Які сценарії нав'язуватимуть Україні вже цієї осені
Багато хто бажає за будь-якого результату літньої активності загнати нас у колію, що унеможливлює вихід на кордони 1991 року
Ви помітили, як легким рухом руки «корейський сценарій» перетворився на елегантний «західнонімецький сценарій»?
А шо сталося? Кинджал затупився?
І це ж ми ще не починали.
Також нагадаю:
- Кіпрський сценарій.
- Суданський сценарій.
- Боснійський сценарій.
- «Вірмено-азербайджанське врегулювання» (перші приблизно 25 років).
- Молдово-придністровський сценарій (формула Козака).
- «Формула Саркозі» для Грузії.
І тому подібне, чим нам морочитимуть голову в рамдомних комбінаціях.
Нагадаю: всі вже готуються до осені. Багато хто з єдиною думкою – за будь-якого результату літньої активності загнати нас у колію, що унеможливлює вихід на кордони 1991 року.
Стартова позиція китайського товариша цілком логічна. Близькі до реальності карти Китаю ми побачимо, швидше за все, в листопаді, коли Пекін головуватиме в РБ ООН.
А ось від самого початку капітулянтська риторика статусних західних ротів, які відмовляють Україні в праві відновити суверенітет – це блуд і зло.
Дзеркальна позиція до «китайської мирної ініціативи» має виглядати якось так:
- беззастережне звільнення всіх територій України;
- беззастережна денукліаризація РФ під міжнародним контролем і виключення РФ із РБ ООН;
- демілітаризована зона 200 км (включно з Білоруссю);
- повний контроль України над Азовським морем;
- у РФ лише патрульні катери на веслах у прибережній зоні Чорного моря, жодного флоту;
- перетворення Росії на демократичну федерацію (повернення прямих виборів на всіх рівнях під жорстоким контролем, зростання повноважень регіонів тощо);
- тотальна матеріальна компенсація шкоди, видача злочинців, відновлення суверенітету Молдови і Грузії (Азербайджан сам справляється), нейтралізація загрози з боку Білорусі, і ще приблизно 50 пунктів. При виконанні яких Україна не висуватиме територіальних претензій для компенсації втрат, тому що чужа земля нам не потрібна. НАТО і ЄС само собою.
Ось якийсь такий старт діалогу, якщо відразу не подобається українська формула миру.
Треба спокійно сприймати всі ці сценарії, тому що навіть близько ніхто не знає, з чим ми прийдемо до осені і наскільки погано все буде для Росії.