підсанкційних військових товарів. Тепер міністр фінансів США може накласти на іноземну фінансову установу санкції, якщо вона допомогла з платежем особі, пов’язаній із технологічним чи воєнним сектором РФ.
Також санкції передбачаються за надання «будь-якої послуги, пов'язаної з військово-промисловою базою Росії, зокрема продаж, постачання або передання будь-якого товару або класу товарів». Вже відомі прецеденти, коли банки Китаю відмовляли в обслуговуванні й закривали рахунки китайських фірм, що співпрацювали з ВПК Росії.
Негативний приклад: парадокс Кореї та Тайваню
Незважаючи на спільність інтересів Кореї, Тайваню та США, їхні союзницькі взаємовідносини, постачання верстатів з цих країн до військових підприємств Росії активно продовжувався до кінця 2023 року. Про цей тайванський парадокс вже повідомлялося раніше.
Останні дослідження показали, що у другій половині 2023 року обсяг імпорту до РФ тайванських металообробних верстатів продовжував зростати, хоча темпи зростання знизилися на чверть. Частка ж прямих продажів з Тайваню росіянам знизилася до 1%. Саме цей обсяг і заборонив Тайвань на початку 2024-го, при цьому фактично не обмежуючи реекспорт. У той час, як 60% тайванських верстатів потрапили до РФ через Китай, а ще 35% через Туреччину, уряд Тайваню лише «попросив виробників не перенаправляти обладнання до РФ».
Причина такої поведінки полягає у суттєвій залежності верстатобудівної галузі Тайваню від російських замовлень. Але замість сприяння санкціям, було обрано й надалі технологічно підтримувати країну-агресора, тим самим наближаючи війну й на своїй землі. Це відбуватиметься доки Тайвань, окрім декларативної заборони, не почне практикувати жорсткі процедури перевірки кінцевого споживача (Know Your Client, KYC) та експортного контролю для ризикових юрисдикцій, що часто задіяні в обході санкцій. Або поки Китай не захопить цю країну.
Парадокс Кореї достатньо схожий. Слабкі обмежувальні заходи призвели до того, що Корея стала третьою за обсягом країною-постачальником верстатів до РФ. Ймовірно після зауваження з боку США у вигляді внесення у санкційний перелік SDN корейського експортера Daesung Internaitonal Trade ситуація зміниться на краще. Принаймні, наразі триває розслідування Міністерства торгівлі та Митної служби Кореї щодо згаданої компанії.
Отже, ситуація налагоджується завдяки небайдужості США.
Негативний приклад: парадокс ЧПК
У світі існують три найбільші виробники числового програмного керування – комп’ютерних систем, які управляють механізмами верстатів відповідно до заданої програми. Два з них у Німеччині, це фірми Siemens та Heidenhain. Третій виробник – в Японії, фірма Fanuc. Оскільки не лише Росія, але й Китай не мають виробництв достатньої високої якості ЧПК, дуже часто китайські виробники верстатів використовують саме Fanuc.
Такі верстати можна побачити серед імпортованих з Китаю верстатів з ЧПК на військових підприємствах РФ. На жаль, обмеження продажу ЧПК до Китаю є складною задачею, з якою поки що не вдалося впоратися. Але вживати заходів в цьому напрямку варто.
Процедура експортного контролю
Для обмеження доступу росіян до якісних засобів виробництва, уряди демократичних країн мають контролювати імпорт таких виробів. Переймати практики такого контролю варто в найкращих.
Так, Федеральне відомство з питань економіки та експортного контролю (Bundesamt für Wirtschaft und Ausfuhrkontrolle, BAFA) є державним органом Німеччини, який надає дозвіл на експорт товарів. BAFA діє згідно з інтересами безпеки та зовнішньої політики Німеччини у сфері зовнішньої торгівлі в рамках політичних вказівок Федерального уряду. Одна з задач – контроль за розповсюдженням товарів та технологій подвійного призначення (тобто таких, що можуть бути використані як для мирних цілей, так і для військових потреб), куди належить і більшість верстатів з ЧПК.
Перевірка локації кінцевого споживача при експорті обладнання має комплексний характер. Експерти Відомства перевіряють сайт покупця, вимагають надання фото та відео з його виробничих майданчиків як доказ розташування за заявленою адресою, тощо.
Технічні засоби обмеження обходу санкцій
У випадку верстатів існує технічна можливість оснастити обладнання засобами відстеження місцезнаходження (GPS трекерами), а також впливу на працездатність верстата. Однак враховуючи вже існуючі прецеденти можна стверджувати, що російські зловмисники здатні зламати такі системи за необхідності. Однак як один з механізмів в комплексному підході такий інструмент не варто відкидати.
