У Путіна проблеми. Усе погано з «русским миром»
Яким чином в Кремлі хочуть використати Донбас у виборчому процесі
Популярність партії влади «Єдина Росія» в РФ зараз падає швидше, ніж популярність Володимира Путіна. За образ Путіна уява співвітчизників чіпляється, а за образ представників партій і регіонального керівництва – якось не дуже.
Життя не змінюється на краще, і винен в цьому, звичайно, не Путін, а хтось із поганих бояр. Але не думаю, що у «Єдиної Росії» все буде дуже погано з підтримкою на виборах. Ситуація дійсно погіршується, проте нинішня модель голосування гарантує більшість партії президента. Вона не обов'язково буде конституційною – 66%, але більше половини вони зберуть гарантовано.
ЛДПР, «Справедлива Росія» і комуністи звикли клювати пшоно з кремлівської долоньки. Але виборами займається не Путін, а глава його адміністрації Сергій Кирієнко. Він людина раціональна. Вважає, що зайві 500 тис. голосів на користь «Єдиної Росії», що називається, спини не ломлять і кишеню не тягнуть – стануть в нагоді.
«Єдиній Росії» треба набрати 40 млн голосів. При тому, що сумарна явка буде близько 60-65 млн осіб. Так що Донбас не зможе дати вирішального внеску в результат «Єдиної Росії». Вирішальний внесок складається з трьох складових.
Перша – реальні виборці, які підтримують Путіна і владу просто тому, що це влада. Зараз їх кількість оцінюються в 25-30%, 18-20 млн осіб.
Друга складова – електоральні султанати, де результати голосування «малює» місцева влада. Наприклад, Кемеровська область. Це в сумі близько 15 млн виборців. Там дуже високі показники явки – звичайно, не справжні, – і дуже високі показники електоральної консолідації навколо «Єдиної Росії».
Третя складова – так званий приводний електорат. Це люди, які працюють на великих державних або державно-приватних підприємствах. Близько 5 млн такого електорату проголосує за «Єдину Росію».
Донбас дійсно проголосує переважно на користь «Єдиної Росії». Чому? Електоральна сила Донбасу, з погляду Кремля, в тому, що там абсолютно неможливо проконтролювати, хто як проголосував. Голосуватиме Пушилін і його підлеглі, а не виборці. Тому ЛДНР будуть ще одним «електоральним султанатом» і картинка там буде такою ж, як в Кабардино-Балкарії або Чечні.
Питання, чи пройде Пушилін і Бородай до Держдуми, буде вирішуватися в Кремлі. Якщо це вважатимуть політично вигідним, то їх пропустять. Бородая, швидше за все, пропустять. А оскільки Пушилін зараз діючий «начальник», щодо нього будуть сумніви. Але в Кремлі можуть вирішити, що правильніше показати населенню ДНР і ЛНР, що ці люди поділяють спільні цінності, ведуть свої території до приєднання з Росією – і продемонструють їх наближеність до партійної номенклатури в Москві.
Головне те, що таким чином посилають сигнал внутрішньоросійській частині електорату. Про те, що Путін підтримує співвітчизників за кордоном, видає їм паспорти, піклується про них. Вибори на Донбасі – це лише одна з детальок панно. Але мені здається, що це цікавить дедалі менше людей. Можна скільки завгодно говорити про «русский мир», але це все більше викликає втомлене роздратування.
Меншою мірою це сигнал для України. Мені здається, що путінська адміністрація взагалі перестає посилати сигнали українському електорату. Путін на українців образився. Він зрозумів, що не популярний, що йому в Україні нема чого ловити. Нічого переможного українському народу Путін сказати не може. Він волів би, щоб українців взагалі не існувало, щоб Україна не стирчала у нього колодою в оці, як пряме нагадування про його поразку. Києву він показує те, що на Донбасі він господар, але платити за розбиті горщики повинна Україна. Всьому світу Путін показує, що він – господар «русского мира», піклується про «російських людей». Не дарма Козак зробив заяву, що в Україні отримали російські паспорти 978 тис. українців.
Є думка, що стаття Путіна, яку в Кремлі переклали і на українську мову, повинна залучити людей на вибори в ОРДЛО. Але щодо людей на Донбасі, то за сім років їм всі ці ідеологічні примочки досить сильно набридли. Їх цікавить проблема елементарного виживання. Заробити грошей, нагодувати сім'ю. Статтю Путіна хоч і розберуть на цитати і напишуть на білбордах в ДНР і ЛНР, але вона справляє немічне враження – все як було в совку, так і залишилося. Жодної свіжої думки. Зате вона добре показує, як у Путіна влаштовані мізки. Він писав, щоб виправдатися перед собою, перед світом й Богом, напевно. Але це маніфест людини, зашитої в барабан, яка стукає в цей барабан і сама ж цим звуком насолоджується. Це ознака епістемічного відчаю Путіна – він ніби як всього добився, а успіху немає. Сталін за 2-3 роки до смерті почав писати про мовознавство, хоча і близько не був у цій темі. Як і у Сталіна, стаття Путіна не має ніякого відношення до реальності. А картинка світу Путіна підозріло нагадує погляд В'ячеслава Молотова. Тоді той говорив, що «Польща – потворне дітище Версальського договору – перестала існувати, і це справедливо», а Путін каже, що Україна – потворне дітище комуністичного свавілля нанесення меж.
Вибори в Держдуму можуть стати для Пушиліна і Бородая «шляхами до відступу», свідченням того, що їм хочеться більше стабільності. Але як правило в Росії вважають за краще статус реального виконавця – губернатора або намісника – в порівнянні зі статусом депутата.
Поклонська спочатку почала комизитися, а тепер каже – я хотіла б стати генеральним прокурором Криму. А хто ж їй, ластівці, вже дозволить? Не треба було випендрюватися. У Кремлі таких не люблять. Бородай ніби як здувся, йому важливо було б свій статус закріпити в якості депутата. А Пушиліну це навряд чи потрібно. Вже точно це не потрібно Аксьонову.
Мінські угоди, як і «нормандський формат», будуть потихеньку здуватися. Раціональні політики в Україні розуміють, що з «Мінська» вичавили максимум. Завдання було – зупинити військову операцію з танками, літаками, через яку вбивали десятки людей щодня. Але тепер від Мінських угод очікувати нічого, тому що обидві сторони досягли рівня насичення. Росія не хоче приєднувати до себе ЛНР і ДНР, тому що це буде пов'язано з великою кількістю витрат. Україна, можливо, хоче, але не може.
Нова військова кампанія навряд чи буде. Козак сказав – якщо Україна почне військові дії на Донбасі, то мало не здасться. Але він не говорить, що «ми», Росія буде приєднувати Донбас. Зараз завдання – і паспортизацією на Донбасі, і статтею Путіна, і чутками, що після виборів буде військова кампанія – налякати українців. Мені здається, що в роздачі жителям Донбасу російських паспортів є ганебна спроба розширювати той «русский мир», який завдяки діям Путіна стискається. Можливо, будуть залучати людей у Харкові, щоб ті отримували російське громадянство. Але мало хто на це піде. Треба бути вже зовсім божевільним. Але у Путіна проблеми. Усе погано з «русским миром». І риторика, і дії влади зараз – це спроба виправдати право на своє існування в очах виборців перед виборами.