Органи з розробки санкційних інструментів
Санкційна діяльність стає зброєю, оскільки впливає на виробничі потужності ВПК не гірше за ракети та дрони. Закономірно, що використання такої зброї має бути націлене на отримання максимального вражаючого ефекту в межах міжнародного права. Також логічно, що при прогнозуванні й введенні санкцій варто враховувати інформацію з поля бою – наприклад, наявність компонентів у трофейній зброї.
У грудні 2023 року ЄС в рамках 12-го пакету санкцій заборонив продаж багатьох видів обладнання до РФ. При цьому заборонений також їх реекспорт, тобто всі посередники ризикують потрапити під вторинні санкції. Це приклад дуже ефективного санкційного механізму.
З грудня 2023 року, згідно з указом, підписаним президентом Джо Байденом, Сполучені Штати вводять так звані вторинні санкції проти фінансових установ, які підтримують компанії, які вже помічено у підтримці оборонної промисловості Росії.
Такий механізм вже ефективно показав себе на практиці навіть щодо китайських компаній. Складність з китайськими компаніями полягає в тому, що введення прямих персональних санкцій щодо них зустрічає вагому протидію з боку Китаю.
Хорошим прикладом використання цього вторинного санкційного інструменту є інформування китайських банків щодо клієнтів, які причетні до постачання товарів подвійного призначення та засобів виробництва до РФ. Є приклади, коли банк вважає простішим позбутися такого клієнта, аніж потрапити під санкції США.
Санкції щодо Росії вже є безпрецедентними, але не обов’язково є ефективними з огляду на відсутність комплексного підходу та достатніх людських ресурсів (що взагалі є дивним явищем, враховуючи мізерність витрат на цю складову).
Комплексний підхід до розробки санкцій з формуванням mission driven teams з представників міністерств економіки та оборони, громадських організацій-розслідувачів, залучення сторонніх консультантів.
Приклад рекомендації, комплексний підхід – поєднання секторальних санкцій з широкою забороною співпраці з усіма підприємствами і імпортери країни-агресора
Наразі санкційні пакети США містять у собі суміш з невеликої кількості підприємств багатьох різних галузей, не блокуючи повністю жодну з них. Завдяки тому, що економіка РФ є ринковою, а приватний бізнес гнучко реагує на зміни на ринку, підсанкційні компанії швидко замінюються на нові – відбувається ефект Гідри.
Щоб цього уникнути, варто блокувати галузі повністю, додаючи до санкційних переліків всі компанії, що належать до галузей – як виробників, так і імпортерів продукції галузі. При цьому всі компанії РФ, які отримали код виду економічної діяльності в забороненій галузі, мають автоматично потрапляти під такі спільні або американські санкції.
Шпіонаж і саботаж
Як повідомляють великі міжнародні медіа, Москва активізувала діяльність своїх спецслужб за кордоном.
Оскільки санкційний ефект є важливою складовою боротьби з російською агресією, то очікувано, що вплив на санкційні органи та своєчасне отримання інформації про санкції може дозволити РФ успішно обходити обмеження – відкривати нові фірми замість тих, що потрапили під санкції, змінювати виробників компонентів та засобів виробництва, тощо. Тож така інформація потребує захисту.
Висновки
- Санкції мають бути системними.
Ефективність певного інструменту може бути підсилена іншими, задіяними у той же час. Наприклад, заборона експорту певного типу обладнання потребує заборони й реекспорту, про що «забув», наприклад, Тайвань. Також при цьому є сенс вводити санкції пакетно проти всіх імпортерів такого обладнання, що помічені у співпраці з ВПК, а також проти їхніх керівників. Такий підхід істотно послабить імпортну спроможність агресора. - Потрібні нові санкційні інструменти, створені професіоналами.
Через несистемність і відсутність контролю за виконанням, посилена державою ринкова економіка РФ навчилася обходити класичні інструменти. Тому необхідні нові підходи із залученням механізмів міжнародної фінансової системи, юридичні складові, розслідувачів та міжнародну поліцію. - Санкційні органи потребують додаткових ресурсів для підвищення ефективності.
Критично необхідно розширювати штат і посилювати його професійні спроможності. - Потрібна політична воля і суспільний запит в США та ЄС на ефективне використання санкційних механізмів.
До того, як США почали впливати на Корею і Тайвань, експорт їхнього обладнання продовжував зростати. Отже, політична воля керівництва основних гравців має ключову роль. - Потрібні чіткі критерії, за якими юридична чи фізична особа як потрапляє до санкційного переліку (співпраця з РФ, що призводить до посилення її військового потенціалу) і видаляється з нього (відшкодування заподіяної світовій безпеці шкоди, тощо).
Владислав Пелікан, аналітик Центру захисту кібербезпеки
Коментарі — 0